У 14-му випуску "Старої школи" Віктору Вацку та Дмитру Джулаю було поставлено питання про те, що не так із Жозе Моурінью, чия Рома досі не може позбутися статусу середняка. "Футбол 24" пропонує своє пояснення.
Моурінью застряг у минулому, його методи роботи застаріли. Жозе ніколи не був ідейним тренером, і відколи футболом почали правити ідеї, він відмовляється помічати нову реальність і підлаштовуватися під неї.
До Барселони Гвардіоли жодна команда не розігрувала вільні удари через короткий пас на ближнього. Пеп – перший тренер, хто почав застосовувати такий розіграш. Якщо воротар вибиває м'яч на чужу половину поля, шанс партнера по команді виграти верхову дуель або підбирання менше ніж 50%, тому що в цій зоні перебуває більше гравців суперника. Здавалося б, це – елементарна математика, але навіть після 2009 року тектонічні зміни у футболі відбулися не відразу. До приходу Гвардіоли в Манчестер Сіті більшість англійських команд продовжували грати так, наче нічого не змінилося. Минули роки, перш ніж тренери усвідомили, що виконуючи короткий пас, націлений на пошук вільного простору, гравець твоєї команди точно збереже м'яч – на відміну від варіанту з довгою передачею. Через якийсь час у такий спосіб грала вже не лише вся Бундесліга чи АПЛ, а й уся просунута футбольна Європа. Переваги нового стилю здавалися такими ж очевидними, як і переваги 4-2-4 над системою дубль-W в середині 50-х.
Після цієї революції Гвардіоли футбол отримав новий виток розвитку. Якщо раніше тренери ділилися на категорії романтиків та прагматиків, то зараз вододіл проходить між догматиками/ідеологами та тренерами старої школи. Догматики (Гвардіола, Клопп, Гасперіні, Саррі, Хаві) проповідують свій стиль і вибудовують команди під себе, а тренери старої школи працюють із наявним матеріалом, намагаються вдосконалити гравців та покращити їхні навички. Але одне в жодному разі не виключає інше. Подивіться на методи роботи Лучано Спаллетті чи Стефано Піолі. Ці тренери погодилися з новими правилами гри: розіграшем м'яча, контрпресингом тощо. В італійській Серії А не так багато тренерів, які продовжують грати по-старому, не помічаючи технічного прогресу (агов, Аллегрі). Жозе Моурінью стверджує, що він застосовує той чи інший тип пресингу залежно від стилю гри суперника, але при цьому зовсім не застосовує контрпресинг. У той час, як вся цивілізована Європа вступає в моментальний відбір при втраті м'яча на чужій половині поля, гравці Роми в аналогічних ситуаціях біжать назад, щоб зайняти оборонні позиції. Здавалося б знову елементарний приклад математики. Але Жозе віддає перевагу надійності.
Тільки раніше Жозе міг послатися на надійність в обороні і пред'явити результат. Раніше він міг налаштувати свої команди на те, щоб вони перебігали, перестрибали та затоптали суперника. І вони затоптували. У сучасному футболі діяти по-старому вже не вийде, зараз майже кожного суперника потрібно перегравати. Моурінью не хоче йти в ногу з часом, він хоче перемагати по-своєму, як і раніше. Жозе відмовляється помічати, що футбол змінився. Звідси й ростуть ноги його висловлювання: "Якщо ви забиваєте двічі, то зобов'язані перемагати".
P.S. За ці неповні півтора сезону під керівництвом Моурінью основний воротар Роми Руї Патрісіу виконав 557 вільних ударів від воріт. У 341 випадку з них він віддавав перевагу довгому розіграшу.