"Футбол 24" прочитав автобіографію чемпіона світу-2014 у складі збірної Німеччини Месута Озіла. І знайшов у ній український слід.
Томас Шааф змусив Вердер спостерігати за нагородженням Шахтаря
Месут добряче виспався перед стамбульським фіналом Кубка УЄФА 2009 року: він почувався спроможним замінити дискваліфікованого Дієго та виправдати покладені на нього надії. Але водночас він визнає, що зіграв проти Шахтаря заслабко: "Будь-яка ініціатива, яку я брав на себе на полі, провалювалася. Мої внутрішні антени, які зазвичай точно сканують поле, працювали з перешкодами. Мені не вистачало легкості, спонтанності та напору".
Озіл обрав Вердер серед інших клубів, які цікавилися ним, через тренерське бачення Томаса Шаафа. Німецький фахівець наполягав, що його команда має грати у свій футбол – аби суперник реагував на дії Вердера, а не навпаки. Але у стамбульському фіналі бременці, на думку Озіла, робили саме те, від чого Шааф хотів застерегти свою команду: Вердер реагував на дії Шахтаря, забувши про власну творчу гру.
"Маю сказати чесно: під час матчу в Стамбулі мені хотілося, щоб суддя дав фінальний свисток вже через 60 хвилин після початку гри. Я був готовий благати його, щоб він припинив наші страждання. Я досить швидко дійшов висновку, що сьогодні – не наш день, насамперед не мій".
Озіл зізнається, що після фінального свистка йому хотілося лише одного: дременути з поля якнайшвидше. Він не був налаштований дивитись, як гравці Шахтаря піднімають виграний Кубок УЄФА. Але втеча не вдалася – Томас Шааф змусив свою команду стежити за нагородженням переможців. Тренер Вердера зробив це задля того, щоб бременська команда не занепала духом: через півтора тижні Месута і його партнерів чекав другий фінал сезону – вирішальний матч за Кубок Німеччини з Байєром.
Шааф зібрав своїх підопічних у коло і видав мотиваційну промову: "Я хочу, щоб ви зараз відразу забули цей матч. Ми могли б почати розбирати помилки. Ми могли б почати шукати винних. Але буде краще, якщо ми просто про це забудемо і порадіємо майбутньому фіналу в Берліні. Уся Німеччина дивитиметься на нас. Усім цікаво побачити, чи зуміємо ми оговтатися. І знаєте що? Ще й як зуміємо. Ми доведемо це Німеччині. Викиньте Стамбул з голови! Передчувайте Берлін. І наступного тижня святкуватимемо ми! І ніхто інший!"
Озіл згадував свої переживання в той момент наступним чином: "Шматочки помаранчевого паперу прилипали до моєї розпаленої шкіри. Я струшував їх із себе, я такого не заслужив. Вони не повинні були падати на мене, я не хотів їх відчувати".
Того вечора бременську команду підтримали вболівальники. Замість того, щоб рвати на собі волосся від програного фіналу, вони навпаки підбадьорили улюбленців. Озіл: "Жодного свисту. Жодного незадоволеного вигуку. Жодного закиду. Натомість вони просто скандували в єдиному пориві: "Берлін, Берлін, ми їдемо в Берлін!" Уболівальники Вердера тоді проявили себе на найвищому рівні. Їхні промови заглушили наш біль. Вони полегшили наш стан і допомогли витримати цю гірку поразку, яку, як не намагайся, нам не забути..."
До речі, той фінал Кубка Німеччини Вердер виграв у Байєра – 1:0. Вгадайте, хто забив єдиний м'яч на 58-й хвилині.
Юлія Тимошенко? Три рекомендаційних формулювання на вибір
Також на сторінках книги несподівано згадана колишній прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко. Перед Євро-2012, який відбувся у Польщі та Україні, Німецький футбольний союз (DFB) дав гравцям своєї національної команди рекомендації щодо відповідей на ті чи інші запитання журналістів, оскільки DFB припускав, що українські журналісти можуть запитати німецьких гравців про політичного в'язня Юлію Тимошенко, яка на той момент перебувала у неволі. Озіл стверджує, що гравцям збірної Німеччини висунули три рекомендаційних формулювання для відповіді, які можна було використати на свій розсуд. Функціонери не вважали за доречне, щоб члени збірної Німеччини в принципі висловлювалися з цього питання.
Озіл: "Вважаю проявом відповідальності рішення Німецького футбольного союзу забезпечити нас такими заготовками. Гравці національної збірної не виявилися кинутими напризволяще, нас підготували заздалегідь. Було б самовпевнено вважати, що подібні внутрішні розпорядження є наслідком перевищення повноважень керівництвом збірної або призводять до обмеження свободи слова. Водночас важливо, щоб у гравця не склалося враження, що його намагаються змусити відмовитися від власних переконань. Подібні підготовані відповіді мають бути лише підказками або рекомендаціями – щоб не обмежувати нашу самостійність. Мій принцип такий: нікому не дозволяти диктувати, що, коли і де я маю говорити. Ніхто не сміє нав'язувати мені свою думку, навіть Німецький футбольний союз.
Кому б це принесло користь, якщо б я висловився тоді з приводу українського конфлікту під час чемпіонату Європи? Абсолютно нікому! Втім, той факт, що Євро відбувався саме на території України, був примітним. Чому? Тому що, зокрема, за допомогою благодійної організації BigShoe, у спонсоруванні якої я брав участь, вдалося покращити становище кількох дітей".
