"Футбол 24" розповідає про Шеффілд Юнайтед – головну сенсацію нового сезону англійської Прем’єр-ліги.
Дербі Сталевого міста – це про Шеффілд. Тут із кінця XIX століття пристрасно конкурують між собою два клуби – Шеффілд Венсдей та Шеффілд Юнайтед. Перші – куди титулованіші. "Сови" – 4-разові чемпіони Англії (востаннє, щоправда, у 1930-му), 3-разові володарі Кубка Англії (востаннє – у 1935-му), а ще порівняно недавно (1991 рік) вибороли Кубок Ліги.
Юнайтед здобували чемпіонський титул лише одного разу – у сезоні 1897/98, а останній із чотирьох Кубків Англії оформили ще у 1925-му. Зате погляньте, де вони зараз! Після 12 турів "клинки" зручно встромилися у п’яту сходинку, поступаючись лише Ліверпулю, Лестеру, Челсі та Ман Сіті. Тим часом Шеффілд Венсдей – середняк Чемпіоншипу.
*******
У 70-х, коли він ще був веснянкуватим бешкетником у порваних штанах, Кріс Вайлдер зробив вибір на все життя – тільки Шеффілд Юнайтед! І хоча проходив вишкіл у молодіжній команді Саутгемптона, першим дорослим клубом правого захисника стали саме "клинки". Потім змінив безліч команд – від скромного Волсолла до древнього Ноттс Каунті. На Бремолл Лейн повернувся лише у сезоні 1998/99, щоб допомогти рідному клубу у Чемпіоншипі. До зони плей-офф за право виходу у Прем’єр-лігу Юнайтед не добрали 9 очок.
Тренерську кар'єру Вайлдер розпочинав, як годиться – із фундаменту, із "недільної ліги" (Sanday League). "Звечора, перед грою, я здійснював рейд нічними клубами, щоб зібрати докупи свою команду", – пригадує Кріс. Його пригоди тривали недовго – через рік очолив добре знайомий Галіфакс Таун (саме тут він почепив бутси на цвях). Маленькими, дуже повільними кроками через Оксфорд Юнайтед і Нортхемптон Таун молодий тренер втретє у житті дістався рідної гавані. Шеффілд Юнайтед він очолює, починаючи з 2016-го. "Клинків" прийняв у дуже кепському становищі – клуб загруз у Лізі 1, третьому дивізіоні Англії. Банальний середняк десь там, де дідько каже "на добраніч".
Новий сезон Шеффілд узагалі розпочав у темпі аутсайдера – одна нічия, три поразки. Що зробив Вайлдер? Увімкнув режим Кварцяного? Пішов канючити у босів додаткове підсилення складу? Впав у депресію? Хе-хе. Він пригостив усю команду пивом: "Хлопці, просто розслабтеся".
"Моя щоденна доза – 20 пінт пива та кілька пляшок вина". За що сидів у в'язниці Тоні Адамс
Такий трюк спричинив ефект атомної бомби. "Клинки" видали настільки розкішну серію перемог, що закінчили чемпіонат 2016/17 із гросмейстерською сотнею очок і безапеляційним першим місцем. Вайлдеру знадобився лише один проміжний сезон у Чемпіоншипі (10-те місце), щоб підготувати команду до нового якісного стрибка. Весною 2019-го Шеффілд фінішував другим – одразу за Норвічем – і вперше за 12 років повернувся у Прем’єр-лігу.
Крісу Вайлдеру – 52. Чималі успіхи у тренерському ремеслі не змусили його задерти носа. Він залишається настільки ж простим хлопцем, як у часи, коли тренував команду "недільної ліги". Для підопічних – беззаперечний авторитет, для уболівальників – товариш. Кріс, як ніхто, близький до народу – при нагоді не відмовляє собі в задоволенні перехилити у пабі кухоль-другий пива і затягнути разом із фанами славень на честь "клинків". Мешканці червоно-білої частини Шеффілда по-змовницьки усміхаються: "Він – один із нас!".
*******
Він народився у Шеффілді. Футболом зацікавився, коли місто стояло "на вухах" – Венсдей якраз здобули Кубок Ліги-1991, обігравши у фіналі Манчестер Юнайтед. Здавалося б, вибір улюбленої команди – очевидний. Але Біллі Шарп вже змалечку навчився пливти проти течії – до Шеффілд Юнайтед.
