"Футбол 24" розповідає про неймовірних тріумфаторів Ліги чемпіонів 1996/97, які у фіналі ефектно розправилися з Ювентусом Марчелло Ліппі.
У цьому сезоні дортмундська Борусія має шанс дійти до фіналу Ліги чемпіонів – втретє за свою історію. Максимально близько до мети "жовто-чорні" добралися 2013 року, але не впильнували нестримного Роббена із Баварії (1:2). Натомість у травні 1997-го все було зовсім інакше.
Як чемпіон Німеччини-96, Борусія стартувала в ЛЧ одразу з групового раунду. Після жеребкування стало зрозуміло, що єдиною інтригою квартету В буде боротьба Дортмунда з мадридським Атлетіко за першу сходинку, натомість румунська Стяуа і польський Відзев виконають роль статистів. Так і сталося: Борусія обмінялася з Атлеті виїзними перемогами (1:0 і 1:2), набрала 4 пункти з Відзевом (2:1, 2:2) і позбиткувалася над Стяуа (3:0, 5:3).
Мессі та Роналду вже пішли з цієї пісочниці: бомбардири Ліги чемпіонів – хто замість найкращих?
Оскільки груповий етап складався тоді лише з чотирьох квартетів (уявіть собі!), плей-офф розпочинався одразу чвертьфіналом. Борусія не помітила Осер видатного Гі Ру (3:1, 1:0), а у півфіналі всуху дотиснула МЮ (1:0, 1:0). Паралельним курсом, не менш переконливо розправляючись із суперниками, мчав Ювентус, чинний володар трофею. Пункт призначення – Мюнхен, Олімпіаштадіон, 28 травня.
Увесь світ уважно спостерігає за перебігом Ліги чемпіонів. Адже залишатися осторонь цієї топової спортивної події просто неможливо. Обирайте чипси з асортименту Lay’s, щоб поринути з головою у вир футбольних подій.
Підтримуйте улюблену команду разом з Lay’s – спонсором Ліги чемпіонів! Є Lay’s? Буде футбол!
Фаворитом фіналу, безперечно, вважалися туринці. Проте "джмелі", надихавшись наелектризованого рідного німецького повітря, шокували Юве дублем Карла-Хайнца Рідле ще в першому таймі. У таймі другому настав час шедеврів. Спершу молодий Дель П’єро скоротив відставання "Старої синьйори" вишуканим ударом п’ятою. Але Борусії комфортний гандикап повернув Ріккен – його розкішний "парашут" над головою Перуцці досі згадують у різноманітних ретронарізках.
Як склалася доля тріумфаторів того вечора і де вони зараз?
Штефан Клос
Голкіпер, 52 роки
У його житті було лише два клуби: Борусія – до 1998-го, а потім – Глазго Рейнджерс. Переїхавши у Шотландію, Клос поповнив свою трофейну колекцію чотирма чемпіонськими титулами, а також іншими, престижними в країні Лохнеського чудовиська, кубками. Вийшов на пенсію в 36 років, а у 2009-му внесений до Залу слави культового шотландського клубу. Після закінчення кар’єри оселився зі сім’єю у Швейцарії, де провадить тихе приватне життя.
Матіас Заммер
Захисник / півзахисник, 56 років
Капітан Борусії був заодно найзірковішим її гравцем. Ще б пак – у 1996-му Заммер не лише став чемпіоном Європи, але й отримав "Золотий м’яч". Вже через рік після фіналу проти Ювентуса він почепив бутси на цвях. Заммеру на той момент не виповнилося ще й 32, однак він рішуче подався на тренерські курси, щоб у 2000-му очолити рідну команду. Уболівальники зі стажем чудово пам’ятають, як його Борусія познущалася над Шахтарем у кваліфікації ЛЧ 2001/02. Привів "джмелів" до золота Бундесліги і фіналу Кубка УЄФА. Згодом тренував Штутгарт – ще одну рідну для себе команду.
П’яти років на "електричному стільці" Матіасу вистачило сповна. Далі він зосередився на функціонерській діяльності у Німецькому футбольному союзі, успішно працював спортивним директором Баварії. Весною 2016-го у легенди діагностували порушення кровообігу мозку, тож робочий ритм довелося значно спростити. Останніми роками Заммер виконував обов’язки радника керівництва Борусії Д. Одружений, виховав трьох дітей.
