В рамках матчу-відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів Атлетіко не зміг створити суттєвої конкуренції для Челсі, пропустивши два голи й вилетівши з турніру.
Перший матч між Челсі та Атлетіко завершився мінімальною виїзною звитягою лондонців, тож на Стемфорд Брідж мадридцям необхідно було йти вперед – рано чи пізно. Прорив "матрацників" міг стати історичним, адже "пенсіонери" ще ніколи не вилітали з єврокубків після перемоги в першій гостьовій зустрічі. До того ж, усі коучі Челсі, окрім Френка Лемпарда, виграли дебютний поєдинок у єврокубках на чолі лондонців, а конкретно з Томасем Тухелем "аристократи" не програли жоден з 12 матчів. Втім, перший двобій між командами показав, що вони абсолютно рівні й мають купу вразливостей один перед одним.
Челсі – Атлетіко – 2:0 – відео голів та огляд матчу
В стартових планах все цікавіше було у Челси. По-перше, в очі кидалася відсутність Жиру на вістрі атаки Челсі – Тухель залишив його у запасі заради Вернера. Під ним розташувалися Хаверц і Зієш. Позицію правого латераля зайняв Джеймс, а в центрі оборони вийшов Зума – Крістенсен раптово прихворів. У Дієго Сімеоне ж відзначити можна тільки появу Феліша в основі. Заради нього на на банку присів Корреа.
Очікувалося, що зустріч на Стемфорд Брідж буде схожою на те, що вболівальники побачили у Бухаресті, однак не все сталося, як гадалося. Перший тайм виявився дуже динамічним, пресинг у обох команд виявився вкрай агресивним, а відкритих зон вистачало. Челсі при цьому володів ініціативою й територіальною перевагою, в той час як Атлетіко час від часу ловив суперника на помилках. На жаль, у велику кількість моментів такий футбол не вилився.
За стартові 25 хвилин можна згадати тільки дальній удар Лоді в руки Менді та шанс Зієша-Вернера – Хакім махнув повз м'яч після передачі Джеймса в центр штрафного, а постріл Тімо встиг накрити Савіч. Крім того, Джеймс неточно пробивав з дистанції, а у Феліша був епізод з обіграшем Зума перед карним майданчиком. Від виходу віч-на-віч господарів врятував Канте.
На 26-й вболівальники отримали міні-скандал: Карраско обігрався з Суаресом і виходив сам на сам з Менді, однак Аспілікуета у власному штрафному дещо притримав Янніка за футболку. Хавбек впав, але арбітр Даніеле Орсато вирішив, що порушення правил не було.
Челсі у відповідь шокував Атлетіко: на 34-й хвилині Хаверц підхопив відскок на власній половині, протягнув м'яч через центр і віддав передачу на хід Вернеру лівим флангом – Тімо ж увірвався на край карного майданчика та покотив вправо на Зієша. Хакім же спокійно розстріляв ворота. 1:0!
Мадридці до перерви так і не змогли вигадати нічого цікавішого за простріл Льоренте на дальню стійку та постріл Феліша з дистанції в руки Менді. Челсі ж мав шанс і другий гол забивати: так, на 39-й хвилині у штрафному гостей впав Хаверц (Сауль фолив, але арбітр пробачив його), а на 44-й Ковачіч завдав удару метрів з 22-х – поруч з лівою стійкою! Зрештою, відпочивати команди пішли за рахунку 1:0.
Ситуація для Атлетіко виглядала важкою, але не безнадійною. За другий тайм мадридцям необхідно було забивати два голи – цього б вистачило навіть для проходу в чвертьфінал (звісно, за умов відсутності пропущених). Здавалося, що одразу з поновленням гри "матрацники" почнуть навалюватись на ворота Челсі, але нічого такого не сталося – за перші 30 хвилин команда взагалі нічого не створила! Абсолютно. З атакою все було настільки бідно, що Дієго Сімеоне ще до 60-ї хвилини зняв з гри Карраско та Суареса, а потім на лавку сів і Тріпп'єр. Напад освіжили Корреа, Лемар і Дембеле.
Челсі до того часу міг зняти усі питання щодо переможця. Вже на 50-й хвилині Вернер відкрився під передачу Зієша за спини захисникам і увірвався на правий край штрафного, пробивши з гострого кута – Облак парирував! На 57-й мав забивати Зієш, який змістився на лінію півкола й закрутив м'яч у дальню дев'ятку – Облак врятував Атлетіко! На 64-й же Вернер двічі хитнув захисника на лівому куті карного майданчика, у завершенні пробивши в ближній кут. Вийшло зависоко.
