В рамках битви за Суперкубок Європи лондонський Челсі здобув звитягу над Вільяреалом, перестрілявши іспанців у серії післяматчевих пенальті. Звіт про зустріч читайте на "Футбол 24".
Великий європейський сезон відкривав матч за Суперкубок УЄФА між Челсі та Вільяреалом. Лондонці за останні дев'ять років тричі програли битву за цей трофей – рівно стільки ж спроб було у Унаї Емері в часи роботи із Севільєю. Баск теж не зміг виграти даний титул, тож мотивація у коуча "жовтої субмарини" била через край.
Челсі – Вільяреал – 1:1 (6:5 по пен.) – відео голів та огляд Суперкубка УЄФА
На поєдинок у Белфасті іспанці виставили основу, яка брала Лігу Європи. Виключенням стала позиція лівого нападника, де вийшов новачок Булай Діа. Парехо та Чуквуезе не могли зіграти через травми. Крім того, у ворота замість Рульї (кубкового голкіпера) поставили Асенхо. Томас Тухель, своєю чергою, наважився відправити у центр оборони Чалобу, підстрахувавши його двома сильними опорниками (Канте й Ковачічем). Більш креативний Жоржінью залишився у запасі.
Челсі стартував значно активніше. Лондонці одразу ж захопили м'яч під контроль – до 26-ї хвилини англійці тримали його 72% ігрового часу, дозволивши провести "жовтій субмарині" всього 44 паси. При цьому підопічні Томаса Тухеля регулярно заходили в штрафний і створювали моменти – перший з них пройшов вже на 8-й хвилині внаслідок подачі з кутового та удару Вернера з лівої під поперечку. Асенхо парирував. Ще за хвилину Канте відібрав м'яч у центрі й вистрілив метрів з 22-х, однак сфера пролетіла поруч з лівою стійкою.
Вільяреал старався відповідати атакою на атаку, завершуючи їх прострілами або заробляючи фоли. Це не приносило гостроти, але допомогло вирівняти гру в середині першого тайму – Челсі продовжував домінувати, але без моментів. Втім, натяки на голи все одно виникали у вигляді проривів Вернера у карний майданчик та купи стандартів. Зрештою, оборона іспанців не витримала: на 27-й хвилині Алонсо виконав шикарне закидання на хід Хаверцу лівим флангом, а той прострілив на 11 метрів під удар Зієшу – Хакім же випередив захисника й замкнув у дотик. 1:0!
Вільяреал практично одразу пішов відігруватись. Вже на 28-й хвилині Піна увірвався на правий край карного майданчика й прострілив, але захисники Челсі вчасно вибили м'яч. На 33-й же зрівняти рахунок міг Діа, який отримав розрізний пас від Фойта й опинився перед Менді – Едуар парирував його удар! "Аристократи" моментально відповіли: на 34-й хвилині Алонсо пішов у штрафний і замкнув простріл з лівого флангу класним ударом низом під ліву стійку – Асенхо врятував! На 36-й же ледь не забив Зума, який вистрілив з правої після подачі зі стандарту на дальню стійку (вийшло занадто високо).
Така весела гра ну зустрічних курсах у високому темпі була обірвана несподіваною травмою Зієша на 40-й хвилині. Хакім ушкодив руку й пролежав на газоні до 43-ї, а після цього команди витратили деякий час на сутичку з Рюдігером (Антоніо грубо підкотився під Піно). Здавалося, що моментів у першому таймі вже не буде, але на останніх секундах компенсованого часу Вільяреал створив найкращий гольовий епізод: Піно увірвався на правий край штрафного й подав вздовж лінії воротарського, а Морено потужно вистрілив з п'яти метрів – м'яч влучив у поперечку й вилетів у поле!
Другий тайм Челсі розпочав активно, ледь не відкривши рахунок через дві хвилини після відновлення гри. Відзначитись міг Хаверц, який отримав передачу від Алонсо на лінію штрафного, змістився вліво й пробив – м'яч пройшов поруч зі стійкою, облизавши зовнішній бік сітки! Втім, цей момент у наступні 35 хвилин був для англійців єдиним. Вільяреал практично одразу перехопив ініціативу.
