Витрати на трансфери – один із показників сили команд. Схоже, ним можна пояснити домінування в УПЛ Динамо та Шахтаря.
Фінансова перевага над конкурентами – це, звісно, добре. Але коли вона сягає нечуваних масштабів, починаються проблеми. У конкурентній лізі ніколи один клуб не буде генерувати більше грошових потоків, ніж решта команд. Не набагато більше позитиву, навіть коли таких клубів два. Якщо поглянути на рейтинг топ-40 найсильніших національних чемпіонатів світу, то на вершині ми не побачимо жодної топ-ліги.
Топ-10 Forbes, друзі з Росії, молода дружина і регбі: чим живе Олександр Ярославський
Перше місце тут посідає шотландська Прем'єр-ліга, де Селтік та Рейнджерс сумарно витрачають на покупки 98% бюджету усієї ліги. Причому спостерігається гегемонія "кельтів", у яких 59%, що дорівнює 71,91 млн євро. Другою йде Суперліга Сербії. Дует Црвена Звезда-Партизан витрачає на трансфери 97%. Третьою та останньою лігою, де витрати двох команд перевищили позначку в 90%, стала українська.
Шахтар та Динамо формують 94% трансферного бюджету УПЛ, починаючи із сезону 2016/17. За останні п'ять років "гірники" витратили 50,10 млн євро, а кияни – 38,30 млн. Фактично, донецький клуб заплатив за футболістів більше (53%), ніж усі інші команди разом узяті. Зрештою, це демонструє і реальний розподіл сил у чемпіонаті, де з часів зникнення Дніпра та Металіста ніхто так і не зміг посягнути бодай на путівку в Лігу чемпіонів, не кажучи вже про боротьбу за титул.
Ти – справжній футбольний фанат та обожнюєш Лігу Чемпіонів? Тоді доповни перегляд топових матчів боксом від Pepsi та Lay’s. Освіжаючий напій та смачні чипси – ідеальний вибір вболівальника!
Якщо поглянути на топ-чемпіонати Європи, то виявиться, що майже всі вони в нижній частині рейтингу. АПЛ, яку заведено вважати марнотратною, взагалі найнижче. Це демонструє, що в Англії багато платять геть усі. Лідерство Манчестер Сіті з 948 млн євро та Челсі з 894 млн (сумарно 21%) суто номінальне. Несподівано серед двох найбільших транжир Іспанії немає Реала. Натомість Барселона єдиною в усьому рейтингу досягла позначки у мільярд євро. Разом із Атлетіко (679 млн) каталонці формують 39% трансферних витрат Ла Ліги за останні п'ять років. На Апеннінах без несподіванок. Очікувано найзаможніші – це багаторазовий чемпіон і той, хто скинув його з трону. Частка Ювентуса (943 млн євро) та Інтера (689) потягнула лише на 30%.
Тактика Баварії переманювати зірок інших команд на правах вільних агентів дала свої плоди. Трансферні витрати мюнхенців за звітний період становлять порівняно скромні 398 млн євро. Дортмундська Борусія випередила свого конкурента майже на 120 млн. Однак в масштабах ліги сумарно це лише 24%. Показово це на фоні Ліги 1, де частка ПСЖ та Монако сягнула 43%. З парижанами все очевидно – зі своїми 755-ма мільйонами вони йдуть відразу за грандами АПЛ та Барсою і Ювентусом. Але й Монако не пасе задніх. Ми звикли до гучних продажів монегасків, але клуб із князівства і купує з більшим розмахом (575 млн), ніж будь-хто у сусідній Бундеслізі.
Зрештою, глобальних висновків із цього рейтингу робити не можна. Він просто демонструє закономірність – у справді сильних чемпіонатах не може бути одного-двох клубів-гегемонів. Передусім, йдеться про фінансову складову, бо як доводять приклади ПСЖ, Ювентуса та Баварії, монополія у спортивних результатах можлива. Однак якщо зосередитися не лише боротьбі за "золото", то помітимо цікавий факт. У Лізі чемпіонів в 99% випадків ми бачимо саме тих представників національних чемпіонатів, які найбільше витрачають. І це не зміниться. Адже ЛЧ – це великі прибутки, які можна інвестувати у нові трансфери. Виходить, замкнене коло...