Юрген Колер
Захисник, 58 років
Ще одна легенда Дортмунда і збірної Німеччини, чемпіон Європи та світу. Виходив за Борусію аж до 2002-го, коли завершив кар’єру, маючи поважні для футболу 37 літ. Далі – традиційний маршрут від тренерства до адміністративної роботи. Колер очолював збірну Німеччини U-21, Дуйсбург і третьоліговий Ален, при цьому відмовився прийняти штурвал збірної Кот-д’Івуару. У 2008-му його здоров’я похитнулося хворобою серця. Опісля гер Юрген обіймав посаду спортивного директора клубу Вальдхоф, паралельно підтреновуючи кілька напіваматорських колективів. Двічі одружений. Від першого шлюбу має доньку, від другого – ще трійку діточок.
Мартін Кре
Захисник, 59 років
Найменш відомий персонаж серед учасників фіналу ЛЧ-97 у складі Борусії. На той момент Кре було 32 роки, у Дортмунді він фактично догравав. А прославився виступами за Бохум 80-х і Байєр початку 90-х. Мартіну навіть присвоїли статус майстра найпотужнішого удару у Бундеслізі – м’яч розвивав швидкість до 137 кілометрів за годину. Після завершення кар’єри Кре став фахівцем комп’ютерної індустрії, а також входить до наглядової ради рідного клубу Бохум.
Штефан Ройтер
Захисник / півзахисник, 57 років
Роззувся із бутсів у 2004-му, після чого зробив непогану адміністративну кар’єру. Починав у Борусії Д, продовжив у Мюнхен 1860. З 2012-го Ройтер обіймає посаду генерального менеджера Аугсбурга. Тож історичний дебют "фуггерів" у груповому раунді Ліги Європи 2015/16 – це і його величезна заслуга.
Йорг Гайнріх
Захисник / півзахисник, 54 роки
Після фіналу-97 Гайнріх провів за Борусію ще один сезон, після чого переїхав у Фіорентину епохи Руя Кошти, Тольдо і Батістути. У 2000-му повернувся до Дортмунда, також виступав за Кельн і берлінський Уніон. Саме у столичному клубі отримав посаду спортивного директора. Щодо тренерських скілів Йорга, то їх вистачило для того, аби очолити клуби нижчих дивізіонів – Ратенов, Луккенвальде і Фалькензе. Також Гайнріх працював помічником у тренерському штабі Петера Штегера – якраз у період, коли за Борусію Д бігав Андрій Ярмоленко. А ще він виступає послом дортмундського гранда і керує мережею магазинів спортивних товарів.
Пол Ламберт
Півзахисник, 54 роки
На хвилі тріумфу після фіналу ЛЧ шотландський хавбек перейшов у Селтік, де провів ще вісім насичених років. А тоді розпочав поступове сходження в якості тренера – від скромних шотландських та англійських клубів аж до рівня АПЛ. Найбільшим досягненням Ламберта наразі залишається робота у Норвічі та Астон Віллі першої половини 2010-х. Згодом очолював Блекберн, Вулвз, Сток Сіті та Іпсвіч. Упродовж останніх трьох років перебуває на творчій паузі.
Паулу Соуза
Півзахисник, 53 роки
Після роману з Дортмундом португалець провів лише один повноцінний сезон у міланському Інтері, а далі ж більше мучився, ніж грав (Парма, Панатінаїкос, Еспаньйол). Щось схоже відбувається і з його тренерською кар’єрою – ніде надовго не затримується. Хоча два клуби – Маккабі Тель-Авів і Базель – таки привів до чемпіонського титулу. Також очолював Фіорентину, Бордо, Лестер і навіть збірну Польщі. Їздив у Китай та Бразилію. Поки що останнім клубом Соузи була Салернітана – врятував її від вильоту в минулому сезоні, але кепсько стартував у новій кампанії, тож вже у жовтні поступився кермом Філіппо Індзагі.
Андреас Меллер
Півзахисник, 56 років
Чемпіон світу-90 – один із тих персонажів, які після Дортмунда наважились перейти до історичного ворога. У Шальке він провів ще три результативні сезони на початку 2000-х. Пізніше Меллер отримав ліцензію викладача футболу у Німецькому спортивному університеті Кельна, їздив на стажування до Дешама у Ювентус. Власні експерименти ставив на клубі Вікторія Ашаффенбург із Оберліги. А ось Кікерс Оффенбах так і не зумів вивести до другої Бундесліги. Через кілька років Андреас увійшов до штабу Бернда Шторка у збірній Угорщини, проте мадяри пролетіли повз ЧС-2018. Донедавна працював керівником молодіжної академії Айнтрахта Франкфурт. Меллер, як і Юрген Колер, одружений вдруге. Від обох шлюбів у нього аж п’ятеро дітлахів.
