В рамках матчу-відповіді плей-офф кваліфікації Ліги чемпіонів УЄФА 2022/23 Динамо зазнало нищівної поразки від Бенфіки (0:3). Звіт читайте на "Футбол 24".
Перший матч проти Бенфіки завершився безапеляційною поразкою з рахунком 0:2, але надія на диво ще не вмерла. Лісабонці демонстрували не дуже переконливу гру проти компактного блоку, здолавши киян завдяки класу й помилкам "біло-синіх" – в той же час, футбол Динамо в окремих аспектах приємно здивував. Існувала маленька ймовірність, що за правильних тактичних і кадрових змін, а також при великому фарті, можна буде за щось зачепитись.
Бенфіка – Динамо – 3:0 – відео голів та огляд матчу
Щоправда, стартові склади серйозно охолодили запал фанатів. Через травми Мірча Луческу не міг розраховувати на Циганкова й Попова, яких замінили Караваєв і Сирота відповідно. В основу повернувся Сидорчук, а Вівчаренко вийшов замість Дубінчака. Разом з тим, на поле вийшли Шепелєв (провалився у Лодзі) та Бєсєдін, хоча на позиціях лівого вінгера або форварда багато хто очікував побачити Ваната.
Португальські ЗМІ після першої зустрічі говорили про можливість виходу резервного складу разом з Яремчуком у основі, однак Роджер Шмідт не став діяти таким чином. Німецький коуч повністю повторив склад із матчу в Польщі, кинувши у бій свій найпотужніший лайн-ап.
На жаль, виступити так само перспективно, як і в Лодзі, динамівцям не вдалося. Важко сказати, що їм взагалі вдалося у першому таймі. "Біло-сині" за 45+ хвилин провели всього один удар по воротах – зі стандарту. В стінку. Більше нічого не вийшло, що й не дивно, коли не можеш зв'язати хоча б 2-3 передачі за одне володіння. Не було ні фірмових ривків лівим флангом з переведенням (дві-три спроби завершились втратами м'яча), не було атаки глибини, не було взагалі ніякої небезпеки біля воріт Влаходімоса.
Кияни ж могли пропускати вже на 4-й хвилині внаслідок обіграшу Рафи Сілви з Нересом у нашому штрафному. Португалець пробивав з лінії воротарського, але не влучив у ближній кут. На 9-й хвилині Жоау Маріу завершував простріл у центр карного майданчика (удар накрили), а на 12-й Отаменді перестрибнув Бєсєдіна й замкнув подачу з кутового на дальню стійку – Бущан витягнув м'яч із лівої дев'ятки!
Ща за сім хвилин відзначитись міг Грімальдо. Алекс показав Шапаренку, як треба виконувати штрафні – після його пострілу метрів з 24-х сфера полетіла у праву дев'ятку, але облизнула стійку. Ще за дві хвилини Гонсалу Рамуш скинув навіс Фернандеса на центр карного майданчика, а Нерес, пожонглювавши м'ячем, пробив бісіклетою. Бущан парирував. На 25-й же хвилині з далекої відстані над воротами вистрілив Рамуш.
Бенфіка просто знущалася над Динамо. Команда швидко повертала м'яч, заплітала ефектні комбінації й надзвичайно легко заходила в штрафний. Зрештою, на 27-й хвилині такий футбол завершився логічним взяттям воріт. Гол виявився прикрим, адже це був чистий повтор епізоду Отаменді-Бєсєдіна з 12-ї хвилини – тільки тепер парирувати удар Ніколаса в той же кут Бущану не вдалося. 1:0.
Дивно, але цей гол не змусив "орлів" куражитись. Навпаки – на 30-х хвилинах вони відчутно збавили оберти, дозволивши Динамо стерильно перекочувати м'яч і рідко тривожачи оборону "біло-синіх". Вочевидь, португальці знали, що підопічним Мірчі Луческу не потрібен якийсь тиск, аби пропустити ще один м'яч – саме так і сталося на 40-й хвилині. Сирота виконав неточну передачу поперек лінії штрафного, а Рафа Сілва перехопив сферу й переграв Бущана. 2:0.
Не встигли динамівці зрозуміти, що камбеку не буде, як прилетів третій гол. На 42-й хвилині Буяльський втратив м'яч на фланзі, після чого Гонсалу Рамуш викотив шикарний пас на правий край штрафного під удар Нересу. Давід підлаштувався під ліву ногу й закрутив м'яч у дальній кут. 3:0! Розгром.
