Вільяреал виставив класний "автобус" у виїзному півфіналі ЛЧ проти Ліверпуля, але в другому таймі "жовту субмарину" пустили на дно Хендерсон і Мане (0:2). Звіт читайте на "Футбол 24".
Цьогорічні півфінали Ліги чемпіонів подарували нам битву титанів у одній парі й протистояння гранда проти сенсації в іншій. Титани свій бій завершили феєричною перестрілкою із сімома голами – і після такого важко було повірити, що матч Ліверпуля проти Вільяреала стане настільки ж яскравим. Втім, вже сам факт боротьби "жовтої субмарини" за фінал ЛЧ робив даний поєдинок особливим.
Формат Ліги чемпіонів може зазнати серйозних змін – клуби хочуть скоротити вирішальні стадії
Обидва тренери виставили очікувані склади. У мерсисайдців були питання щодо партнера Мане та Салаха в трійці атаки – Юрген Клопп зробив ставку на Діаса, залишивши Жоту в запасі. Крім того, поруч із Ван Дейком у центрі оборони вийшов Конате, який замінив Матіпа (як і прогнозувалось). Унаї Емері, своєю чергою, не зміг долучити до гри Жерара Морено. Чуквуезе вийшов замість нього.
Емері знову закрився у компактному блоці – Ліверпуль розкривав його через Трента
Перший тайм пройшов приблизно в одному руслі. Тут теж обійшлося без сюрпризів: Вільяреал свідомо віддав ініціативу Ліверпулю й оборонявся компактним блоком з мінімальними проміжками між гравцями – прорватись через нього було просто нереально. Мерсисайдці намагалися розтягнути цю конструкцію різними способами, в яких центральну роль відігравав Александер-Арнольд.
Трент або зміщувався в центр, відкриваючи простір для ривків Салаха, або ж сам залишався у широкій позиції – тоді господарі витягували блок Вільяреала на один фланг і різко виконували діагональ на відкритого ТАА. Коли це почало приносити успіх, іспанці почали сідати глибше, вибудовуючи лінію в 6-7 захисників. Таким чином "жовта субмарина" не дозволяла себе розтягувати, однак тоді відкривався простір у центрі.
Ще одним цікавим спостереженням стала відчайдушна боротьба за штрафні й аути. Юрген Клопп, наприклад, десь хвилину щось пояснював четвертому арбітру після одного спірного вкидання з-за бокової. Це пояснювалось фантастичною результативністю мерсисайдців у цих ситуаціях – коли не вдається розвалити "автобус", "червоні" забивають зі стандартів. Для Вільяреала в умовах відсутності позиційних атак подібні моменти також були важливими.
У левантійців також можна було відзначити бажання за будь-яких умов уникати виносів. Гості старались виходити через пас – і робили це досить впевнено, дозволяючи собі навіть паси п'ятками. Втім, іспанці дуже рідко доводили сферу за межі центрального кола.
Ліверпуль повинен був забивати до перерви, але були нюанси
В першому таймі Ліверпуль не тільки володів ініціативою, а й конвертував її у небезпечні моменти. За ударами "червоні" вели з рахунком 15-1, а за ударами з меж штрафного було 12-1. Показово, що у першому таймі лідером Вільяреала за кількістю передач став голкіпер Рульї – настільки гості відмовились від м'яча.
Тим не менш, до 20-ї хвилини моментів практично не виникало. В цей період можна пригадати тільки подачу Салаха на Мане, яку Садьйо замикав метрів з шести, але сенегалець не зміг підлаштуватись під м'яч. Вийшло занадто неточно. Крім того, в площину з-за меж штрафного щільно пробивав Діас – Рульї парирував перед собою, однак одразу ж зафіксував сферу в руках.
