За красивою історією призначення екс-наставника Карпат головним тренером загребського Динамо ховається чимало підводних рифів. Сергій Тищенко вивчив хорватську безодню і зробив висновки.
Ігор Йовічевіч очолив загребське Динамо. Це було мрією всього його життя. Працюючи дитячим тренером в Марбельї, очолюючи Карпати, словенський Целє, молодіжну команду Динамо, він йшов до своєї мрії. У 2018 році впритул підібрався до мети, але тоді йому команду так і не довірили.
Історія із Йовічевічем повинна увійти у підручник із психології. Люди мають розуміти: якщо поставити собі ціль та рухатися до неї щодня, її можна досягнути. Головне – вірити у себе і працювати на всі сто відсотків.
Батько Ігора мріяв про те, що син в один прекрасний момент сидітиме на тренерській лаві Максиміра. Чедомір (Чадо) Йовічевіч не дожив буквально 10 днів до офіційного призначення сина.
Але вся ця ситуація виглядає дуже красивою тільки зовні. Якщо зазирнути під обгортку, виявляться дуже нехороші речі, які свідчать, що всередині клубу Динамо Загреб – не все так добре.
Усім відомо, що Динамо живе завдяки продажу гравців. Десять років тому справи команди погіршувалися з кожним сезоном. Майже нікого серйозного не вдавалося виховати. Доводилося торгувати другорядною молоддю, за яку давали у кращому випадку кілька мільйонів. Стало зрозуміло: клубові потрібно щось міняти, щоб остаточно не потонути.
Прийняли рішення серйозно переглянути роботу із молодими гравцями, посилити селекцію, запросити в першу команду якісного тренера і підкріпити склад кількома кваліфікованими футболістами. Так би мовити, вирішили інвестувати певні фінанси для того, щоб потім заробляти значно більше і розбудувати систему.
Рятівником Загреба став тренер Ненад Б’єліца. Власне з його персоною пов’язані останні успіхи команди. Динамо для нього – чужий клуб, бо він – вихованець Осієка. Зробив кар’єру у європейських клубах, там же почав працювати тренером. Очолював Аустрію, італійську Спецію, був успішним у Польщі з Лехом. У Загреб Б’єліца приїхав, як самобутній, досвідчений тренер, який багато чого пройшов у житті та готовий до серйозних викликів.
Гру його Леха я бачив на власні очі. Це була найпрогресивніша команда Польщі. Вони грали в атакувальний футбол, через короткий пас. Гравці розвивалися. Недарма саме з Познані до Києва приїхали Томаш Кендзьора і Тамаш Кадар. Були й інші якісні виконавці. Після того, як Ненад покинув Польщу, Лех перетворився на відверто посередній клуб навіть за мірками Екстракляси.
Саме такий тренер, як Ненад Б’єліца, був вкрай потрібним для Загреба. Спеціаліст уміє ставити атакувальну гру, розвивати гравців та працювати із молоддю. Співпало відразу три важливих чинники в одній особі. За два роки у Хорватії Б’єліца перетворив історію Динамо Загреб на казку. Команда отримала повну гегемонію в місцевому чемпіонаті. За грою переважала всіх опонентів на дві голови.
А ще Динамо змогло повернутися в груповий етап Ліги чемпіонів, пройшовши непросту кваліфікацію. Думаю, всі бачили мінімум два матчі загребців проти Шахтаря. Хорвати нічим не поступалися більш іменитому супернику. Якби було хоч трохи більше досвіду, далеко не факт, що Шахтар зумів би набрати два очки в тих матчах, щоб потім розраховувати на третє місце у групі.
Ми хвалимо Луїша Каштру за тренерські перемоги у протистоянні з Бенфікою, перший матч проти Вольфсбурга, дуже сильну гру в гостях проти Ман Сіті. Як на мене, Б’єліца повністю переграв свого візаві із Шахтаря в обох поєдинках. Десь виконання підвело. Вважаю, що у наступному розіграші ЛЧ шанси Загреба на весняні єврокубки були б уже більшими.
При цьому Динамо почало врешті дорого продавати. Іспанець Дані Ольмо перейшов до Лейпцига. Хорвати отримали 30 млн євро, але сума може вирости ще на 15 через бонуси.
На підході інші цікаві гравці, за яких можна було б отримати хороші фінанси вже у наступному сезоні. Широко відомо про талант Ніколи Моро. Його вже не раз відправляли в Шахтар. Ціна цього півзахисника коливається в районі 20 млн євро. Один із лідерів команди – Амер Гояк – на радарі команд із провідних чемпіонатів. Цікавими є форвард Бруно Петковіч, воротар Домінік Ліваковіч, півзахисники Міслав Оршіч, Лука Іванушець. А є ж іще зовсім молоді таланти – Антоніо Марін, якого вже порівнюють із самим Роналду, та захисник Йошко Гвардіол.
Здавалося, Динамо знайшло свого тренера та свою течію. Команда підняла рівень, що гарантує участь у єврокубках. Крім того, з'явилися цікаві гравці, які кожного року можуть переходити в інші клуби за хороші гроші. Таким чином Загреб буде рухатися все вище і вище.