На Бремолл Лейн його спочатку приводив батько. Трохи підрісши, Біллі опанував обов’язки болбоя. А у 2004-му юний форвард підписав перший професіональний контракт із рідним клубом. Це був найщасливіший день його життя, який, щоправда, невдовзі змінився глибоким розчаруванням. Юнайтед "сплавили" Шарпа в оренду у нікому не відомий клуб Рашден енд Даймондс (він проіснував лише 19 років – фактично "метелик-одноденка", зважаючи на британські традиції). А наступного року й узагалі продали у Сканторп.
Тут почалося найцікавіше! За два сезони у Лізі 1 Біллі наколотив 53 голи. У Шеффілді почухали потилицю: "Треба повертати хлопця". Виклали певну суму за власного ж вихованця і стали очікувати голів. Шарп, вочевидь, "перегорів", намагаючись зіграти якнайкраще за улюблений клуб. У двох сезонах Чемпіоншипу він спромігся на… 8 голів – провальний підсумок камбеку, пора знову пакувати валізи.
Варто було Шарпу покинути Бремолл Лейн, як справи налагодилися. Упродовж трьох років у Донкастері забив 41 м'яч і пішов на підвищення – до Саутгемптона, який мчав у напрямку АПЛ. Щоправда, на той момент про Біллі Шарпа вже знала вся Британія – і, на жаль, з інших, нефутбольних причин.
27 жовтня 2011 року дружина народила форварду сина – Луї Джейкоба. 29 жовтня 2011 року малюк помер. Упродовж двох днів він боровся за своє життя і програв – лікарі виявили серйозний дефект передньої черевної стінки. Через два дні після трагедії Шарп вийшов проти Мідлсбро. Вже на 14-ій хвилині ефектною дугою надіслав м'яч у ворота суперників і підняв футболку. "Це для тебе, синку" – гласив напис на майці Біллі, а головний арбітр Даррен Дедмен навіть не збирався виписувати Шарпу стандартний для таких оказій "гірчичник". "Я ще не втратив здоровий глузд, – пояснював потім реф. – Бувають випадки, коли правила неактуальні". ЗМІ охрестили цей випадок "Голом із раю".
"Пережити важку втрату сина мені допоміг футбол", – наголошував Шарп. І все ж його результативність похитнулася, а кар'єра помітно покотилася додолу. Після фіаско у Сотоні він шукав щастя у Ноттінгем Форест, Редінгу, Донкастері (знову) і Лідсі, але ніде не вдавалося забити більше 11 голів за сезон.
…У 2015-му Шарп повернувся у Шеффілд Юнайтед. Зневірений у собі форвард із зайвою вагою і клуб, який застряг у Лізі 1. Вони потребували один одного, як ніколи. Наступного року "клинків" очолив Кріс Вайлдер – це стало поворотним моментом для всіх: команди, тренера і, звісно ж, Біллі Шарпа.
Новий головний тренер привів із собою Метта Престріджа – аса в галузі спортивної медицини. Футболісти Юнайтед одразу підтягнули свою фізичну форму, значно рідше травмуються, а Шарп перетворився на безжальну машину для забивання голів. Упродовж чотирьох сезонів, які передували поверненню Шеффілда в АПЛ, розписався у воротах суперників 89 разів! "Біллі – 33 роки, але він перебуває у найкращій формі за всю свою кар'єру", – не приховував задоволення Вайлдер.
*******
Повернення Юнайтед у Прем’єр-лігу перевершило навіть найоптимістичніші прогнози. "Клинки" вже встигли зняти скальп із Арсенала (1:0), прибили на виїзді Евертон (2:0), дали бій Челсі на Стемфорд Брідж (2:2) і "шпорам" на Тоттенхем Стедіум (1:1). Та й узагалі Лондон став фартовим містом для нахабних новачків: ще один важливий пункт вони здобули у матчі проти Вест Хема з Ярмоленком (1:1). А у Шеффілді ледь не втратив очки нестримний, здавалося б, Ліверпуль – мерсисайдці мінімально перемогли лише завдяки трагікомічній помилці голкіпера "клинків" Діна Хендерсона.