До 70-х хвилин гра заспокоїлась через велику кількість замін, фолів та розмов з арбітром. За цей час свіжі гравці Атлетіко встигли розбігатись, а рахунок змушував гостей йти вперед все сильніше. І мадридці пішли! На 76-й хвилині вони провели перший за весь другий тайм удар по воротах Челсі – це Феліш увійшов на правий край штрафного й пробив з гострого кута. Це була легенька розминка для Менді. На 80-й Жоау вже стріляв небезпечніше – з розвороту метрів з 19-ти, та ще й з рикошетом. Поруч з дальньою стійкою!
Атлетіко заробив кутовий, першу подачу з якого лондонці вибили. Перед другою ж Савіч вирішив вбити свою команду: у штовханині з Рюдігером центрбек "матрацників" несподівано вдарив суперника ліктем у сонячне сплетіння – арбітр Даніеле Орсато помітив цей епізод і показав йому пряму червону! Атлетіко залишився у меншості! Іронічно, що за хвилину до цього епізоду Орсато вже зробив зауваження Савічу. Стефана це не зупинило.
Після цього шанси Атлетіко на успіх обвалилися до нуля. Вже на 84-й хвилині свіжий Хадсон-Одой міг добивати іспанців у контратаці 4-в-3, однак його фінальний удар з лівого кута штрафного виявився занадто слабким. Після цього лондонці вилітали у схожі контрвипади ще кілька разів. Атлетіко ж лишень у компенсований час зумів огризнутись пострілом Феліша метрів з 12-ти – Менді парирував.
Зрештою, у компенсований час гостей добив Емерсон, який тільки-но вийшов на поле. Канте та Пулішіч розігнали контратаку 3-в-1, а Емерсон точним ударом у дальній нижній кут встановив фінальний рахунок зустрічі – 2:0. "Пенсіонери" крокують у чвертьфінал Ліги чемпіонів 2020/21!
Атлетіко не вміє атакувати
Атлетіко в епоху Дієго Сімеоне завжди був колективом, який грає від оборони, однак ще ніколи він не виглядав настільки ж слабко в атаці. В часи Дієго Кости, Морати та Грізманна підопічні Ель Чоло мали продуману структуру, в якій руйнування гри суперника поєднувалось із цікавими схемами пресингу та розкриттям зон через хитрі переміщення. "Автобус" був лишень футбольною мовою, на якій спілкувалися "матрацники" – таким собі діалектом аргентинського білардизму, орієнтованого на результат, але не на тотальну відмову від креативу.
В нинішньому сезоні "матрацники" змінили ігрову модель, поставивши все виключно на оборону. Так, у поєдинку з Реалом команда використовувала аж три схеми для гальмування "вершкових" – для вичікування, пресингу та позиційного захисту. У першому матчі проти Челсі мадридці закрилися у схемі 6-3-1, яку вже використовували проти сильних команд у Ла Лізі. В атаці ж команда давно покладається виключно на швидкі контрвипади.
Все це працює до моменту, коли команді самій треба розкрити оборону суперника й забити. З тим же Хетафе тур тому мадридці не змогли відзначитись, граючи у більшості, а до цього були поразки від Леванте (0:2) та скромної Корнельї – пропустивши на старті зустрічі, "матрацники" взагалі нічого цікавого не вигадали. Навіть у багатьох переможних поєдинках зміст гри Атлетіко часто зводився до одного голу (або двох швидких) з подальшими спробами "засушити" матч.
Апофеозом закритості стала зустріч у Бухаресті, де практично не було моментів. Атлетіко погубила бісіклета Жиру, однак після неї було ще півгодини ігрового часу – але іспанці нічого не створили. В Лондоні ж вони спробували зіграти агресивніше з перших хвилин, але команда лишень виявила деградацію атакувальної системи.
"Матрацники" при високому пресингу почали розриватися, відкриваючи простір у центрі, а агресивні позиції фулбеків у позиційних атаках призводили до небезпечних контрвипадів Челсі через фланги – при цьому висока гра Тріпп'єра й Лоді не створила взагалі нічого, крім низки навісів. Атлетіко просто не знав, як атакувати.
Атлетіко мав шанс забити до 26-ї хвилини, заробивши аж два моменти з претензією на пенальті чи вилучення – Рюдігер відверто штовхав рукою Суареса, а Аспілікуета тримав Карраско при виході віч-на-віч. Якби саме ці епізоди протягнули "матрацників" у чвертьфінал, то всі б говорили про їхню особливу сутність – втім, Орсато не допоміг, а нічого іншого у арсеналі гостей просто не було. Після пропущеного голу й до 76-ї хвилини вони навіть не завдали жодного удару, а перший реально небезпечний стався аж у компенсований час. Катастрофа.
