Два болючі розчарування: радість Реала і Баварії, розпач Каньїсареса та найвищий стрибок (не)зіркової команди
На початку 2000-х Валенсія була однією з найсильніших команд Європи. "Кажани" двічі впритул наближалися до найвищого тріумфу на євроарені, але так і не змогли влаштувати свято для себе та фанатів.
Зараз Валенсія переживає глибоку кризу, але ще не так давно "кажани" змагалися за найвищі місця не лише на внутрішній арені. Футбол 24 разом із партнером HLIBNY DAR розповідає про одну з найкращих команд початку нового тисячоліття, яка була за крок до втілення мрії, але так і не спромоглася на переможний фінальний ривок у Лізі чемпіонів.
Команда, яка закохувала
Валенсія під керівництвом знаменитого Ектора Купера перетворилася з команди просто іменитих гравців на гранда, який був готовий бити навіть найсильніших суперників. Каньїсарес, Айяла, Карбоні, Мендьєта, Бараха, Гонсалес, Кар'ю, Ангуло, Аймар, молодий Вісенте – тоді аргентинцеві вдалося змусити весь футбольний світ промовляти ці імена.
Жоден з цих виконавців не був на рівні з приставкою "топ", але Куперу вдалося об'єднати їх в один шалений колектив, який пресингував суперників на кожному клаптику поля, швидко перебудовував оборону, вражав швидкими випадами та не давав довго контролювати м'яч.
Для перемоги у чемпіонаті цих якостей було замало, а от для вдалих виступів у Лізі чемпіонів – цілком. На коротких дистанціях авантюризм та настирливість дають більший профіт, тож Купер замахнувся на амбітну ціль – попри всі прогнози, стати найсильнішим у Європі разом з Валенсією.
Наближення до трону
Першим випробуванням для Валенсії в ЛЧ 1999-2000 повинен був стати Хапоель з Хайфи у третьому кваліфікаційному раунді. "Кажани" легко здобули дві перемоги та пройшли у перший груповий етап до Баварії, Рейнджерс та ПСВ. Команді Купера пророкували боротьбу за вихід групи, але та вже тут перевиконала очікування і здобула путівку в наступний етап з першого місця.
Далі була група В із МЮ, Фіорентиною та Бордо. Чинний переможець ЛЧ був найсильнішим, але для проходу далі Валенсії вистачило і другого місця. У першому матчі 1/4 Месталья стала свідком ганебного побиття Лаціо – 5:2. У Римі "кажани" розслабилися і навіть програли 0:1, але це вже нічого не означало – команда Купера готувалася до півфіналу з Барсою.
Знову ключовою стала магія Местальї – "блаугранас" поїхали додому з ганьбою 1:4 та мінімальними шансами на фінал. На Камп Ноу в середині другого тайму відкрив рахунок звір Мендьєта, але де Бур та Коку зберегли обличчя каталонцям перед рідними вболівальниками.
На фінал довелося їхати на Стад де Франс, де чекав ще один іспанський гранд та король Ліги чемпіонів – мадридський Реал. Цього разу аргументів у Купера та Ко не знайшлося: Морьєнтес, МакМанаман та Рауль знову зробили Реал володарем "вухатого" кубка, а Валенсія після гіркого розчарування повернулася додому, зробила висновки та почала перебудову.
Фінал, після якого плакали навіть переможці
Оскільки виступ у фіналі привілеїв не дає, у новому сезоні ЛЧ Валенсія знову стартувала з третього кваліфай-раунду. Вакер Інсбрук з Австрії крові попив, але в другому матчі "кажани" розібралися з суперником та пішли далі. Історія повторилася: у квартеті з Ліоном, Олімпіакосом та Херенвеном сильнішими були хлопці Купера.
У наступній групі знову випав Юнайтед, до нього додали Штурм та Панатінаїкос. Тепер Валенсія була впевненіша та виборола перше місце у групі завдяки кращій різниці м'ячів. Футбольний світ почав вірити у диво – невже цій команді, де немає жодної суперзірки, знову вдасться дійти до кінця?
Чвертьфінал з Арсеналом можна сміливо називати імені Каньїсареса. Іспанець видав просто шалені матчі, і завдяки виїзному голу "кажани" пройшли у півфінал до Лідса. З британцями грати було складно, але у другому матчі валенсійців прорвало – 3:0 і знову фінал!
Сага на Сан-Сіро починалася вдало – вже на 3-й хвилині Мендьєта забиває пенальті, а за кілька хвилин Каньїсарес бере "точку" від Шолля. У другому таймі Дік Йол призначив у ворота Валенсії ще один пенальті (цілком заслужено за гру рукою), і Штефан Еффенберг впевнено його реалізував. Баварія була сильніша, але Валенсія трималася гідно – все мало вирішитися у серії пенальті.
Дуель Кана та Каньїсареса назавжди увійде в історію. У битві Кан-Кан, як її назвали ЗМІ, сильнішим був німець, але навіть грізний Олі не стримав скупої сльози, коли пішов втішати Каньїсареса, який від розпачу ридав у газон.
Після трагедії на Сан-Сіро Купер пішов тренувати Інтер, Мендьєта поїхав підкорювати Італію у футболці Лаціо, низка лідерів також розбрелися по нових клубах, а шанувальникам Валенсії залишилося лише згадувати про те, як їхні улюбленці були за крок до того, аби підкорити найвищу європейську футбольну вершину.
показати приховати