Дженоа перемогла Салернітану в 1/16 фіналу Кубка Італії 2021/22. Рахунок і огляд матчу – на "Футбол 24".
Кубок Італії 2021/22, 1/16 фіналу
Дженоа – Салернітана – 1:0
Гол: Екубан, 76
Андрій Шевченко стартував у Серії А без сенсацій. За 5 ігор Дженоа мала лишень 1 нічию при 4 поразках та 1 забитому м'ячі. Як наслідок, покинути зону вильоту його підопічні не змогли. Черговий шанс здобути дебютну перемогу в Італії випав у 1/16 фіналу Кубка, де "грифони" приймали Салернітану – команду з дна таблиці. Щоправда, у чемпіонаті новачок бив Дженоа, однак це сталося ще до приходу Шеви.
Дженоа – Салернітана: онлайн-трансляція матчу Кубка Італії
Господарі стартували активніше, організувавши три моменти в першій половині першого тайму. Ну, як моменти – щось та й могло залетіти, як говориться. На 4-й хвилині Ернані з дистанції пробив неточно, а от на 8-й Портанова потужно вистрілив з правого краю штрафного, замкнувши крос від Камб'яссо. М'яч низом полетів у ворота, але на його шляху опинився захисник. На 20-й же чергова подача Камб'яссо на дальню стійку завершилась ударом головою з гострого кута у виконанні Дестро – Маттіа цілив у ближню дев'ятку, однак голкіпер парирував.
Поступово тиск генуезців вилетів у трубу. Салернітана перехопила ініціативу, однак нічого цікавого гості не створювали до 38-ї хвилини. Якби не Семпер, "грифони" б вже "горіли": спочатку голкіпер парирував постріл з лівого краю карного майданчика, а в атаці другим темпом він виконав подвійний сейв – Джуріч замкнув навіс від Ярошинскі, а потім головою зіграв на добиванні (причому м'яч пішов у протилежний кут). Зрештою, свисток арбітра відправив команди у роздягальню за нулів на табло.
У перерві Андрій Шевчнеко провів заміну, знявши з гри активного Камб'яссо й випустивши Гільйоне, однак це рішення покращити гру Дженоа не змогло. Ба більше: Салернітана в першій третині другого тайму домінувала, конвертувавши свою перевагу в кілька дальніх ударів – в одному з них Ді Таккіо вистрілив з лінії карного майданчика в ближню дев'ятку. Семпер у красивому стрибку врятував "грифонів".
Андрій Шевченко відреагував новою серією замін, всадивши на банку Дестро й Портанову. Замість них на 60-й хвилині вийшли Каллон і Мелегоні. Цього разу Дженоа підвищила оберти, організувавши низку непоганих атак. На 67-й хвилині Мелегоні вийшов на лівий край штрафного й пробив у руки голкіперу, а на 69-й його ж сольний прохід завершився пострілом на трибуни. Ще через сім хвилин інша заміна Андрія Миколайовича спрацювала: Каллон відкрився під передачу на хід лівим флангом і виконав подачу, яку замкнув Екубан – м'яч рикошетом від голови Ді Таккіо влетів у ворота. 1:0!
Всього через три хвилини Салернітана могла зрівняти рахунок внаслідок прориву Ярошинскі на лівий край штрафного. Поляк прострілив, але м'яч зрізався у ближній кут – втім, Семпер врятував Дженоа! Господарі ж огризнулися на 81-й ударом Екубана з розвороту, однак і голкіпер гостей теж зіграв надійно. Чогось цікавішого в ендшпілі зустрічі команди не створили.
У підсумку, фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу Дженоа – першу під керівництвом Андрія Шевченка! Генуезці крокують в 1/8 фіналу Кубка Італії.
Випадкова перемога Дженоа у матчі рівня УПЛ
УПЛ пішла на зимову паузу, але вітчизняним футбольним гурманам можна порекомендувати непоганий замінник – матчі аутсайдерів італійської Серії А. Той же безідейний стиль, ті ж рандомні моменти у невеликій кількості, те ж "біцца-бороцца" заради результату. Щоправда, українським командам притаманний певний шарм дворового стилю, та і очікування від футболу агрофірм і фармів невисокі – апеннінці ж своє жахіття виносять на прайм-тайм, а його апологетами стають клуби зі столітньою історією.