Набагато важче Вільяреалу стало в другій половині тайму. Гості чинили відчайдушний спротив, але Ліверпуль раз за разом загострював ситуацію. Так, на 22-й хвилині Хендерсон отримав переведення на правий фланг і виконав простріл у дотик – втім, м'яч зрізався з ноги й влучив у ближню стійку (хоча Рульї все одно контролював). На 27-й Салах отримав скидку від Мане й пробив метрів з 15-ти над дальньою дев'яткою, а на 31-й Рульї парирував сильний удар Діаса з кута карного майданчика. Ще за три хвилини Мане отримав м'яч на лінії штрафного й бахнув з рикошетом від Альбіоля – м'яч пролетів поруч з лівою стійкою (Рульї вже не дотягувався).
Дуже красивий момент господарі змарнували на 36-й хвилині, коли Трент відгукнувся на діагональ і з лету прострілив на 11 метрів, а Салах так же з лету пробив – втім, удар заблокували. Найкращий же шанс вийти вперед мав Алькантара, який скористався порожнечою в опорній зоні. Тьяго прийняв м'яч і бахнув метрів з 25-ти у ліву дев'ятку, але влучив у хрестовину!
Попри настільки велику перевагу Ліверпуля, варто відзначити стійкість Вільяреала. Гості хоч і ковтали моменти, але дуже дисципліновано тримали свою схему й не займались бездумними виносами. Особливо яскраво діяв Фойт, який відчайдушно стримував тиск Діаса. Саме завдяки таким старанням на перерву команди відправились без забитих голів.
"Жовта субмарина" пішла на дно в другому таймі
Те, що Ліверпуль повинен забити по такій грі, читалося. Тим не менш, важко було очікувати, що після настільки симпатичного першого тайму Вільяреал "згорить" практично одразу із відновленням гри. Вже за 4 хвилини після перерви іспанці пропустили гол – це Фабінью вколотив його у сітку після подачі Трента й скидки від Ван Дейка. Підопічних Унаї Емері врятував офсайд, однак ще через 3 хвилини англійці таки відкрили рахунок. Щоправда, не без фарту – Хендерсон виконав навіс з правого флангу, а м'яч, зрикошетивши від ноги Коклена, полетів за спину Рульї. 1:0!
Не встигли "підводники" зрозуміти, що сталося, як Ліверпуль провів другий гол! Салах висмикнув на себе захисників і різко виконав проникну передачу в штрафний на Мане, а той, уникнувши офсайд, з носка пробив повз Рульї – 2:0! На 59-й господарі могли й пенальті заробити внаслідок падіння Салаха у боротьбі з Торресом, але арбітр Шимон Марчиняк не побачив у цьому контакті грубого порушення правил.
Унаї Емері оперативно заммінив Коклена на Педрасу, але цей хід нічим не допоміг – не в останню чергу через неможливість "жовтої субмарини" відсиджуватись біля власних воріт при такому рахунку. Ліверпуль продовжував розривати гостей, забивши третій гол на 64-й хвилині внаслідок кросу від Трента. Робертсон замкнув його влучним ударом, однак іспанців знову врятував офсайд.
На 68-й хвилині довести справу до рогрому міг Ван Дейк, який пройшов уперед і надзвичайно сильно пробив по центру. Рульї парирував "на інстинктах". Ще за хвилину Діас увійшов на лівий край штрафного, ефектно переграв Фойта й закрутив м'яч у дальній кут – та ще й з рикошетом. Втім, сфера у ворота не залетіла. Унаї Емері відповів на ці моменти потрійною заміною, замість Парехо, Еступіньяна й Чуквуезе кинувши у бій Ор'є, Трігероса й Діа. Пізніше в атаку вийшов і Алькасер.
Все це не допомогло запустити контргру Вільяреала, однак Ліверпуль поступово збавив оберти. Заміна Трента на центрбека Гомеса на 81-й хвилині показала, що Юрген Клопп задоволений результатом і не збирається ризикувати в завершальній частині зустрічі. Як наслідок, гострих моментів вже не виникало. Фінальний свисток зафіксував перемогу мерсисайдців з рахунком 2:0.
