Сергій Тищенко відзначає ренесанс досвідченого хавбека Динамо, але застерігає від передчасної ейфорії.
Поточний сезон вперше за багато років став для Дениса Гармаша успішним. Він повернув собі місце в складі Динамо і регулярно відзначається результативними діями. А ще Денис близький до того, щоб вперше за чотири роки отримати виклик у національну команду.
Динамо дотисло СК Дніпро-1: два обличчя команди Луческу, шедевр Циганкова, Гармаш знову у вогні
Для мене Гармаш – один із найбільших талантів за часи Незалежності. Я вважаю, що він не розкрив свій потенціал навіть наполовину. Головна причина – травми, травми і ще раз травми. Денис двічі переніс операції на колінах, які відібрали величезний потенціал та мінімум два роки кар'єри. Зрозуміло, що втрачений час наздогнати просто нереально. Коли футболіст мав розвиватися, набиратися досвіду, мужніти, він лікувався. Від цього ніхто не застрахований. Дуже добре, що, маючи такі проблеми з колінами, Ден узагалі повернувся у професіональний футбол.
Напевно, йому не дуже щастило на тренерів. Свого часу помічник Юрія Сьоміна – Борис Ігнатьєв – приділяв дуже багато уваги роботі з Гармашем. Довіряв, бачив потенціал. При тому, що на цю позицію взяли Аруну. Не було б травм, маючи повну довіру тренера – Денис виріс би у зовсім іншого футболіста.
У Блохіна півзахисник не зміг заграти через свої травми. З Ребровим не склалося. Сергій Станіславович не бачив Дениса в ролі системоутворюючого гравця. Роль плеймейкера відійшла до Сергія Рибалки. У той час тренерський штаб довіряв середину поля Сидорчуку та Буяльському, здатним виконувати багато бігової роботи. Гармаш – гравець імпровізації з умінням віддати хороший середній пас. Натомість Динамо здебільшого дріботіло короткими передачами.
У часи Хацкевича та Михайличенка у Гармаша теж, за великим рахунком, нічого не вийшло. У цих тренерів футбол був дуже простим, навіть подекуди примітивним. У такій системі координат Денису було нереально знайти себе.
Луческу знайшов для нього нову позицію – досвідчений гравець виходить в атаці Динамо. Ця роль – не нова для Гармаша. При Хацкевичі він вже грав на позиції форварда, коли у команди виникали кадрові проблеми з нападниками. Не провалився, але й суперуспішним не був. У Дениса є індивідуальна майстерність, відчуття моменту, досвід і вміння нестандартно зіграти. Це допомагає йому забивати в УПЛ, де рівень оборонців не такий високий. У міжнародних матчах Динамо поки не забивало... Там зовсім інший рівень.
Гармаш – не форвард. Для нього це не рідна позиція. Він не може втекти, бо не має необхідної дистанційної швидкості чи ривка. Це ніколи не було козирем Дениса. Так само, як і чіплятися за м'яч, грати на другому поверсі. Вихід Гармаша в атаці – це вирок наявним форвардам Динамо. Вони мають настільки жахливу форму, що Луческу не залишається нічого іншого, як ставити Дениса в атаку.
Артем Бєсєдін зламав ногу у складі збірної України на Євро-2020. Сподіваюся, він зможе грати у другій частині сезону. Принаймні після травми говорили, що форварду знадобиться шість місяців. А ще ж є процес набирання форми...
Про Влада Супрягу знають всі. Він втратив віру у себе, не забиває понад рік. Кожен уболівальник, який дивиться гру Динамо, не може не помітити, що Супряга виглядає зовсім непереконливо. Луческу намагається до нього достукатись, пробував різні методи – від критики до довіри, але результат той самий.
Супряга не забиває більше року, а цифри відверто шокують – детальна статистика
Ілля Шкурін почав чудово на зборах, але не має повної підтримки та довіри від головного тренера. У тих матчах, коли виходив, не зовсім переконав. Потенціал є, але над ним потрібно багато працювати. Кажуть, у хлопця непростий характер, що певним чином перешкоджає йому розкритися.
Не зрозумів підписання Владислава Кулача. Він дійсно хороший нападник, але рівень та вимоги Динамо – це трохи інше. Напевно, Луческу брав його для конкуренції і можливості посилення гри. Проблеми із серцем та перенесений коронавірус поки не дозволяють Владу грати у футбол.