Другий тайм розпочався без замін. Бенфіка одразу ж пішла уперед, але збила свій ритм зіткненням Рамуша й Рафи Сілви на 48-й хвилині – обидва розбили собі голови. Рамуша довелося зняти з гри. На полі з'явився Муса, однак забивати на 53-й хвилині повинен був Нерес. Правий вінгер "орлів" змістився з правого краю до центру, проскочивши кількох динамівців, і завдав щільний удар з лінії штрафного – Бущан виручив.
Досить швидко гравці Бенфіки зрозуміли, що справа зроблена й треба готуватись до чемпіонату. Підопічні Роджера Шмідта в останні півгодини стали бити байдики, сповільнивши темп передач, зменшивши інтенсивність єдиноборств і забувши про загострення біля чужих воріт. Динамо почало активніше працювати з м'ячем і навіть мало шанси розмочити рахунок.
Щоправда, моментів було зовсім мало. На 63-й хвилині Сидорчук ледь не створив шедевр, побачивши вихід Влаходімоса з воріт і вистріливши з центру поля – м'яч пролетів над поперечкою. На 71-й же хвилині Буяльський скористався грубою обрізкою Вайгля, влетівши у карний майданчик, однак далі він так і не зрозумів, що робити. От і вся гострота. Вихід Ваната й Дубінчака на 64-й хвилині ніяк не покращив ситуацію.
Роджер Шмідт же в середині другого тайму провів потрійну заміну, випустивши Араужу, Гонсалвеша й того ж Вайгля. Розбігавшись, вони допомогли перехопити контроль над матчем, що вилилось у кілька моментів. Так, на 79-й хвилині Гонсалвеш влетів на лівий край карного майданчика й низом пробив у ближній кут (Бущан врятував), а на 83-й Маріу замкнув простріл Грімальдо на дальню стійку – втім, він трішечки не влучив у площину воріт. Крім того, на 85-й Фернандес пробивав з центру штрафного після передачі Вайгля з правого флангу, влучивши у голкіпера.
Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу Бенфіки з рахунком 3:0. Динамо завершило боротьбу за вихід у Лігу чемпіонів на стадії плей-офф. Далі крокують "орли", а підопічні Мірчі Луческу продовжать свій шлях на груповому етапі Ліги Європи.
Іншого не варто було й чекати
Було дуже наївно сподіватись на диво у Лісабоні. Як співав гурт Жадан і Собаки, "з нами сталося лиш те, що мало статись". Такий зараз рівень у киян.
Мірча Луческу не має високоякісного лівого вінгера, виставляючи на цю позицію центрхава-резервіста Шепелєва суто для затикання діри й 15-20 точних пасів на ближнього. Караваєв може врятувати ще купу разів, але він не вінгер і тим паче не Циганков. Вівчаренко й Дубінчак за 6 матчів не стали б навіть Миколенком, не кажучи вже про рівень Грімальдо, а уроки оборони на стандартах дитячі тренери киян свого часу не провели.
У кадровому плані Динамо нереально тягатись з Бенфікою. Навіть основний форвард збірної України не здатний пробитись у старт лісабонців, хоча на зборах Яремчук проявив себе прекрасно. З цими "орлами" можна ще було б тягатись, якби вони мали проблеми тактичного характеру, але саме зараз португальці перебувають у найкращій формі за останні років сім, якщо не більше. На "Да Луж" зібрався один з найпотужніших і найцікавіших колективів Європи.
Чи могло Динамо щось протиставити в ігровому плані? Навряд чи. Якби "біло-сині" сіли в глухий "автобус", то вони б ще швидше втрачали м'яч – і це відбувалося б ще ближче до Бущана. Кияни мали величезні проблеми з високою інтенсивністю суперника ще у зустрічах проти Фенербахче й Штурма, а Бенфіка потужніша на декілька порядків.
Низька кількість фолів в обох матчах (6 у Лодзі, 7 у Лісабоні) навела на думку, що Динамо занадто інтелігентно поводилось із суперником. Чомусь одразу згадалося протистояння Жозе Моурінью з праймовою Барсою Пепа – не маючи шансів перемогти "блаугранас" у нормальний футбол, Реал та Інтер робили життя каталонців на полі нестерпним. Жорстка і брудна робота, максимальна щільність, ігнорування м'яча, блок з трьома опорниками в центрі, збивання темпу через фоли, бійки, симуляції та істерики, сотні єдиноборств і закидання кудись уперед – іноді це дозволяло зачепитись за нормальний результат.