Дива не сталося – Ліверпуль занадто сильний для Вільяреала
Унаї Емері особливих ілюзій щодо проходу Вільяреала в півфінал не мав, чесно визнавши – "жовтій субмарині" пощастило з Баварією у Мюнхені. Звісно, за цим проривом стояли також грамотно побудовані середній та низький блок, але вже на Альянц Арені було помітно, що його можливості не безмежні. Як би злагоджено "підводники" не перебудовувались, все врешті-врешт зводилось до втрати глибини оборони, а також до збільшення ролі індивідуальних рішень.
Компактний блок іспанців досить швидко почали розбивати через діагоналі. Реагуючи на них, Вільяреал розтягував лінію захисту опусканням у неї центрхавів, але тоді розкривалася опорна зона – саме завдяки цьому Алькантара влучив у стійку. Крім того, Ліверпуль вміло плутав суперника постійними змінами позицій на флангах, де фулбеки, вінгери та центрхави формували трикутник. Схожий прийом демонстрував Манчестер Сіті у поєдинку проти Реала. Зрештою, Ван Дейк досить сміливо перевантажував останню третину поля.
Можна було б покритикувати Унаї Емері за "автобус", але що він реально міг зробити проти однієї з трьох найкращих команд Європи? Ліверпуль лідирує за більшістю атакувальних і пресинг-метрик, а створити реальні проблеми цій машині у 2022 році змогли тільки Манчестер Сіті та Інтер. Обидва застосовували дуже сміливий пресинг – і обидва були покарані за нього двома голами. Вільяреал же значно слабший за кадрами та можливостями.
Так, у перших матчах проти Ювентуса та Баварії "жовта субмарина" діяла агресивно, однак лишень тому, що суперник це дозволяв – обидва не використовували той позиційний дисбаланс, який виникає у "автобусі" Емері, та і загалом німці й італійці виглядали пасивно. З Ліверпулем на Енфілді такий номер був занадто ризикованим.
Десь мерсисайдцям пощастило при першому голі, але загалом у Юргена Клоппа спрацювало все. Перший незарахований гол прийшов зі стандарту – у Європі важко знайти кращу команду з їхньої організації. Ще два голи стали наслідками подач з правого флангу, який методично розхитували через діагоналі та зміни позицій Салаха, Трента та Хендерсона. Гол Мане також почався з обіграшу цієї трійці.
Ліверпуль провів 25 просувань м'яча у штрафний (15 через паси, 8 через дриблінг), довів володіння до 73% і видав просто інфернальні показники пресингу в кожній із третин чужої половини поля. Це вилилось у 19 ударів проти 1 у Вільяреала.
"Жовтій субмарині" можна було б дорікнути за ставку на глухий "автобус". Він був грамотним і з нього не виходили через винос, однак команда занадто притискалась – Ліверпуль практично всім складом грав за центральним колом. Тут на думку одразу спадає футбол Атлетіко проти Манчестер Сіті – там теж був "автобус", причому Дієго Сімеоне дійшов до схеми 5-5-0.
Втім, різниця між тактикою Ель Чоло та Унаї Емері була кардинальною, адже аргентинець обороняв територію й тримав суперника на якомога більшій дистанції від своїх воріт. Баск же навіть не спробував поборотись за центр, одразу віддавши його. Втім, такі порівняння не дуже справедливі, тому що у кожного тренера свій стиль і свої можливості. Вільяреал замість битви за територію вміє ставити компактний блок. Емері на Енфілді вирішив покластись на те, що його підопічні роблять найкраще. Не вигоріло.
Ліверпуль виявився занадто сильним дя Вільяреала. Дива не сталося. Тим не менш, іспанці досі залишаються у грі – "підводникам" вдалося уникнути розгрому. От тільки на Кераміці доведеться зіграти в принципово інший футбол. "Жовта субмарина" вміє бути небезпечною і в проактивному стилі, але чи вистачить його для камбеку і чи не завершиться це катастрофою? Дізнаємось через тиждень.