Благодійна організація BigShoe дбає про тяжкохворих дітей, які ніколи не змогли б отримати потрібну медичну допомогу. Ви, напевно, пам'ятаєте, як під час Євро-2020 Олександр Зінченко профінансував приїзд до Львова відомого німецького хірурга Клауса Екснера, який провів в Україні близько 30 операцій дітям із вродженими та набутими вадами. Все це було зроблено в рамках співпраці з BigShoe.
Що ще цікавого можна дізнатися з автобіографії Озіла?
Не визначився зі своєю національною ідентичністю
У середині 60-х років XX століття між Німеччиною та Туреччиною було підписано договір про залучення робітників, сотні тисяч турецьких громадян отримали робочі візи. Серед них опинилися обоє майбутніх дідусів Месута, які вирушили з турецького міста Зонгулдак у пошуках кращого життя. "При цьому про жодні мовні курси за договором з Німеччиною, принаймні моїм дідусям, не йшлося. На підприємствах були перекладачі, які перекладали робочі вказівки та розпорядження керівництва. Витрати на вивчення німецької мови дідусям здавалися зайвими. Вони ж не планували затримуватись у Німеччині надовго", – розповів гравець.
Але життя внесло свої корективи, і згодом до чоловіків у Німеччину перебралися дружини, які взяли із собою дітей. Так батьки Месута опинилися у Німеччині. "У якийсь момент мої діди заручили своїх дітей – мама повинна була вийти заміж за тата, коли підросте. При цьому їм не вдалося добре познайомитися один з одним до весілля. У них не було жодних побачень. Їх шлюб був скоєний за рішенням батьків, так, як це було заведено раніше".
Оскільки самим батькам німецька мова не була потрібна, вони спокійно спілкувалися турецькою, і вважали, що їхні діти теж легко проживуть без знання німецької. Тепер той факт, що батьки Месута змалку не розмовляли з ним німецькою, здається футболістові великим недоглядом – до чотирьох років він лепетав виключно турецькою мовою, а потім зазнав у школі великих проблем при вивченні німецької.
"Поки я ріс, нерідко ставив собі запитання: ким же себе вважати? Турком? Чи таки німцем? Чи дійсно я відданий турецькій культурі? Чи, швидше, онімечився? Мабуть, не виберу жодного з цих варіантів. Я ні те, ні інше", – зазначає Озіл у своїй автобіографії.
Він релігійний і сповідує іслам, але в той же час не дотримується посту через несумісність останнього зі способом життя професіонального спортсмена.
Озіл: "Озираючись назад, я розумію, що приналежність відразу до кількох культур, усвідомлена у дитинстві, визначила мою подальшу кар'єру".
Хотів перейти до Барселони, але Гвардіола так і не передзвонив
Коли Озіл захоплював своєю грою у Вердері, до нього виявили чіткий інтерес п'ять клубів: Арсенал, Манчестер Юнайтед, Баварія, Барселона та Реал. Щоб обрати найоптимальніший для себе варіант, Месут намалював навпроти кожного клубу список плюсів та мінусів. Навпроти Барселони було не менше десяти плюсів: "круто грають", "партнери по команді – Хаві, Іньєста та Мессі" і так далі. Заради цих переваг Озіл був готовий погодитись на переїзд до Каталонії.
"До цього приїзду в Каталонію я майже не вагався. Барселона здавалася правильним вибором. У ті роки з ними ніхто не міг зрівнятися. Найбільшою насолодою було спостерігати за чаклунськими комбінаціями, які вони розігрували на полі. Вони здатні були виконувати двадцять-тридцять передач один одному з такою віртуозною точністю, що їхні рухи здавалися танцем".
Але вирішальним чинником відмовити Барсі стало небажання Пепа Гвардіоли знайомитися з німецьким півзахисником. Коли Озіл прибув до Каталонії на переговори, то не застав Гвардіолу на місці. Йому відповіли, що тренер поїхав у відпустку. Самому Месуту не сподобалося не стільки це, скільки той факт, що Пеп не перетелефонував йому згодом. І навіть не надіслав коротеньке повідомлення.
Натомість Жозе Моурінью бився за підписання Месута, і навіть включив його до орієнтовного стартового складу Реала ще до офіційного придбання. Це стало вирішальним чинником під час вибору наступного клубу.
Пішов з Реала до Арсенала через батька: він став його агентом і посварився з Флорентіно Пересом
Перейшовши до Реала, Месут зробив батька Мустафу своїм агентом, і незабаром дуже сильно про це пошкодував. Через три роки тато зажадав збільшення зарплати своєму синові заради продовження контракту, але після першої ж відмови вийшов із кабінету президента клубу Флорентіно Переса, гучно грюкнувши дверима.
З того часу шляху назад не було: двоє впертих людей так і не змогли помиритися, і сам Озіл розпочав новий сезон на лаві запасних. Щоб не заіржавіти в резерві, Месут зателефонував до шанувальника свого таланту – головного тренера Арсенала Арсена Венгера – і попросився до Лондона. Його перехід був оформлений терміново – менш ніж за годину до закриття трансферного вікна.
Перейшовши до Арсенала, Месут вирішив, що Мустафа більше не може займатися його агентськими справами, а батько прийняв рішення сина надто близько до серця. Він настільки образився і розлютився, що видалив його сторінку у Twitter – саме йому належали права адміністратора. Після цього випадку півзахисник Арсенала особисто веде сторінку у соцмережі. "Жодна соцмережа не подобається мені так, як Twitter. Особливо своєю лаконічністю: максимум 140 знаків. Без прикрас".
Щодо батька, то з ним Месут вже давно помирився.