Лондонський Челсі мінімально здолав Манчестер Сіті у фіналі Ліги чемпіонів. Сергій Костенюк – про тактичну битву Гвардіоли та Тухеля у головному матчі єврокубкового сезону.
Обидві команди підійшли до фіналу в доброму психологічному стані та без кадрових проблем. Турнірні завдання у національному чемпіонаті дует фіналістів успішно виконав. Сіті оформив своє третє за чотири роки чемпіонство, а Челсі – фінішував у першій четвірці, що життєво необхідно кожному великому клубу. Щодо кадрів, то, можливо, під питанням була участь у матчі лише Гюндогана. Та й той зіграв, ще й у стартовому складі.
Манчестер Сіті – Челсі – 0:1 (0:1)
Гол: Хаверц, 42
Манчестер Сіті: Едерсон – Вокер, Стоунз, Діаш, Зінченко – Бернарду Сілва (Фернандінью, 64), Гюндоган, Фоден – Марез, де Брюйне (Жезус, 60), Стерлінг (Агуеро, 77)
Челсі: Менді – Аспілікуета, Сілва (Крістенсен, 39), Рюдігер – Джеймс, Канте, Жоржінью, Чілвел – Маунт (Ковачіч, 80), Хаверц – Вернер (Пулішіч, 66)
Попередження: Гюндоган, 34, Жезус, 88 – Рюдігер, 57
xG – 1,59:0,52
Удари (у площину) – 7:8 (1:2)
Удари з меж штрафного – 5:6
Володіння – 60,4%:39,6%
Точність передач – 88%:80%
Ключові передачі – 5:8
Пробіг (км) – 110,5:111,6
Фоли – 14:13
Тактична схема та стартовий склад Челсі були достатньо передбачуваними. Загалом під питанням була позиція правого інсайда, на якій зіграв Хаверц. Базова структура Сіті також була звичною, але сама система гри зазнала суттєвих змін. Насамперед це стосується конструктивної фази гри, але про це трохи згодом.
Томас Тухель свідомо віддав м'яч супернику і зробив ставку на швидкі атаки. Тому перевага чемпіонів Англії у володінні не є великим здобутком. Навпаки, навіть при обережній моделі у першому таймі лондонці майже не поступалися у контролі м'яча. Більшість своїх відсотків команда Гвардіоли здобула вже тоді, коли Челсі діяв із озиранням на рахунок, опускаючи глибше лінію захисту.
Обидві команди "завалювалися" на один фланг при побудові атак. Манчестер 46% своїх атакувальних дій провів через ліву вертикальну третину поля, а "сині" взагалі набрали на своєму правому фланзі більше половини від усіх ТТД. Щодо горизонтальних зон, то найбільша кількість подій у матчі відбувалися у другій третині поля. Маленький відсоток гри з м`ячем на третині поля Сіті не повинен вводити в оману. Команді Тухеля цього вистачило, щоб упевнено перевершити фаворита за важливішими показниками. Рахунок за очікуваними голами чудово відображає хід матчу – 1,59:0,52 на користь переможців.
У цьому матчі дуже важливе значення мав перший гол. Неможливо сказати, якби розвивалися події, забили б першими "містяни", але загалом потрібно відзначити, що фаворити створили дуже мало гостроти біля воріт Менді. Швидкі атаки Челсі привели до декількох доволі вигідних гольових можливостей. Натомість повільні позиційні потуги номінальних господарів переважно призводили до напівможливостей. На мій погляд, у першому таймі Челсі був ближчим до подвоєння матеріальної переваги, ніж команда Гвардіоли до відновлення паритету.
Обидві команди дуже активно розпочали матч. Обопільний інтенсивний пресинг спричинив відрізок відкритої гри. Згодом Челсі заспокоївся та почав частіше сідати у позиційну оборону. Тиск же вмикався за тригером.
І Челсі, і Сіті відзначалися асиметричними побудовами в організації гри. Наприклад, лондонці, при білд-апі зміщували свою лінію оборони праворуч. Правий центральний – Аспілікуета – відходив на фланг, а Сілва (після травми – Крістенсен) та Рюдігер займали позиції для розіграша, як пара центрбеків.
Зі структурами білд-апу Челсі та високого пресингу Сіті можна розібратися на скріншоті вгорі. Де Брюйне та Бернарду контролювали опорників команди Тухеля – Канте і Жоржінью відповідно. Вінгери з гандикапом тримали крайніх центрбеків, а мобільний Фоден повинен був тиснути на тих, хто контролює м'яч. Зінченко і Вокер дистанційно контролювали латералів.
У фазі гри без м'яча Челсі грав за структурою 5-2-3. Перебудова відбувалася завдяки зміщенням у лінію захисту латералів. Маунт і Хаверц сідали у лінію до хавбеків лише, коли команда переходила у низький блок. У другій третині поля, інсайди тримали у напрузі захисників Сіті. Присутність Маунта та Хаверца попереду на півфлангах створювала чудові умови для швидких атак Челсі.
Але, у такій побудові гри були і свої значні мінуси. Крайні центральні захисники Челсі Аспілікуета та Рюдігер постійно мали зустрічати гравця з м'ячем у своїй вертикальній зоні. Це працювало, але в теорії чемпіони Англії могли скористатися регулярною появою у таких випадках вільних зон, які позначені на фото білим кольором.