В минулому сезоні Динамо Загреб отримало хороші призові за участь у Лізі чемпіонів. Участь у групі оцінюється десь в районі 25 млн євро. Плюс продали Ольмо. Як мінімум за рік клуб положив у кишеню до 50 млн євро. На рівні Хорватії за ці гроші можна жити декілька років.
Проте одному з керівників клубу – Здравко Мамічу – закортіло все зруйнувати.
На Ненада Б’єліцу пішов величезний тиск. Хорватські ЗМІ відверто змішували його з брудом. Дійшло до того, що Маміч на свій сторінці у Facebook повісив інформацію, мовляв головний тренер команди заробив близько 3 млн євро за 20 місяців роботи. Тренер, який вивів команду в групу ЛЧ та виграв чемпіонат. Хіба це такі вже великі гроші? Коли Сергій Ребров підписував контракт із Ференцварошем, писали, що він матиме за рік 1,6 млн. Через рік його контракт був продовжений. Припускаю, що на кращих умовах. При тому, що Ребров не грав у груповому етапі ЛЧ.
У чемпіонаті Хорватії дійсно є проблема із вболівальниками. Щось схоже до нашої реальності. Відвідуваність – дуже низька. На квитках тут не заробиш. Клуби живуть завдяки продажу і спонсорам, усім зараз непросто. Але відсутність матчів для Динамо Загреб не може стати чимось фатальним, що потягне на дно. Тим паче, що клуб має запас жиру у вигляді бонусів, отриманих за участь в ЛЧ та продаж Ольмо.
Клуб скоротив зарплати гравцям і персоналу аж до 30 вересня 2020 року. Звісно, що провідні виконавці та тренери виявилися незадоволеними таким рішенням. Футболісти у Хорватії отримують не так вже й багато, щоб півроку отримувати ще менше. Звичайно, для них це – удар. Що вже казати про співробітників клубу...
Формально виглядає так, що Маміч закидав Б’єліці жадібність під час непростої ситуації. Це якось можна було б зрозуміти, якби у клубу не було грошей. А так, у фінансовому плані Динамо Загреб міцно стоїть на ногах, маючи навіть трохи фінансового жирку, особливо на рівні Хорватії. Не так давно продовжили контракт з одним із лідерів – Гояком. Найімовірніше, він отримав суттєву надбавку до зарплати. Неформально Б’єліці закидали ігнор молодих гравців. Мовляв, така талановита молодь росте, а грають тільки одиниці. Та потрібно розуміти, що результат ніхто не скасовував.
А справжня причина ось у чому. Мамічу відверто не подобалося, що Б’єліца в очах футбольної Хорватії отримав всю славу, натомість ім'я боса відверто відійшло на другий план.
Ненад Б’єліца – самодостатня особистість, тренер, який працював в Італії, Австрії та Польщі. Його не можна ламати через коліно. Він банально не заслужив такого ставлення. Своєю роботою довів, що його послуги коштують відповідно, а Загребу нічого не винен. Б’єліца навіть не вихованець клубу і ніколи тут не грав. Думаю, пропозицій у нього вистачає на ще більші суми. Без проблем Ненад знайде собі нову команду і вона буде не гіршою за Динамо. Вже ходили розмови про Локомотив та Фенербахче.
Я з великою повагою ставлюся до Ігора Йовічевіча. Він мені вкрай симпатичний як тренер та людина. Але в такій ситуації ставати до керма Динамо Загреб – вкрай непросто і навіть ризиковано.
Команду зіграв Б’єліца. Це суто його робота. Він підбирав гравців, він для них – авторитет та другий батько. Зрозуміло, що є футболісти, які пройшли молодіжні команди із Йові, але їх не так багато. Як зараз відреагують на те, що Б’єліцу "пішли", а його місце зайняв інший тренер? Чи матиме Йовічевіч авторитет серед колективу, враховуючи обставини, при яких йшов його попередник?
Другий момент полягає в тому, що планка сьогоднішнього Динамо піднята дуже високо. Вболівальники хочуть Ліги чемпіонів та гарантованого чемпіонства у Хорватії. Якщо піде щось не так, простими спогадами про роботу Б’єліци не обійдеться.
Крім того є ризики, які полягають у самій тренерській роботі. Йовічевіч працював із Карпатами. У нього не було серйозного результату у Словенії. Потім очолював молодіжну команду Динамо Загреб. Грубо кажучи, рівень першої команди Динамо – набагато вищий. Якщо у тебе виходить працювати із молодими гравцями, то не факт, що успіх повториться у дорослому футболі. Це два абсолютно різних рівні.
Якщо зараз вводити молодих, рівень команди не виросте. Простіше кажучи, доведеться руйнувати все, що було побудоване рініше. Чи підуть на такі ризики Маміч або Йовічевіч? Я не впевнений. На побудову нової команди знадобиться мінімум 2 роки. Зрештою, у випадку успіху ніхто не дасть гарантій, що Йові не спіткає доля його попередника. Причини обов’язково знайдуться…