Центральний матч 36-го туру АПЛ між Арсеналом і Ліверпулем завершився несподіваною поразкою чемпіона.
Ліверпулю вже давно нічого від цього чемпіонату не потрібно, а от Арсенал в разі перемоги над мерсисайдцями наблизився б до сьомої сходинки на відстань двох очок – хоча конкуренти мали шанс потіснити "канонірів" у цьому ж турі. Ну, тоді хоча б вдалося реабілітуватися за поразку Тоттенхему в дербі та за нічию з Лестером. Словом, лондонці були вмотивовані.
Парад помилок у відеоогляді матчу Арсенал – Ліверпуль – 2:1
Ліверпуль з перших хвилин накрив "гуннерів" високим пресингом, практично не випускаючи за центр поля – втім, моментів біля воріт господарів не виникало. На допомогу атаці чемпіона прийшов голкіпер Мартінес, який на 12-й хвилині примудрився вибити м'яч прямо в Фірміно, який вистрибнув перед ним. М'яч зрикошетив від Боббі й влучив у стійку, однак довго без гола підопічні Юргена Клоппа не бігали. Вже на 20-й хвилині Робертсон вибив винос Мартінеса на Фірміно й одразу відкрився під його передачу по флангу, після чого прострілив у центр штрафного – Мане замкнув у дотик. 0:1.
Здавалося, що зараз Ліверпуль побіжить добивати пораненого звіра, але не все сталося, як гадалося. Вже на 21-й хвилині Арсенал налякав мерсисайдців вриванням Нельсона на правий край штрафного з прострілом під удар Ляказетта, який в останній момент вибили захисники (щоправда, там був офсайд). Ван Дейк відповів ударом головою в руки Мартінесу, після чого гра заспокоїлася. Гості тримали ініціативу, але особливо ситуацію не загострювали. За це прийшла розплата на 32-й хвилині: Нельсон підтиснув ван Дейка перед карним майданчиком і вибив м'яч з-під його ніг на Ляказетта, а той обійшов Аліссона й пробив у порожні ворота – 1:1!
Ліверпуль продовжував тримати ініціативу й створив кілька перспективних моментів. Зокрема, на 36-й хвилині Мане хитнув захисника й подав точно на Салаха, але той трішечки не дотягнувся до м'яча; на 39-й Садьо пробив головою сам (над поперечиною), а постріл Салаха з меж штрафного на 42-й заблокував Тірні. Покарання за марнотратство було несподіваним: на 44-й хвилині Аліссон помилився з виносом, а м'яч перехопив Ляказетт, який одразу ж викотив передачу на Нельсона – Рейс же з близької дистанції розстріляв лівий нижній кут. 2:1. Саме з цим рахунком команди й пішли на перерву.
Перша половина другого тайму пройшла за відчутної переваги Ліверпуля. Вперше гості могли зрівняти на 50-й хвилині, коли Трент спіймав навіс з лівого флангу й потужно вистрілив зльоту. Від гола "канонірів" врятував Салах, який опинився на траекторії польоту м'яча. Єгиптянин спробував виправитись на 54-й, отримавши проникний пас від Трента, на паузі всадивши Давіда Луїса на землю й пробивши з місця під поперечину – Мартінес у прекрасному стрибку парирував. Після цього пройшла низка замін: Мікель Артета зняв з гри Нельсона, Ляказетта й Торрейру, кинувши у бій Обамеянга, Віллока й Себальойса, а Юрген Клопп випустив Мінаміно й Кейта.
Заміни ніяк не допомогли Арсеналу, а от Ліверпуль посилив тиск. З 60-ї по 70-ту хвилини мерсисайдці контролювали м'яч 90% ігрового часу, але моментів було всього два – Мінаміно бахнув повз лівий нижній кут, а Салах з подачі Мане легенько пробив в руки Мартінесу. Далі ж гра несподівано зупинилася. Гості все так же володіли м'ячем і намагалися стріляти по воротах, але захисники лондонців все накривали. За п'ять хвилин до завершення основного часу статистика ударів тішила цифрами 2:21 на користь Ліверпуля, але навряд чи хтось згадав би бодай один з них після після 63-ї хвилини.
Останні спроби Ліверпуля врятувати гру змарнували Мане, Кейта та Трент. Перший отримав вертикальну передачу від Робертсона, увірвався в штрафний і потужно пробив повз ближній кут, другий вистрілив з дистанції точно в руки голкіперу, а третій вже у компенсований час метрів з 25-ти засадив під самісіньку праву стійку – Мартінес врятував Арсенал! Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу "канонірів".
Аномальний матч з логічним поясненням
На Емірейтс відкатали дуже дивний матч. Достатньо лише оцінити статистику ударів та фінальний рахунок (3:24 на користь Ліверпуля, 2:1 на користь Арсенала) – причому 17 пострілів мерсисайдці провели з меж штрафного. Будь-яка команда, крім Атлетіко, не змогла б перемогти за такої статистики, навіть якщо викреслити з неї дев'ять заблокованих пострілів, але Арсеналу з максимально нестабільною обороною, з резервним голкіпером і Давідом Луїсом у складі, це вдалося. Між іншим, це рекордна різниця ударів, з якою Арсенал здобув перемогу – принаймні, за 17 років ведення підрахунків аналітичною компанією Opta.
