Сергій Костенюк розбирає чемпіонський бій Англія – Італія і виносить жорсткий вирок Гарету Саутгейту, його команді та усій британській свиті.
Як англійці не запрошували футбол додому, він так і не повернувся. І його цілком можна зрозуміти. Він поїде на Апеннінський півострів, де йому буде тепліше, комфортніше та значно веселіше. Щиро вітаю усіх, хто підтримував збірну Італії у фіналі Євро-2020, тобто уболівальників із чудовим футбольним смаком. Футбольна спільнота Старого світу отримала чемпіона, який найбільше заслуговував на цей тріумф. Упродовж всього турнірного шляху саме команда Манчіні була найстабільнішою, тактично найрізноманітнішою та найбільш зрілою командою.
Стартовий склад та схема "Скуадри адзурри" перед матчем були достатньо прогнозованими. Роберто Манчіні робив ставку на свою модель гри, на дії з позиції сили – високий пресинг та позиційні атаки. Гарет Саутгейт, як і у протистоянні з Німеччиною в 1/8 фіналу, вирішив підлаштовуватися під опонента. Англія вийшла грати за структурою 3-4-2-1, яка у деструктивній фазі трансформувалася у схему 5-2-3.
Італія – Англія – 1:1 (0:1, 1:1) пен. 3:2
Голи: Бонуччі, 67 – Шоу, 2
Серія пенальті: 1:0 – Берарді, 1:1 – Кейн, 1:1 – Белотті (воротар), 1:2 – Магуайр, 2:2 – Бонуччі, 2:2 – Рашфорд (стійка), 3:2 – Бернардескі, 3:2 – Санчо (воротар), 3:2 – Жоржінью (воротар), 3:2 – Сака (воротар)
Італія: Доннарумма – Ді Лоренцо, Бонуччі, К'єлліні, Емерсон (Флоренці, 118) – Барелла (Крістанте, 54), Жоржінью, Верратті (Локателлі, 96) – К'єза (Бернардескі, 84), Іммобіле (Берарді, 55), Інсіньє (Белотті, 91).
Англія: Пікфорд – Вокер (Санчо, 120), Стоунз, Магуайр – Тріпп'єр (Сака, 71), Філліпс, Райс (Хендерсон, 74, Рашфорд, 120), Шоу – Маунт (Гріліш, 99), Стерлінг – Кейн.
Попередження: Барелла, 47, Бонуччі, 55, Інсіньє, 84, К'єлліні, 90+6, Жоржінью, 114 – Магуайр, 106
xG – 2,23:0,6
Атаки – 65:40
Удари (у площину) – 20(6):6(1)
Удари з меж штрафного – 10:4
Володіння – 65%:35%
Точність передач – 91%:78%
Передачі у фінальну третину – 223:146
Дриблінг (успішний) – 24(16):26(15)
Дистанція (км) – 144,6:143,3
Фоли – 21:13
Вокер, Стоунз та Магуайр складали трійку центрбеків. Райс та Філліпс цементували центральну зону, Тріпп'єр і Шоу виконували функції латералів, а Стерлінг та Маунт номінально діяли у півфлангах під Кейном. Номінально, тому що форвард збірної Англії знову часто зміщувався у глибину. Як, до речі, і форвард збірної Італії – Іммобіле. Недаремно на мапах усереднених позицій форварди Тоттенхема та Лаціо перебувають глибше, ніж флангові нападники.
Збірна Англії традиційно активно почала матч. За великим рахунком, перша ж атака господарів завершилася голом Шоу. Спрацював задум Саутгейта з латералями. Це взагалі тема для окремого матеріалу. На цьому турнірі багато команд, які будують гру за структурою з трьома центрбеками, достатньо ефективно використовували взаємодію між латералями, коли один закидував, а інший завершував на дальній стійці.
Перший тайм пройшов під перевагою "Трьох левів". Вони досить інтенсивно пресингували, зустрічаючи суперника середнім блоком – 5-2-3. Блок 2-3 високо зустрічав гостей, максимально перекриваючи центральну зону.
Філліпс та Райс закривали Верратті та Жоржінью відповідно. Трійка англійців попереду намагалася накривати воротаря та центрбеків італійців. Деякий час ця структура тиску працювала. У гостей були проблеми з виходом в атаку.
Італія у позиційних атаках намагалася доводити справу до становища, яке відображене на схемі вище. Головною ціллю другої фази атаки було перевантаження лінія оборони суперника та заповнення усіх вертикальних зон у фінальній третині поля.
У конструктивній фазі гри "Скуадра адзурра" перебудовувалася на структуру, яку можна ідентифікувати, як 3-2-5. Ді Лоренцо залишався на одній лінії з Бонуччі та К'єлліні, а Емерсон підіймався по флангу і створював ширину ліворуч.