Ерік Рамірес підчепив ковід у складі своєї збірної. Нападник із Венесуели пропустив зручний час для адаптації в команді. Зрозуміло, що зараз його форма вкрай погана. Луческу – не той тренер, який ставитиме на неготового гравця, який не розуміє його вимог. Тому про Еріка не варто говорити раніше зими.
Тож виходить так, що Гармаш став нападником Динамо вимушено, через погану форму форвардів команди, а не завдяки виграній конкуренції. Коли кияни діють другим номером у матчах єврокубків, Денису доводиться непросто. Це абсолютно не його стиль футболу.
Для мене він залишається гравцем середини поля – з хорошим вмінням загострювати, віддати останню передачу, нестандартно діяти. Напевно, Денис недостатньо дисциплінований на цій позиції, тому Луческу віддає перевагу Буяльському трішки вище, а Сидорчуку – в опорній зоні.
Для Динамо позиція опорника – дуже проблемна. Сидорчуку весною виповниться 31, а за ним на цій позиції нікого немає. Шепелєв чи Андрієвський – гравці трохи іншого стилю. Не розумію, чому Мірча не спробує Гармаша в опорній зоні поряд із Шапаренком? У плані пресингу, читання гри він здатен конкурувати із Сидорчуком. Ось тут Денису повинно бути цікавіше – частіше торкатиметься м'яча.
Петраков близький до виклику динамівця на матчі збірної у листопаді. Схоже, тренерський штаб максимально налаштовується на бій із Боснією та хоче оцінити всі можливі варіанти для вирішального матчу. Петраков знає Гармаша, як ніхто інший. Олександр Васильович – один із перших його тренерів. Саме Петраков забрав його з донецького Олімпіка в київський РУВФК, а вже потім було Динамо.
У збірній України на позиції форварда є Роман Яремчук, який не дає сумнівів у своїй кваліфікації. Досить впевнено виглядає в УПЛ Артем Довбик. Має довіру від тренерського штабу Данило Сікан. Позиція нападника не вважається проблемною. Хіба що в якості посилення гри по ходу матчу або ж тиску на суперника наприкінці, коли Денис може нестандартними діями принести результат.
У середині поля збірна грає без вираженого атакувального гравця. Є два опорники та два інсайди. Власне через це не потрапляє до основи Маліновський, що спровокувало конфлікт. Позицію опорника-руйнівника закривають Степаненко та Сидорчук. Більш креативна роль – за Шапаренком. Думаю, що тут будуть використовувати ще й Зінченка.
Побудова гри Петракова – дуже затратна. Команда після години ігрового часу підсідає. Перший матч вдається краще, а в другому та третьому починаються трабли із фізикою. Перед вильотом у Боснію Україну чекає спаринг проти Болгарії. Найімовірніше, Петраков захоче поберегти провідних гравців, аби не перевтомити їх перед вирішальним матчем, тому дасть можливість проявити себе футболістам, які не так багато грають за збірну. Свій шанс вийти за "синьо-жовтих" Гармаш у цьому сезоні точно заслужив. Болгарія дасть відповідь, як він зуміє себе проявити в системі Петракова.
Але загалом перспективи Гармаша як у збірній, так і в клубі – не такі великі. Зрозуміло, що Шкурін та Рамірес повинні додавати. Якщо ж ні, шукатимуть іншого нападника. Повернеться Бєсєдін. Чи грав би зараз Денис, якби Артем був здоровим? Відповідь очевидна. Так само у збірній. У середині поля величезна конкуренція. В атаці теж все зайнято. Та й можливий прихід Реброва у національну команду навряд чи додає шансів Денису.
Я не вірю у якісь далекоглядні перспективи Гармаша. Він і надалі матиме роль гравця другого плану. Якщо десь щось не вдаватиметься, буде готовий підстрахувати та допомогти. Зрозуміло, що у Динамо зараз багато молоді, тому кожен досвідчений гравець, який дає користь, потрібен колективу. Але для загального розвитку команди та клубу потрібно робити ставку на молодших футболістів.
Боснійський Степаненко для Луческу: чому Динамо варто претендувати на одноклубника Кравця