Вже на 52-й хвилині іспанці отримали чергову нагоду зрівняти: Менді невдало вибив м'яч при ударі від воріт, подарувавши його Діа, а той віддав передачу на лінію штрафного – Жерар Морено звідти закрутив м'яч у лівий нижній кут. Стійка врятувала Челсі! На 55-й же ледь не привіз Чалоба, який обрізався перед власними воротами – іспанці покарали прострілом, який перехопив Менді. На 56-й центрбек виправився, перехопивши шикарну подачу з правого флангу на 11 метрів – юнак у стрибку вибив м'яч ногою, перекинувши його над поперечкою.
Унаї Емері за кілька хвилин додав до атаки Еступініана, а Томас Тухель швидко парирував потрійною заміною. Замість Канте, Зума й Вернера на поле вийшли Жоржінью, Крістенсен та Маунт, однак жодного покращення у футболі Челсі не відчувалося. Вільяреал же продовжував домінувати, ледь не забивши на 68-й хвилині внаслідок діагоналі на дальню стійку та потужного удару Еступініана метрів з шести. Хавбек пробив під ближню стійку, але Менді знову виручив "аристократів".
Унаї Емері на 70-й хвилині освіжив центральну лінію, випустивши Гаспара й Гомеса замість Капу та Трігероса. Цей хід допоміг припечатати Челсі на його половині. Англійці подовгу не могли дійти бодай до центру поля, втрачаючи м'яч під пресингом іспанців. Доволі швидко це завершилось тим, чим і мало завершитись: після чергового перехоплення Морено запустив проникну передачу на правий край штрафного, а сам пішов уперед, отримавши скидку п'яткою під удар метрів з 12-ти – Жерар вистрілив у дальній верхній кут. 1:1!
Після забитого голу Вільяреал відійшов назад, а Челсі, перехопивши ініціативу, пішов рятувати перемогу. Лондонці активно комбінували на чужій половині й заробляли стандарти, але за 20 хвилин команді вдалося огризнутись лише дальніми ударами Жоржінью та Маунта в руки Асенхо. Крім того, у Челсі був кутовий, після якого Жоржінью стріляв з відскоку й влучив у захисника, а Алонсо добивав головою – і знову м'яч відправився до рук голкіпера. Найкращий момент в основний час "аристократи" провели на 89-й хвилині, коли Пулішіч отримав передачу на правий край штрафного й завдав удару в дальній кут – Асенхо парирував його, а лайнсмен помітив явний офсайд.
Томас Тухель намагався допомогти підопічним, випустивши Аспілікуету замість Хадсона-Одоя, але цей хід аж ніяк не вплинув на зміст гри. Унаї Емері ж, кинувши у бій Рабу та Морланеса, зумів ще й кілька разів потривожити англійців контратаками. Втім, на останніх секундах компенсованого часу саме його команда могла прогоріти на контрвипаді – це Алонсо увірвався на лівий край карного майданчика й потужно пробив у ближню дев'ятку. М'яч влучив у зовнішній бік сітки. Зрештою, Сергій Карасьов відправив команди в овертайми.
В цей період Вільяреал взагалі відмовився від контргри, всіма силами почавши обороняти результат. Челсі домінував, але лондонцям дещо не вистачало темпу. Тим не менш, підопічні Томаса Тухеля зуміли створити два явно гольових епізоди: на 100-й хвилині Хаверц зачепився за відскок у карному майданчику й завдав сильного удару метрів з шести (повз дальню стійку), а на 108-й Маунт вистрілив з правого кута штрафного в ближню дев'ятку – Асенхо виручив Вільяреал. Крім цього, англійці мали низку заблокованих ударів та нервових ситуацій біля чужих воріт, однак реалізувати їх не вдалося.
Іспанці ледь не покарали за марнотратство на 117-й зі стандарту. Подачу з нього головою замкнув Жерар Морено, але Менді парирував, а лайнсмен помітив офсайд. Після цього основний голкіпер Челсі покинув поле – Томас Тухель почав готуватись до пенальті, кинувши у бій Кепу. Зрештою, свисток арбітра оголосив про перехід матчу в серію "11-метрових".
Перший удар взявся виконувати Хаверц. Кай пробив у правий кут, однак Асенхо врятував Вільяреал! Жерар Морено покарав ударом у тому ж напрямі – Кепа смикнувся вліво, а м'яч рикошетом від стійки залетів у ворота. Аспілікуета відповів своїм точним ударом, а от новачок "жовтої субмарини" – Манді – підвів переможця ЛЄ. Його постріл впевнено потягнув Кепа!