На початку другого тайму Роберто Манчіні вирішив перейти на гру без номінального форварда, прибравши Іммобіле. Берарді діяв на позиції правого вінгера, а найнебезпечніший у складі гостей К'єза перейшов на протилежний фланг. Функції, схожі на обов'язки хибної дев'ятки, виконував Інсіньє. При цьому, фулбеки почали здійснювати синхронні дії. Тобто, уперед підіймавя не тільки Емерсон, а й Ді Лоренцо.
Італія неочікувано для Англії почала діяти занадто агресивно та сміливо. Часто на лінії захисту Англії були відразу шість італійців! Кожен із них своєчасно відкривався в недодачу у своїй вертикальній зоні. Італія заволоділа м'ячем і затисла суперника на його третині. Це був переломний момент матчу. Саутгейт відразу віддав ініціативу і закрив свою команду на усі засуви. Хоча мав вибір. Можна було залишати попереду Стерлінга, Кейна та Маунта. Це гарантувало б перспективну контргру – ні, це не у стилі Саутгейта.
Перевага команди Манчіні чудово відображається у статистичних даних, насамперед у xG. Теплова мапа також вражає. Традиційно, основною зоною діяльності Італії у конструктивній фазі були лівий фланг / півфланг.
Саутгейт нічого не змінював, поки Бонуччі не зрівняв рахунок. Далі він повернувся до схеми з двома центрбеками і трохи вирівняв гру. Але цього виявилося замало, щоб уникнути серії пенальті, у яких родоначальники майже завжди програють. Важко було розраховувати на те, що Пікфорд виграє серію у Доннарумми. Італійський велетень довів, що це був його турнір, за що після матчу отримав приз найкращого футболіста Євро-2020.
Після матчу Роберто Манчіні не приховував емоцій: "Те, що все це можливо, в певні, більш ранні, моменти не могли навіть уявити. Але хлопці проявили себе просто чудово. У мене немає слів, щоб описати все це. Це чудовий колектив.
Позаду складний матч, який став ще більш важким через швидкий пропущений гол. Але якщо не брати до уваги початковий відрізок, ми сьогодні домінували на полі. У серії пенальті необхідна частинка фарту. Мені шкода збірну Англії, оскільки і вона провела чудовий турнір, сильно додала. Думаю, продовжить прогресувати й надалі".
Його візаві Гарет Саутгейт, звісно, був вкрай засмученим: "Ми дуже розчаровані. Хлопці зробили все, що могли. Сьогодні вони грали добре, хоча часом ми не дуже добре тримали м'яч. Особливо на початку другого тайму. Не може бути жодних взаємних звинувачень. Працювати з ними було абсолютною радістю. Вони дійшли далі, ніж ми у 96-му. Звичайно, у роздягальні всім дуже боляче.
Вибір гравців, які били пенальті? Вся відповідальність лежить на мені, я обирав пенальтистів на основі тренувань. Не треба звинувачувати когось одного. Ми вигравали разом, як команда, і ми всі разом не змогли виграти сьогодні. Серія пенальті повністю залежала від мене.
Ми всі разом подарували країні неймовірні спогади, хоча цей вечір, звичайно, буде надзвичайно важким для всіх нас. Ви повинні зрозуміти це розчарування, тому що можливості виграти такі трофеї – рідкість у вашому житті. Але коли вони задумаються про те, що зробили, то повинні неймовірно пишатися собою".
Штаб Саутгейта провів велику роботу у збірній Англії, але поки що не можна сказати, що він створив найкращу національну команду Європи. Італія на цю роль годиться значно більше. Англійці вкотре програли великий турнір у серії післяматчевих пенальті, але чомусь їх зовсім не шкода. Можливо тому, що їхні уболівальники освистують гімни інших держав; із насолодою б'ють незахищених опонентів, які перебувають у значній чисельній меншості; їхні експерти ставляться зверхньо до суперників нижчого рівня, висміюють чужу ігрову форму на своєму телебаченні; футболісти після перемог підкреслюють, наскільки їм було легко проти такого слабкого візаві. Навіть це можна стерпіти. Але те, що вони, маючи настільки вражаючий кадровий потенціал, так бездарно його використовують – не заслуговує на повагу.
За великим рахунком, Саутгейт ніколи не асоціювався з образом сміливої, рішучої людини. Саме його невпевненість стала на заваді збірній Англії у домашньому для неї Євро-1996. Зараз він знову проявив нерішучість. Він постійно перестраховується. Його команда перемагала після першого тайму і за грою, і за рахунком, мала шалену підтримку Вемблі. Але коли Манчіні ризикнув і пішов ва-банк, Саутгейт злякався, віддав супернику м'яч та ініціативу. Він ховається у низький блок при першому натяку на відкриту гру. Тож для футболу загалом дуже добре, що перемогла саме Італія. Команда, яка, навідміну від англійців, асоціюється зі сміливим, різноманітним та атакувальним футболом.
Футболу нічого робити "вдома". Він пішов туди, де йому буде значно краще. І це чудово.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"
Італія врятувала футбол, або Чому перемога Англії була б великим соромом