Окремо хочеться зупинитися на голі Хаверца. Вирішальну у матчі комбінацію почав Менді. Воротар Челсі віддав чудову довгу передачу на Чілвела. Той у один дотик загострив ситуацію, створивши фазовий простір, та обрізав більшу частину гравців команди суперника.
Латераль зіграв на Маунта, який потрохи стає одним з найкращих гравців сучасності, а той скористався чудовими діями Вернера у грі без м'яча (звільнив центральну зону для Хаверца) і віддав гольовий пас.
У теорії структура Пепа була цікавою. На практиці – вільні зони в центрі та неспроможність Гюндогана виконувати руйнівні функції на необхідному рівні.
У конструктивній фазі Фоден і Сілва зміщувалися трохи праворуч, а Зінченко підіймався на позицію лівого інсайда в структурі з ромбом. Отже, команда перебудовувалася на 3-4-3 з ромбом у центрі.
У другому таймі серйозної травми голови зазнав лідер "містян", котрий з хвилини 27-ї обмінявся позиціями з Фоденом. Проте, не можна сказати, що вимушена заміна де Брюйне негативно вплинула на дії Ман Сіті. На мій погляд, гра у фіналі без класичного форварда та опорника – це велика тактична помилка Гвардіоли. У другому таймі небезпечних контратак Челсі поменшало, але той же момент Пулішіча виявився значно гострішим, ніж найнебезпечніші атаки фаворитів.
Згодом почалися судомні рухи головного тренера Сіті – перехід на гру з двома класичними форвардами – Жезусом і Агуеро. На полі з'явився Фернандінью. Але було запізно. Гвардіола вже вкотре провалив великий матч та знову не дав змоги своїй дійсно великій команді підтвердити статус найкращої у світі. Для спільноти та історії цей статус потрібно доводити у конкретний час у конкретному місці. Команда Тухеля була більш рішучою, а також більше відповідала найкращим стандартам сучасного футболу. А Н'Голо Канте – головна зірка не тільки фіналу, а взагалі усього сезону Ліги чемпіонів. Саме без гравця такого плану Гвардіола намагався діяти у вирішальному матчі. І саме Канте, як на мене, і став тим камінцем, про який після матчу казав Тухель.
Головний антигерой фіналу Хосеп Гвардіола після матчу не визнав, що його чергові тактичні експерименти завадили команді реалізувати свій великий потенціал: "Я зробив все можливе в плані вибору складу. Спробував вибрати найкращий варіант, щоб виграти. Ми щосили намагалися зламати лінії суперника в першому таймі. Друга половина була набагато кращою.
Проти оборонної структури Челсі було непросто. У нас були труднощі з довгими закиданнями. У такий момент потрібне натхнення. Хотів би сказати, що позаду винятковий сезон для нас. На жаль, ми не перемогли. Намагалися, але не змогли. Будемо працювати старанніше.
Була напружена гра. Вперше потрапивши до фіналу Ліги чемпіонів, ми добре зіграли. Ми проявили сміливість, особливо в другому таймі. Вони зробили все і виклалися повністю. Хочу привітати суперника з винятковим сезоном і продемонстрованою грою у фіналі.
Завжди потрібно намагатися виграти. У другому таймі у них була лише одна контратака за участі Пулішіча. Це справді хороша команда, але ми чудово грали проти них. У другому таймі ми заслужили забити один гол, але не змогли цього зробити".
Головний тренер Челсі Томас Тухель не приховував позитивних емоцій та зізнався, що очікував на появу у стартовому складі Сіті Фернандінью: "Розділити це з усіма просто неймовірно. Ми зробили це. Ого, я навіть і не знаю, що сказати. Я був такий вдячний за можливість вдруге зіграти у фіналі. Я почувався незвично. Було відчуття, що перемога стає все ближчою.
Гравці були націлені на перемогу. Ми хотіли стати каменем у черевику Ман Сіті. Ми мотивували кожного брати гру на себе, діяти сміливіше, небезпечно контратакувати. Це була фізично жорстка гра, і кожен мав допомагати партнерам.
Зізнаюся, що при підготовці до матчу ми розраховували, що в центрі поля у суперника вийде Фернандінью. Поява Гюндогана була неочікуваною. Це зробило стартовий склад суперника максимально атакувальним".
У словах, як і у рішеннях та діях Тухеля, було більше конкретики ніж у післяматчевому інтерв'ю Гвардіоли. Це була тренерська дуель, яку виграв німецький фахівець. До речі, останні три роки Лігу чемпіонів виграють винятково тренери з Німеччини – Клопп, Флік і Тухель.
Молодий керманич Челсі за короткий проміжок часу створив чудову команду, яка заслужено перемогла в найпрестижнішому клубному турнірі світу. Думаю, Томас Тухель зараз дуже щасливий, що восени минулого року його звільнили з ПСЖ, який він привів до найбільших звершень в історії клубу. Із Челсі він потрапив у команду однодумців. Можна не сумніватися, що цей проект буде розвиватися і надалі. У наступному сезоні нас чекатиме неймовірно цікавий сезон в АПЛ.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"