Атлетіко розучився атакувати. Команда стає все більш закритою й не розуміє, як розкривати нормальну оборону – якщо залишити "матрацників" без контратак, вони не тільки не заб'ють, а й почнуть самі привозити собі моменти. З таким футболом у чвертьфінал Ліги чемпіонів не виходять – і чемпіонами Іспанії не стають.
Тухель – дуже крутий
13 матчів, 0 поразок, 15 голів, 2 пропущених. Саме так стартував Челсі під керівництвом Томаса Тухеля – це, між іншим, найкращий тренерський дебют в історії клубу. Причому німець не трощив якісь слабенькі колективи, а вже переміг Ліверпуль і Тоттенхем, набрав очки з МЮ й двічі прибив Атлетіко, вперше з 2014 року протягнувши "пенсіонерів" у чвертьфінал ЛЧ. Not bad!
Томасу також підкорилося незвичайне досягнення – він став першим коучем, якому вдалося двічі переграти Дієго Сімоне в плей-офф ЛЧ, очолюючи при цьому команду без Роналду в основі. Крім того, під його керівництвом Емерсон забив 9000-й гол в історії Ліги чемпіонів, а Зієш вперше відзначився голом на Стемфорд Брідж.
При цьому варто розуміти, що Тухель не отримав від Челсі боєготовий колектив. В останні два місяці з Френком Лемпардом команда розбилася на табори й конфліктувала, в центрі виникали шалені розриви, новачки не могли інтегруватись у гру, а у шести з восьми турів у грудні не було перемог. Томасу доводилося оперативно перебудовувати "пенсіонерів" у всіх аспектах.
По-перше, він змінив систему тренувань, відмовившись від біганини заради ігрових вправ і персонально працюючи з кожною лінією. Німець вчить команду працювати на звуженому просторі, на мокрому газоні, розвиває координацію та різні дрібні аспекти. Всім банально цікаво працювати у такому режимі.
По-друге, Тухель перейшов на схему з трьома захисниками та трьома гравцями попереду (у різних поєднаннях), але в кожному матчі змінював варіанти своєї ігрової моделі – іноді його команда навіть переходила на 4-2-3-1. При цьому позиції кожного з футболістів постійно змінюються – той же Хаверц використовувся в незвичній ролі фальшивої дев'ятки, а Вернера проти Атлетіко поставили на вістря атаки.
В тактичному плані його Челсі чимось нагадує автобус, але не закритий і броньований, а швидкісний і стильний. Лондонці обороняються через володіння, тримаючи м'яч приблизно 60% ігрового часу й шикарно маніпулюючи грою суперника через переміщення – універсалізм лідерів "пенсіонерів" тут дуже сильно допомагає. Щоправда, команді поки що бракує якості в завершенні атак, однак для матчу проти Атлетіко її вистачило.
Словом, Томас Тухель заслуговує на шумні аплодисменти. Провети таку масштабну й успішну реорганізацю за дві місяця може тільки тренер з претензією на геніальність. Не хочеться наврочити, але на такі слова німець заслужив. Браво!
Кошмар Суареса продовжується
Луїс круто йде у Ла Лізі, тримаючись на рівних з Мессі у боротьбі за Пічічі, однак з виїздами в ЛЧ у нього справжня катастрофа – Суарес не забиває вже у 25-ти гостьових матчах поспіль. Востаннє уругвайцю вдалося відзначитись голом на чужому полі аж у 2015 році. З тих пір Суарес понад 35 годин не забивав у ЛЧ поза рідних стін.
У поєдинку з Челсі нападник міг заробити пенальті за фол від Рюдігера, але Даніеле Орсато проігнорував цей епізод. Крім того, він виводив Карраско віч-на-віч у моменті з його скандальним падінням, однак гостроти не сталося б без невдалого перехоплення Аспілікуети. На цьому користь від дій Луїса на полі завершилась. В його активі – 0 обводок, 1 неточний удар, 6 точних пасів (із 9-ти загалом), 7 втрат при 18 дотиках і 50% виграшних єдиноборств (з 4-х епізодів). Суареса замінили на 59-й хвилині.
Що ж, у легенд свої дивацтва. У Луїса вони полягають у провалах на виїзді в ЛЧ. Схоже, з цим вже нічого не поробиш. На щастя, в усіх інших випадках уругваєць і досі залишається крутим.