Блогер "Футбол 24" Сергій Тищенко критикує кадрові рішення керівництва Карпат.
Дуже уважно спостерігаю за Карпатами. Такий інтерес до львівського клубу у мене виник із часів роботи Ігора Йовічевіча. Хорвату вдалося поставити команді дуже симпатичну гру на основі власних вихованців. Вважаю, що той період багато в чому має стати взірцем для Карпат у їхньому розвитку клубу.
Останні два сезони були періодом роботи Олега Смалійчука. Щось вдалося, щось – не дуже. Сторони вирішили перервати співпрацю. У плані результату Карпати не досягнули бажаного. Тому можна зрозуміти керівників клубу, які хочуть більшого. З іншого боку, у фінансових аспектах клуб вирішив колишні проблеми і почав дихати спокійніше у такий непростий для України час. Думаю, що в цьому певна заслуга пана Смалійчука, безперечно, є.
Смалійчук і український футбол: чому агент повинен повернутися – аж ніяк не у Карпати
Потрібно віддати належне сьогоднішньому керівництву Карпат у тому, що вони працюють, не покладаючи рух. Команда дуже активна на трансферному ринку. Прийшли доволі кваліфіковані футболісти, які закриють проблемні позиції. Абсолютно перезавантажили воротарську позицію та лінію оборони. Причому не тільки гравцями з України, але й легіонерами. Дуже важливо, що більшість футболістів прийшли під час підготовки до сезону, коли є можливість разом провести збори. У плані комплектації Карпати точно стали сильнішими від тієї команди, яка грала у другій частині сезону. Можливо, варто ще пошукати форварда. Поки ця позиція виглядає найбільш слабкою. Без голів перемог не буває.
Очолив команду Олександр Чижевський. Судячи з його роботи у молодіжній команді та у матчах після відставки Фабрі – це перспективний, цікавий, самобутній тренер. У нього є власне бачення футболу. Вміє досягати потрібного результату. Думаю, що на свій шанс заслужив, як ніхто. Тим паче, свого часу Чижевський грав за Карпати. Розуміє особливості та значення цього клубу.
Загалом Карпати повинні покращити власні результати. Думаю, що команда вже не буде боротися за виживання. За складом є відверто слабші команди. Можливо, "леви" навіть боротимуться за першу шістку. Сезон усе розставить на свої місця. Чижевський зарекомендував себе тренером, для якого результат команди – на першому місці.
Тільки от крок за кроком Карпати почали втрачати власну ідентичність. Вони все більше нагадують звичайний український клуб. Не розумію взагалі, у чому зараз полягає різниця між Карпатами та Десною, Зорею, Олександрією чи Олімпіком... Є гроші – запросили кращих гравців. Власних традицій, чогось особливого майже немає.
Я розумію, що так можуть жити, приміром, Зоря чи Олімпік, які просто не мають іншої можливості. Команди опинилися в складних обставинах, де потрібно вчитися виживати. Ідентифікація у такий момент відходить на десятий план. Немає ні власного стадіону, ні значної підтримки вболівальників, ні власної школи. Отже, треба пристосовуватися до нових реалій.
Минулого сезону таким чином розвивався київський Арсенал. Він теж брав легіонерів та молодих гравців з інших клубів. Про результати та долю "каштанчиків" ви всі прекрасно знаєте… Карпати не мають ніяких проблем з інфраструктурою, мають власну школу, стадіон, вболівальників. Нічого не перешкоджає працювати системно – з перспективою розвитку на майбутнє, а не так, що, мовляв, переживемо сезон, а далі – хоч трава не рости.
Зараз в Україні настав час можливостей. Рівень футболу помітно впав. Суттєво скоротилися фінанси. Нічого кращого не придумаєш для побудови певної системи. Рано чи пізно рівень футболу повернеться. Тоді вже, окрім грошей, потрібно буде щось пропонувати суперникам і тримати клуб на плаву.
Для мене Карпати завжди були клубом із Західної України, де грали місцеві футболісти, де завжди були власні талановиті вихованці. Існували певні традиції у побудові гри. Навіть українські гранди завжди важко грали у Львові. Все це крок за кроком відходить у минуле...
У цьому сезоні тільки одна команда покине УПЛ, а відразу три – піднімуться. Зрозуміло, що боротьба за виживання буде не такою гострою, як зазвичай. Думаю, що для Карпат у новому сезоні загрози вильоту не існуватиме. На противагу цьому можливість боротися за медалі виглядає просто фантастикою. До таких звитяг команда не готова. Навіть якщо посядуть 4-5 місце і потраплять у кваліфікацію Ліги Європи – на розвиток клубу це ніяк не вплине.
У такій ситуації Карпатам немає сенсу ганятися за єврокубками. Потрібно крок за кроком розвивати власну команду. У цьому сезоні можна було б активніше довіряти власним гравцям. Саме зараз – прекрасна можливість підтягнути молодь до першої команди. А враховуючи, що через сезон відбудеться нове розширення ліги, навряд чи й там боротьба за виживання буде важкою. Виходить, що є два сезони, коли можна не гнатися за примарними мріями, а спокійно будувати певну систему розвитку клубу, спираючись на своїх гравців. І коли через два сезони буде 16 клубів – рівень футболу дозволить спиратися на власних вихованців.