Після цього команди обмінялися чотирма поспіль влучними ударами (відзначились Алонсо, Еступініан, Маунт, Гомес, Жоржінью, Раба, Пулішіч і Фойт). Сьомий постріл англійців впевнено реалізував Рюдігер. Від іспанців вийшов капітан Альбіоль – Кепа щось йому сказав, а потім парирував удар Рауля! Таким чином, він приніс Челсі перемогу в Суперкубку УЄФА.
Черговий тріумф Тухеля
Томас Тухель ще ніколи у кар'єрі не програвав іспанським командам – у дев'яти зустрічах проти них німець здобув чотири перемоги й розписав п'ять нічиїх. Вже хоча б через цей факт можна було не сумніватись в успіху лондонців. Зрештою, шість із семи останніх Суперкубків забирали представники ЛЧ, тож фаворит пари здавався очевидним. Щоправда, конкретно у Белфасті історія залишала значні шанси для Вільяреала, адже до вчорашнього вечора англійці програли іспанцям 10 поспіль єврокубкових матчів за трофей (фінали + Суперкубки).
В перші півгодини Томас Тухель довів, що історія не має ніякого значення, коли є настільки потужна команда. Вільяреал запропонував йому доволі незручну схему з позиційною обороною в шість захисників та насиченням центру, однак Челсі легко розламував цей блок. "Аристократи" інтенсивно тиснули й вривались у штрафний через комбінації, завдавши три дуже небезпечних удари до 26-ї хвилини й дозволяючи іспанцям робити всього по 1,5 пасів на хвилину. У Челсі працювало все – короткі розіграші, пресинг, стандарти, обводки, тощо.
За перші півгодини Челсі награв на 0,9 xG, демонструючи гостроту пасів в 1,1 xT (багато, як для такого матчу) й тримаючи пресинг на рівні 4,2 PPDA (не факт, що за весь сезон у єврокубках хтось покаже більший результат). Гол Зієша за такої картини гри виглядав логічно – і ще один теж відповідав би духу гри. Лондонці в цей період нагадували свою інфернально-непереможну весняну версію.
Після цього Челсі серйозно просів (про це поговоримо нижче), повернувши ініціативу аж у овертаймах. Там лондонці вже були не настільки ефективними, як на початку зустрічі, однак на 0,6 очікуваних голів при 77% володіння м'ячем та 7,2 PPDA команда награла – і це у першому офіційному матчі в сезоні. У підсумку все завершилось серією пенальті, але перемоги в ній не сталося б без вдалих кадрових рішень.
Зокрема, повністю виправдалася ставка на 22-річного Чалобу в центрі оборони – захисник провів потужну передсезонку (але все одно відправиться в оренду), а в поєдинку за Суперкубок він виконав 6 виносів (лідер матчу), 5 перехоплень (лідер) та 2 успішних відбирання (з двох спроб), а також виграв 3 єдиноборства (з трьох) та 2 верхових дуелі (з п'яти). При цьому в активі Трево ще й 124 точних передачі (зі 130-ти загалом). За сумарною гостротою передач Чалоба йде шостим серед усіх футболістів на полі.
Ну, і про вихід Кепи під серію пенальті варто не забувати (про нього теж поговоримо окремо). Саме цей хід і приніс Челсі перемогу, причому рішення не було випадковим. "У нас є статистика, яка показує, що Кепа – кращий з відбиття пенальті. Аналітики показали мені дані, а потім ми сказали гравцям, що таке може статися", – заявив Томас Тухель.
У підсумку, маємо нервову, але в цілому заслужену перемогу Челсі (хоча успіх Вільяреала був би не менш справедливим). Томас Тухель грамотно підготувався до матчу, вгадавши з кадрами, продемонструвавши ефективні інструменти для зламу будь-якої оборони й витримавши надзвичайно сильний тиск протягом тривалого відрізку часу (нехай і не без фарту). Жерар Морено був настільки вражений формою лондонців, що назвав Челсі найкращою командою світу.
От що значить тренерська школа Бундесліги! Вже третій рік поспіль Лігу чемпіонів та Суперкубок УЄФА бере німецький тренер, причому Томас Тухель має два поспіль фінали ЛЧ за плечима (як і Юрген Клопп). Наступний трофей стане для нинішнього коуча Челсі ювілейним – 10-м.