Карл-Хайнц Рідле
Нападник, 58 років
Автор дубля у ворота Ювентуса розпочав наступний сезон на Туманному Альбіоні – 32-річного ветерана підписав Ліверпуль. За два роки Рідле оформив небагато, якихось 15 голів, і переїхав догравати у Фулхем, де забивав ще рідше. Після завершення кар’єри форвард не став мучити себе тренерськими пробами пера, а живе у власне задоволення. Відкрив спортивну школу, володіє 4-зірковим готелем. Дружина Габріела народила йому трьох дітей, найстарший з яких – Алессандро – пішов стопами батька. Щоправда, на Рідле-молодшому природа добряче відпочила. Зараз йому 32, тож можна спокійно стверджувати, що піком кар’єри були виступи за швейцарські Грассхоппер та Беллінцону.
Стефан Шапюїза
Нападник, 54 роки
Ще один кілер у бутсах тієї Борусії. Упродовж восьми років забив за Дортмунд 123 м’ячі в усіх турнірах. А потім повернувся додому і продовжував феєрити за Грассхоппер, Янг Бойз і Лозанну аж до 2006 року. У підсумку Шапюїза навіть визнали найкращим швейцарським футболістом 50-річчя. Зараз працює на посту спортивного директора все того ж Янг Бойз.
Міхаель Цорк
Півзахисник, 61 рік
Це ми розглянули стартову одинадцятку Борусії у тому фіналі. Ще троє гравців виходили на заміну. Ветеран Міхаель Цорк отримав своїх кілька хвилин слави, з’явившись на 89-ій замість Меллера. Мабуть, його б випустили навіть на милицях – з відчуттям пошани та вдячності. То був шістнадцятий сезон хавбека у жовто-чорній футболці. А після фіналу у Мюнхені Цорк проведе ще й сімнадцятий. Забив 159 голів в усіх турнірах – жива легенда! Починаючи з 2005-го він займав посаду спортивного директора Борусії – аж до літа 2022-го. Тепер відпочиває – заслужив, як ніхто.
Хайко Херрліх
Нападник, 52 роки
Херрліх вийшов на 67-ій хвилині замість Рідле. У Борусії, де провів вісім сезонів, він ніколи не був залізобетонним гравцем основи, але в рамках заміни чи ротації свою справу виконував справно, забиваючи по 6-7, а то й 9-12 м’ячів за сезон. З 2005-го – на тренерських посадах. Очолював збірні Німеччини U-17 (бронза ЧС) та U-19, Бохум, Унтерхахінг, Ян Регенсбург. У 2017-му Херрліху випав шанс ледь не всього життя – йому довірили Байєр. Проте невдовзі звільнили за слабку результативність і такі ж невтішні результати. Не затримався він і в Аугсбургу. Наразі перебуває без команди. Чи наважиться спробувати ще раз?
Ларс Ріккен
Півзахисник, 47 років
А ось і головний джокер Борусії! З’явившись проти Юве на 70-ій хвилині замість Шапюїза, Ріккен вже через 16 секунд встановив остаточний рахунок – 3:1. Цей гол досі залишається найшвидшим в історії фіналів ЛЧ від гравця, який вийшов на заміну. Варто сказати, що всю кар’єру (з 1993 по 2007 рік) Ларс провів у Дортмунді. Забивав Шахтарю, до речі, у загаданому вище серпневому протистоянні кваліфікації ЛЧ 2001-го.
Поза межами поля Ріккен виявився непересічною особистістю. Співає і грає на гітарі, знає напам’ять усі пісні гурту Metallica, випустив власний музичний альбом. Має тренерську ліцензію, але на хліб заробляє, консультуючи футболістів, які потрапили у складні юридичні колізії. Також працював експертом на телебаченні, де підчепив свою першу дружину – телеведучу. Щоправда, через три роки розлучився з нею. Одружений вдруге.
Оттмар Хітцфельд
Головний тренер, 75 років
Об’єктивно – один із найкращих тренерів світу 90-2000-х. У фінал ЛЧ він виходив тричі. І якщо у Борусії трофей підкорився з першого разу, то з Баварією було складніше – епічна поразка МЮ у 1999-му і не менш епічна перемога над Валенсією у 2001-му. Вишенькою на торті тренерської кар’єри Хітцфельда стала робота із нечужою для нього збірною Швейцарії, яку вивів на ЧС-2010 і прибив там Іспанію. Першого липня 2014-го гер Оттмар оголосив про остаточний вихід на пенсію. "Перемога – це ще не все, але без неї все інше не має значення", – любить повторювати він.
Відмовив Реалу, проходив Динамо і досягнув вершин з Дортмундом – гер Отто і його успіх 1997-го