Втім, здебільшого все завершувалось виносами Жозе, причому доходило навіть до 0:5. Динамо ж – не Реал Мадрид, а Сидорчук і Шапаренко – не Пепе й Хабі Алонсо. Можливо, нашій команді в режимі "скаженого пса" і вдалося б уникнути розгрому на "Да Луж", але завдання полягало не в тому, щоб "вмерти" менш ганебно.
Крім того, кожному "автобусу" потрібен продуманий вихід з оборони в контратаку. Бєсєдін же не звик забігати за спини – він більше про чіпляння за м'яч та короткі обіграші. Супряга вміє тікати, але він травмований.
Не було і Циганкова. Йому можна створювати ізоляції й кидати м'яч на хід, а от Караваєву в ролі вінгера не вистачає техніки, швидкості ніг та навичок оцінки епізоду в завершальній фазі атак. Ванат же на протилежному фланзі міг би кілька разів за матч утекти, але це остаточно порушило б баланс. Вівчаренка кинули б на розтерзання, тому що Владислав грав би високо й не встигав повертатись.
Перший матч показав, що Бенфіці бракує компактності й зіграності в плані командних рухів. У лісабонців завжди виникають розриви, які можна атакувати, та і маніпулювати пресингом "орлів" можна – і декілька разів у Лодзі це вдавалося зробити.
Взагалі, Динамо сильніше на м'ячі, ніж без нього, однак навіть у симпатичній першій зустрічі в очі впадали величезні проблеми у позиційній роботі. Вільні зони в глибині часто ігнорувались, було багато зайвих дотиків і передач в скупчення гравців замість атаки простору, тощо.
Киянам не вистачає досвіду, класу й часу, аби виправити кричущі помилки на старті сезону. Втім, ключова проблема Динамо має концептуальний характер.
Головним недоліком "біло-синіх" в епоху "динамівських сердець" була величезна кількість відкритих матчів проти середняків та аутсайдерів. Не вміючи розкривати простір самотужки, тренери зводили гру до перехідних фаз зі "швидкими флангами" – лишень в умовах хаосу на чужій половині з'являлись вільні зони, однак те ж саме відбувалося і на власній половині.Динамо опускалося до рівня андердогів і занадто часто втрачало очки.
Мірча Луческу змінив парадигму, поклавши усі сили на знищення цієї вразливості. Когось із підопічних він прокачав, а комусь просто сказав, чого робити не можна. Все це було запаковано у структуру з високим темпом передач і контролем матчів через володіння. Це принесло чемпіонство і сезон, у якому захист "золота" був дуже вірогідним.
Динамо почало домінувати в УПЛ, однак швидко розучилось витримувати інтенсивний тиск суперника на оборону й тікати в контратаки. Між тим, у Європі контролювати гру через тримання м'яча вже не вдається – рівень не той. У підсумку, "біло-сині" зависли. Сидіти в "автобусах" і працювати від перехідних фаз команда не вміє, а грати на рівних у позиційний футбол – не може. Ось така плата за регулярне потрапляння в єврокубки й спокій в УПЛ.
Не варто посипати голову попелом
Разом з тим, рівня Динамо вистачає, щоб перемагати колективи рівня Ліги Європи. Тут у підопічних Мірчі Луческу починають працювати звичні паттерни. Їм вдається розбивати пресинг через пас, користуватись вразливостями тактики суперника й "робити різницю" на чужій третині поля – це все відбувалося зі скрипом, але результати на попередніх стадіях кваліфікації були абсолютно заслуженими.
Щоб виступати у Лізі чемпіонів, динамівцям потрібні серйозні інвестиції. Втім, навіть до повномасштабного вторгнення Ігор Суркіс не витрачав грошей на левел-ап – були тільки точкові підсилення, які збільшували глибину складу, покращували тактичну гнучкість, але не були заточені на зріст.
От трансфери Шахтаря минулого літа були спрямовані саме на це. Динамо ж витрачало гроші, отримані за ЛЧ, на підтримування штанів. Такий хід має право на життя, тільки потім не треба вимагати перемог над Ювентусом, Барсою чи Бенфікою.
Нині ж про якісь серйозні трансфери на вхід не може бути жодної мови. Заплатити навіть кількадесят тисяч євро за футболіста в наш час – це бенкет під час чуми. Хоча й на нього ресурсів немає, тож варто змиритись із новою реальністю.
Зараз треба сконцентруватись на наборі очок в Лізі Європи, продажі зірок в хороші клуби та розвитку молодих талантів. Ця робота є не менш важкою та престижною, ніж виступ у групі ЛЧ.
Циганков: стати легендою Динамо не можна "кинути" Суркіса – де поставити кому?