До речі, про нестабільну оборону. Ми всі насміхалися із Давіда Луїса та компанії, співаючи оди ван Дейку з Аліссоном, але на "Емірейтс" останні привезли два абсолютно дурних голи – захисники ж "канонірів" безпомилково відпрацювали у відбираннях, виграли по п'ять єдиноборств з шести (у Луїса – одне з трьох), виконали 17 виносів та 8 блокувань. Так, вони не були ідеальними, їх всаджували на п'яту точку, але лондонці залишались обережними та охайними в своїх діях. Наскільки це взагалі було можливо під шаленим пресингом Ліверпуля.
Як наслідок, у підопічних Юргена Клоппа намалювалася ще одна аномалія. Тримаючи м'яч до 90% ігрового часу й майже 25 разів стріляючи по воротах, мерсисайдці створили лічену кількість реально гольових моментів. Можна згадати тільки стійку Фірміно, гол Мане, постріл Салаха над поперечкою, два удари повз лівий каркас та один – повз правий. Для Ліверпуля, та ще й у матчі проти нинішнього Арсенала, це дещо маловато. Тим паче, що в половині випадків гострота не була наслідком позиційного наступу. Та і загалом, за рівнем небезпечності чемпіони не вразили – при 24 ударах вони награли всього на 2,22 xG.
Таким чином, при більш детальному розгляді отримаємо картину, в якій немає домінування Ліверупуля. Підопічні Юргена Клоппа вийшли без налаштування, допускали смішні помилки в обороні й рідко по-справжньому тривожили ворота Мартінеса. Взагалі, після святкування чемпіонства в грі "червоних" не помітно іскри – команда грає, немов робот, вигравши всього два матчі з п'яти останніх. Мерсисайдцям явно бракує емоцій, вони стають передбачуваними і безвольними – дотепно, що на Емірейтс в ролі типового Арсенала останніх років несподівано опинилася найкраща команда Європи. Вірогідно, настав час загравати молодь.
Енді Робертсон – лідер
Пам'ятаєте, була популярною цитата "Френк Лемпард – серце Челсі, диспетчер Челсі"? Точно такими ж словами можна описати дії Енді Робертсона за Ліверпуль в матчі проти Арсенала на Емірейтс. На відміну від вихолощених лідерів мерсисайдців, які бігли більше за інерцією, ніж за необхідністю, лівий фулбек реально створював динаміку і тягнув команду за собою. Достатньо хоча б того факту, що через його фланг "червоні" провели 46% своїх атак (справа і по центру – по 27%). Більшість небезпечних моментів і гол прилетіли саме звідти, а особисто Робертсон став лідером за кількістю дотиків до м'яча – їх було 128. 128, Карл! Можливо, це рекорд сезону в Європі.
Зокрема, саме Робертсон успішно відібрав винос Мартінеса у верховій боротьбі, скинувши м'яч на Фірміно й одразу ж відкрившись під передачу на хід – далі пішов простріл на Мане та 0:1. Це був його перший пас під удар партнеру, а до фінального свистка в активі шотландця їх було вже шість. Ніхто не асистував частіше, але навіть якщо викреслити зі статистики ключові передачі, Робертсон залишиться лідером за впливом на гру – за показником xGBuildUp (участь у підготовчих передачах) він награв на 1,03 гола.
З мінусів у грі лівого захисника Ліверпуля на Емірейтс можна назвати погану статистику єдиноборств та слабкі удари (один вкрай неточний, два інших заблокували), невдале відбирання в єдиному епізоді, коли його намагалися обіграти на дриблінгу, а також 26 втрат м'яча, але то, як говорив, класик, таке. Внесок Робертсона в атаку був шаленим – і, щонайголовніше, Енді виявився єдиним футболістом, в якого в очах була жага до перемоги, а не до відпустки.
Вбивча ефективність "канонірів"
Хотілось би сказати, що два голи з трьох ударів Арсенала є аномалією або фантастичним везінням, але це не зовсім так. По-перше, обидва гольових епізоди мали певні передумови – так, одразу після пропущеного м'яча "каноніри" легко вдерлися у штрафний Ліверпуля з прострілом (нехай і при мінімальному офсайді), та і після цього було кілька неприємних для гостей дзвіночків. По-друге, гольові моменти були майстерно реалізовані. Ну, і по-третє – Арсенал вже не вперше демонструє таку вбивчу ефективність біля чужих воріт.
Одразу пригадується січневий поєдинок проти Челсі на Стемфорд Брідж, де підопічні Мікеля Артети в меншості провели дві контратаками з двома ударами, забравши нічию 2:2 – це були єдині постріли "гуннерів". Можна згадати недавню зустріч проти Вулверхемптона, де лондонці вісім разів пробили по воротах, п'ять разів влучивши у площину й забивши два голи. Або ж візьмемо кубковий матч із Шеффілдом – три влучання в рамку, два голи. Або матч з МЮ на Boxing Day, коли перший же удар Арсенала став гольовим.
Навряд чи все це може говорити про якусь неймовірну тактику, адже загалом від початку року лондонці не добрали п'ять очікуваних голів і мінімум шість очікуваних очок. Зрештою, результати Арсенала в топ-матчах говорять самі за себе – клуб є мішком, але не за фінансовою, а за боксерською термінологією. Типовий джорнімен. Попри це, при Мікелі Артеті дійсно вималювалась хороша якість – якщо у Арсенала таки виникають моменти, то на їхню реалізацію багато часу не йде. "Канонірам" достатньо і двох ударів за матч, щоб зробити результат.