Отож, герої цього матеріалу – 5-ті у турнірній таблиці після 12 турів. Далі – трохи статистики.
– У Шеффілд Юнайтед – друга за надійністю оборона ліги (9 пропущених). Менше пропустив тільки Лестер – 8.
– Щоправда, назабивали "клинки" також мало – 13 голів. Скромніші показники, ніж у Шеффілда, лише у п'яти клубів, серед яких – три аутсайдери.
– Шеффілд безкомпромісний на рідному Бремолл Лейн – 3 перемоги, 3 поразки.
– Здобутки на виїзді: +1=5-0. Це – п’ятий результат ліги. Цікаво, що лише Шеффілд і Ліверпуль досі не програвали на чужому полі.
– Актуальна безпрограшна серія "клинків" досягнула п’яти матчів (2 перемоги, 3 нічиї, різниця м’ячів 6:2).
Команда явно замахнулася на титул головного відкриття сезону в АПЛ. Завдяки яким аргументам їм це вдається? Тим паче, трансферна вартість складу Шеффілда поступається навіть останньому клубу ліги – Норвічу. Нечувано!
Юнайтед – абсолютно тренерська команда. За три роки Крісу Вайлдеру вдалося згуртувати навколо себе менеджмент, футболістів і уболівальників. Позитивний робочий мікроклімат – це вже чудово. Але на одному характері та самовіддачі далеко не заїдеш. Потрібні дієві кадрові і тактичні рішення.
Улюблена тактична схема Вайлдера – це 3-5-2. Він не приховує, що надихається ідеями Хосепа Гвардіоли і грою Ман Сіті. Звісно, у розпорядженні Кріса перебувають виконавці значно скромнішого рівня, ніж у Пепа, проте це не перешкоджає експериментувати із наявним ресурсом. Наприклад, експерти відзначають величезний внесок центральних оборонців Шеффілда в атаку. Хтось із них регулярно опиняється на підступах до чужого штрафного майданчика і виконує удар або націлену передачу – це добряче сплутує суперникам карти.
"Я просто тренер, а не Гаррі Поттер". Правила життя Хосепа Гвардіоли
Щодо кадрових рішень, то головний принцип наставника Юнайтед – мінімум легіонерів. "Для мене людські якості – дуже важливі, – пояснює Вайлдер. – Перед тим, як придбати нового гравця, я повинен розуміти, як цей футболіст увіллється у колектив. З іноземцями прогнозувати це – значно важче".
Справді, в актуальному складі Шеффілд Юнайтед – лише троє гравців з-за меж Британських островів. І тільки двоє з них виходили на поле: боснійський хавбек Мухамед Бешіч (1 матч) і французький форвард Ліс Муссе (9 матчів, 3 голи – найкращий снайпер "клинків" у сезоні 2019/20 напару з Джоном Ландстремом).
Натомість на Бремолл Лейн максимально широко представлена географія Британських островів. Кістяк – 15 англійців. Енда Стівенс, Джон Іган, Калум Робінсон, Девід Макголдрік – ірландці. Джон Флек, Олівер Макберні – шотландці. Люк Фрімен – валлієць. Олівер Норвуд – північноірландець.
Масова легіонеризація клубів Прем'єр-ліги зірками з усього світу вже давно розмила класичне уявлення про англійський футбол. Він втратив своє справжнє обличчя, за яке його обожнювали у 70-х, 80-х і навіть 90-х.
Можна скільки завгодно насолоджуватися мереживом комбінацій Ман Сіті або ж вбивчою швидкістю Ліверпуля. Але споконвіків в усіх країнах ходили, насамперед, "на своїх" – простих пацанів із сусідніх дворів, які виросли у футболістів першої команди; тренерів, які не цураються елементарних людських радощів і можуть перехилити кухоль із роботягами у пабі. Уболівальникам Шеффілд Юнайтед неймовірно пощастило. У них – саме такий тренер і саме такі гравці.
"Клинки" мимоволі підписалися на важливу місію: довести Прем'єр-лізі, що навіть у сучасних умовах результату можна досягати без зіркових легіонерів та супербюджетів. І нехай Шеффілд не спроможний на високу результативність, а в його грі домінує прагматизм, за таким олдскулом однаково приємно стежити, чорт забирай!