Тривожні нотки у грі Челсі
Після розміну топ-моментами на 33-й та 34-й хвилинах "аристократи" несподівано зупинилися. Вільяреал став зустрічати англійців вище й став активніше контратакувати, а по перерві левантійці перебудувалися, увімкнувши пресинг та роботу першим номером. Це був небажаний сценарій для Унаї Емері, адже Челсі розірвав Європу саме на контрвипадах та адаптації під тиск суперника – втім, виявилось, що проти команди Томаса Тухеля можна не тільки грати, а й домінувати. Якщо в першу третину гри нахил поля становив 86% на користь Челсі (більшість атак і дій проходила на половині поля іспанців), то з 35-ї по 74-ту хвилини було вже 81% на користь "жовтої субмарини".
Іспанці в цей період повністю контролювали хід зустрічі, нічого не дозволяючи супернику й створивши три явних гольових нагоди (і, зрештою, забивши). Сумарний xG склав 1,1 xG (проти 0,0 у Челсі), 66% ігрового часу м'ячем володів Вільяреал, а інтенсивність пресингу лондонців просіла до 14,0 PPDA (проти 9,6 у Вільяреала). Якби не прекрасна гра Менді та стійка (після непрекрасної гри Менді), то "аристократи" не дотягнули б до овертаймів.
Прямо зараз важко віднайти причину такого регресу по ходу зустрічі. Існує велика спокуса списати його на режим економії сил, адже у Челсі попереду важкий сезон, а Суперкубок – не такий вже й престижний трофей. За цей факт говорить і зріст показників активності Челсі на 50-100 відсотків після овертаймів – лондонці не втомилися.
Втім, є два "але". По-перше, бігати без м'яча фізично важко – якби Челсі економив енергію, то команда зосередилась би на стерильному перекаті в стилі Динамо. Томас Тухель таким чином виграв далеко не один матч навесні. По-друге, посилення гри відбулося на тлі моментального відходу Вільяреала в низький блок після голу Морено.
Так чи інакше, Челсі під тиском відверто нервував. Менді обрізався при ударі від воріт, Чалоба ледь не привіз момент у власному штрафному, а надзвичайно грубій помилці Рюдігера перед голом Жерара Морено передувала хвилина безуспішних спроб вийти з-під пресингу на власній третині поля. Це – дуже тривожний сигнал.
В будь-якому випадку, робити далекоглядні висновки з цього матчу не варто. Челсі провалився в середині основного часу, але лондонці при Томасі Тухелі ніколи й не славились тотальним домінуванням на полі – в іграх проти сильних суперників "аристократи" завжди віддавали свої 20-30 хвилин. Цього разу віддали 45, але ж це лишень перший поєдинок у сезоні. І це лишень Суперкубок. Хоча все одно тривожно.
Кепа – герой матчу
У Кепи доволі дурна репутація серед фанатів Челсі – особливо після знаменитого перформансу з Мауріціо Саррі, коли найдорожчий голкіпер світу відмовлявся покидати поле перед серією пенальті. В наступні два сезони Кепа пропускав ледь не кожен перший постріл у площину (в прямому сенсі), ставши посміховиськом, тож його поява у Суперкубку під пенальті виглядала, як невеличкий тролінг з боку Томаса Тухеля. Мовляв, ми переможемо вас і з таким воротарем.
Насправді ж це було підготоване рішення – Кепа дійсно кращий при "11-метрових". У Менді було всього 2 взятих пенальті з 26-ти ударів, в той час як Аррісабалага витягнув 5 пострілів з 22-х. Вибір очевидний.
Втім, у серії з Вільяреалом іспанець увімкнув не тільки воротарську майстерність, а і характер в суміші з хитрощами. Маючи за спиною фанів з Іспанії, Кепа змушував нервувати своїх суперників. Перед пострілами Манді та Гомеса він скаржився Сергію Карасьову на неправильно встановлений м'яч, а перед спробою Еступініана воротар навіть отримав жовту за відкидку м'яча з "позначки". З Альбіолем же кіпер Челсі влаштував справжній трешток.
У підсумку, Кепа взяв два удари, вигравши для своєї команди Суперкубок УЄФА. Браво!