Відмовив Реалу, проходив Динамо і досягнув вершин з Дортмундом – гер Отто і його успіх 1997-го
Перемога Борусії у Лізі чемпіонів-1997 дотепер залишається чи не найяскравішим спогадом вболівальників "чорно-жовтих". Творцем того тріумфу є Оттмар Хітцфельд, якому за кілька років вдалося побудувати у Дортмунді найсильнішу команду Європи.
У 1991-му році розпочалася нова епоха в історії дортмундської Борусії. Команду очолив 42-річний Оттмар Хітцфельд, який після тренерської роботи у Швейцарії повернувся у рідну Німеччину. Вже незабаром "джмелі" переживуть одні з найкращих років у своїй історії.
Перед сезоном 1991/1992 у Дортмунд з Другої Бундесліги приїхав 22-річний швейцарець Стефан Шапюіза – мине кілька років і він підніме над головою кубок Ліги чемпіонів. В атаці Стефану допомагали Флеммінг Поульсен, майбутній чемпіон Європи у складі Данії, та брат Карл-Хайнца Румменігге, Міхаель. Великий кредит довіри від нового тренера отримав 20-річний воротар Штефан Клос, який проведе за Борусію майже три сотні поєдинків.
Історичні моменти, як гру Дортмунда проти Ювентуса, пам’ятають справжні поціновувачі футболу. Будь одним із них, згадуй знакові моменти Ліги чемпіонів разом із Żubrówka та насолоджуйся переглядом топових матчів!
Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka та коктейлі тут.
Той сезон виявився особливим для Бундесліги – чемпіонат відбувся вперше після об'єднання країни. Борусія важко набирала хід, згодом суттєво додала, однак в останньому турі драматично втратила шанси на чемпіонство. Якщо точніше, на останніх хвилинах, коли Штутгарт вирвав перемогу, зрівнявся за очками з командою Хітцфельда і завдяки кращій різниці м'ячів здобув титул.
У 1993-му Борусія вистрілить у єврокубках. Дортмунд проб'ється до фіналу Кубку УЄФА, де у двох матчах програє Ювентусу. Через чотири роки хлопці Хітцфельда підготують вишукану помсту вже у фіналі Ліги чемпіонів. До речі, через місяць після невдалого фіналу у Дортмунд переїде Карл-Хайнц Рідле, який оформить дубль у ключовій грі ЛЧ-1997.
Оттмар Хітцфельд / фото Борусії
Чергова зустріч з Ювентусом відбулася у 1995-му. Туринці знову організували шлагбаум для "джмелів". Цього разу у півфіналі Кубку УЄФА. Зате тогоріч Дортмунд нарешті здолав синдром четвертого місця у Бундеслізі. Після двох фінішів за межами п'єдесталу Борусія здобувала срібну салатницю.
То був емоційний вибух, – сказав після тріумфу капітан і найкращий бомбардир команди у тому чемпіонаті Міхаель Цорк. – У колективі було вдосталь непорозумінь, та все було підпорядковано успіху. Оттмар тримав усе під своїм контролем, і це спрацювало просто відмінно.
До речі, згодом Хітцфельд назве ту перемогу найкрасивішою у своїй кар'єрі.
Це був мій перший чемпіонський титул у Німеччині. До цього Дортмунд не вигравав чемпіонат протягом 32 років. Я ніколи не забуду ці емоції, відчуття щастя. Це безумство, суміш гордості і полегшення. У мене з’явилися сльози, що траплялося вкрай рідко, – зізнався тренер-чемпіон.
Свій статус дортмундці підтвердили і через рік, коли захистили титул найсильніших у Бундеслізі. У 1997-му BVB фінішували на третій сходинці – той сезон став останнім для Оттмара Хітцфельда у Дортмунді. Однак на прощання видатний тренер зробив неможливе – виграв єдину в історії клубу Лігу чемпіонів і першу для німецьких команд.
Груповий етап Дортмунд подолав без проблем. Двічі обіграв Стяуа (другий матч завершився видовищними 5:3), заробив 4 пункти в протистояннях з польським Відзевом і обмінявся перемогами з мадридським Атлетико. "Джмелі" забили 14 голів (найбільше на груповому етапі), однак пропустили у свої ворота 8 (серед команд, які пройшли далі – більше пропустив лише Русенборг).
У чвертьфіналі на Дортмунд чекав непоступливий Осер Гі Ру, який виграв свою групу. Борусія двічі перемогла команду з Лямуші, Ласландом і Діомедом: 3:1 та 1:0. Далі була зустріч з Манчестер Юнайтед – дортмундці продовжили свою мінімалістичну ходу і синхронно здолали англійців – двічі по 1:0. Хоча МЮ створив вдосталь моментів – чого вартував тільки удар впритул Еріка Кантона, з яким вже лежачи впорався Юрген Коллер.
Скрін з трансляції
У паралельній парі Ювентус Марчелло Ліппі розібрав Аякс: 2:1 і 4:1. Битва у Мюнхені набувала особливо підтексту – Дортмунд за попередні роки добряче настраждався від туринців. 28 травня 1997-го Оттмар Хітцфельд провів свою 273-ю і, як виявилося, останню гру у статусі головного тренера Борусії.
Це було абсолютно правильне рішення у потрібний час. Я був тренером протягом шести років. Це була важка робота, і я почувався дуже виснаженим, – пояснив своє несподіване рішення Хітцфельд.
Ювентус вважався фаворитом напередодні вирішальної битви і збирався захистити титул. Проте на перерву команди пішли за відчутної переваги Борусії – дубль Рідле, чемпіона світу-1990, створив у повітрі запах сенсації. На 65-й хвилині Алессандро Дель П’єро повернув у гру "стару сеньйору" (відзначився одним з найкрасивіших голів у фіналах ЛЧ). Хітцфельд відреагував миттєво – випустив на поле 20-річного Ларса Ріккена. Вже через 16 секунд джокер перекинув Анжело Перуцці – 3:1 і трофей вирушає у Дортмунд!
Невдовзі Хітцфельду зателефонували з Мадрида – керівництво Реала хотіло бачити німця новим головним тренером своєї команди. Тріумфатор відповів відмовою, а менше ніж через рік очолив Баварію. У 1999-му мюнхенці на шляху до фіналу ЛЧ пройшли велике Динамо Валерія Лобановського і пережили трагедію у фіналі з МЮ, утім через два роки гер Отто вдруге над головою підняв вухастий кубок.
показати приховати