Є два роки, щоб зайнятися молодими футболістами. U-19 та U-21 минулого сезону доволі успішно виступили в чемпіонаті своїх вікових категорій, особливо у першій частині. У ДЮФЛ команди Карпат теж були успішними. Зрозуміло, що там є цікаві та талановиті гравці. Зараз бачимо, що вихованець Карпат Сікан закріпився у першій команді Шахтаря (а це зробити точно непросто), йдуть розмови про Хланя. Мені сподобався Толочко. Спочатку йому було психологічно важко грати у дорослий футбол, але згодом стало помітно, що є прогрес.
Молоді гравці – це не тільки імідж клубу, економія на трансферах, зростання уваги вболівальників, але й фінансовий чинник. Останніми роками Карпати продали за хороші гроші Костевича, Кравця, Шведа (двічі), Лебеденка... Легіонери та гравці з інших команд такого прибутку точно не принесли.
Але що ми бачимо? Влітку Карпати роблять ставку на досвідчених гравців, легіонерів та молодь з інших команд. Вони, звісно, можуть дати певний новий рівень, покращити результати, але загалом навряд чи суттєво змінять ситуацію у плані розвитку клубу. Такі методи комплектації не свідчать про бажання клубу розвиватися. Скоріше – позбавитися зайвих ризиків у плані боротьби за виживання.
Окрема тема – запрошення орендованих гравців. Із Динамо взяли Дубінчака, а з Шахтаря – Кудрика. Влад Дубінчак був капітаном юнацької команди Динамо, яка свого часу наробила галасу в Юнацькій Лізі УЄФА, перемагаючи Бенфіку, Наполі, Бешикташ. Минулого сезону Дубінчак отримав досвід дорослого футболу в Арсеналі. Новий сезон має бути для юнака ще кращим. Але права на нього належать Динамо. Київський клуб бачить у цьому футболістові перспективу. Контракт Дубінчака вони просто так не віддадуть.
Навіщо Карпатам розвивати чужих гравців? Невже немає власної молоді? Свого часу була ситуація, коли Османа взяли, але не давали можливості грати, бо не було права викупу. Ситуація однакова, а от рішення – різні. Свого часу Карпати дали початок кар’єри в дорослому футболі лівому захиснику Матвієнку. Зараз він – гравець збірної України. Так, він допоміг Карпатам у непростий момент, але в загальній перспективі львівський клуб не отримав нічого. Всі лаври дісталися Шахтарю.
Абсолютно аналогічна ситуація щодо Кудрика. Він – тільки орендований гравець. Якщо проявить себе – повернеться до Шахтаря. Наразі за першу команду "гірників" він зіграв лише два матчі наприкінці сезону. Досвіду дорослого футболу у нього мінімум. Невже у системі Карпат немає власних талановитих воротарів???
У такий непростий час, коли український футбол вчиться заробляти, Карпати знову орендують футболістів… Не розумію ситуацію з орендованими молодими гравцями. Для чого та для кого працювала власна школа? Простіше відразу набрати молодих футболістів, які непотрібні іншим командам. Навіщо паритися вихованням власних гравців? Власна молодь нехай просто грає за молодіжні та юнацькі команди. Нічого їм робити в першій команді!
Абсолютно демотивуюча ситуація щодо власної Академії. Віддавати в українські гранди своїх найкращих молодих гравців, а натомість брати непотрібних Шахтарю чи Динамо... У чому тут логіка чи позитив? Вибачте, але я не розумію взагалі.
Минулої зими підписали Ярослава Деду. Свого часу він зовсім юним дебютував за Волинь в УПЛ. Потім поїхав до Карабаху, де проявив себе в Юнацькій Лізі УЄФА. Забивав Атлетіко у цьому турнірі. Якщо не помиляюся, ще й Челсі. Були розмови, що хлопець навіть може змінити громадянство. Чи показав він себе у Львові за останні півсезону? При тому, що на флангах атаки першої команди були проблеми.
Тож парадоксальним для мене виглядає запрошення до Карпат львів’ян Кудрика і Якимця з молодіжної команди Шахтаря. Обоє молодих гравців є вихованцями ФК Львів. Це виглядає, як визнання власної професіональної непридатності: свого часу прогавили цих гравців на юнацькому рівні у Львові, обрали інших гравців Академії, а потім знову повернулися до їхніх кандидатур.
Мотиви підписання Кучера – взагалі загадка. Дуже віковий захисник, який став непотрібним у Туреччині, навряд чи зможе вирішити проблеми Карпат в обороні. Ситуація з Федецьким мала б чогось навчити. Якщо не хочете вчитися на чужому досвіді – вчіться на своєму. Тим паче, Кучер не має ніякого стосунку ні до Карпат, ні до Західної України.