У кубковій зустрічі між Дженоа та Салернітаною не було нічого цінного. Генуезці провели півтора гострих моменти, реалізувавши один з них завдяки вдалому рикошету. Гості із Салерно створили трохи більше, але не забивали з п'яти метрів. Різницю на полі зробили не Екубан, Дестро чи Ернані, а голкіпер Семпер – саме він придав проходу "грифонів" в 1/8 фіналу якусь логіку.
Навіть факт першої звитяги Андрія Шевченка в Італії виглядає не дуже цікаво. Звісно, приємно за українську легенду, однак в цій звитязі заслуга нашого коуча полягає хіба що у вдалих замінах. По грі ж не було помітно, що переміг саме наш Шева – та і в принципі слово "перемога" для цього матчу виглядає смішно. "Відскок", "посмішка Фортуни", "статистична погрішність" – таке формулювання буде більш чесним. І мова не лишень про прохід Дженоа. Якби виграла Салернітана, необхідно було б використовувати ті самі терміни.
У Дженоа немає майже нічого від Шевченка
Серйозно критикувати Шеву за футбол у перших матчах неможливо. Яким би ти не був хейтером, все одно доведеться згадувати про катастрофічно слабкий кадровий потенціал Дженоа, про переповнений лазарет, дуже важкий календар, короткий термін роботи Андрія Миколайовича, необхідність трансферів, тощо. Зрештою, варто не забувати про дебют на клубному рівні та невеликий досвід за плечима (всього-то 50 поєдинків за 5 років у збірній).
Шевченко, по суті – тренер-початківець, а в Дженоа особливо й не приховують готовність до даушифтінгу. Сам Андрій Миколайович постійно наголошує, що збереження прописки в еліті треба порівнювати з тріумфом у ЛЧ. Українця брали під розбудову довготривалого проекту, а до зимового трансферного вікна він може лишень виживати.
Він і виживає. Схема в п'ять захисників при обороні, білд-ап з трьома центрбеками, ставка на максимальну обережність та щільність на власній половині, безкінечні подачі в завершенні позиційних атак – ось і всі тактичні родзинки генуезців. Вони були характерними і для попереднього тренерського штабу, та і загалом такий футбол може поставити будь-який коуч з УПЛ.
Ледь помітною тінню ідей Шевченка є високо піднята задня лінія при володінні м'ячем та загальне бажання "грифонів" тримати м'яч під контролем – але ж при Баллардіні це також було! У контроль гри ці бажання поки що не конвертуються. У Дженоа немає ні центрбеків з класною першою передачею, ні хавбеків із вмінням просувати м'яч через опорну зону.
В цих умовах Андрію Миколайовичу можна поспівчувати. Втім, клубний рівень – безжальний. Шева знав, куди приходив. Похвально, що коуч жертвує вишуканим футбольним смаком, опираючись на наявні можливості, однак з новим головним тренером команда повинна отримати хоча б якісь зрушення в тактиці. Шева ж нічого не пропонує – він просто терпить, граючи за методичками Баллардіні.
Між тим, шість матчів (нехай і за три тижні) – це вже солідна дистанція. До зимового трансферного вікна залишається ще два. Потім необхідно провести певну кількість поєдинків в очікуванні новачків, а далі необхідний час, аби інтегрувати їх у гру. Плюс, у деяких іграх сподіватись на очки буде марно. Так потихеньку й назбирається цифра у 12-15 матчів для "розкачки" футболу Шевченка – в умовах Дженоа це занадто довго. А якщо новачків не буде?
Залишається сподіватись, що після короткої різдвяної паузи рука Андрія Миколайовича у грі "грифонів" почне відчуватись. Поки ж від Шеви у Генуї маємо лишень красиву картинку, за якою стоїть футбол попередників. Футбол, який впевнено веде Дженоа до Серії Б.
Рома впевнено перемогла Спецію – Смоллінг забив історичний гол, Коваленко зіграв 53 хвилини