Український нападник дніпрян Олександр Філіппов розповів про рідне місто, яке російські окупанти практично стерли з лиця землі.
"Авдіївка до війни – це таке промислове маленьке містечко, котре було зв'язано в основному з Донецьком. 35 тисяч людей. Звичайно, є великий завод коксохімічний, але більшість, переважно молоді хлопці, працювали в Донецьку. Я поїхав, коли мені було 12-13 років, почав вже займатися футболом і жив у спортивному інтернаті. Але з радістю завжди повертався на вихідні дні.
В СК Дніпро-1 відреагували на відмову бразильців повертатися в Україну
Я не скажу, що у нас були якісь великі школи-інтернати. Ви ж повинні розуміти, що це маленьке містечко. Але були декілька місцевих тренерів, котрі набирали групи футболістів. З кожним роком все налагоджувалося – тренери домовлялися про якісь там турніри, в тому ж Донецьку грати проти Шахтаря, Маріуполя, Металурга донецького, Олімпіка – проти хороших команд. Хлопці займалися, найкращі їздили на перегляд, когось забирали до того ж Шахтаря чи Металурга. Спорт розвивався, завжди любили футбол, навіть не дивлячись на те, що маленьке місто.
Чи залишалися у мене після 2014 року родичі в Авдіївці? Звичайно. В мене мама жила весь цей час, тому що цей дім – це і мій дім, звичайно. І бабуся, царство їй небесне. Жили, нікуди не від'їжджали. Я ж кажу: це наш дім, чому ми повинні кудись їхати? Зараз родичі в безпеці. Бабусі вже нема три роки, а мама у травні 2022-го виїхала з Авдіївки. Тоді вже було дуже-дуже небезпечно, і вона виїхала.
Моя родина втратила в Авдіївці все. Важко пояснити, але, я гадаю ви бачили світлини й інших міст – і Маріуполя, і Бахмута. Авдіївка – це дуже маленьке містечко. Там щодня по 50 авіабомб скидають. Там вже каменя на камені не залишилось. Ще у 2022-му, на початку, вже було декілька прильотів – і біля квартири, і в квартиру, і в будинок неодноразово. Трішки вже з цим змирилися... Боляче, тому що це приємні спогади. Я ріс там, це моє дитинство, завжди важко розлучатися зі спогадами з дитинства. Але треба жити далі. Намагаємося в такий нелегкий час продовжувати жити.
Маю один такий спогад – коли я виходив з дому, мене мама завжди проводжала, махала завжди рукою. Тільки я виходив з підʼїзду – завжди дивився на вікно, і бачив, що вона мені махає. Щодня, не дивлячись на те, що ми вже перед виходом з квартири попрощалися, я завжди дивився у вікно – і все. Зараз дуже боляче дивитись на квартиру, якої вже майже немає, і уявляти там, як ти виходиш маленький, і мама тобі махає", – розповів Філіппов у коментарі Tribuna.
Нагадаємо, 17 лютого Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський оголосив про рішення повністю вивести українські війська з Авдіївки Донецької області з метою уникнення оточення та збереження життя і здоров'я військовослужбовців. Цьому передували місяці активних спроб російських військових захопити місто.