Болонья вже перевершила своє попереднє досягнення у Лізі чемпіонів. Семиразовий володар Скудетто до цього сезону лише раз брав участь в головному клубному турнірі Європи. Було це рівно 60 років. Тоді змагання носило назву Кубка чемпіонів та, звісно, мало інший формат розіграшу. "Фальсінеї" вилетіли в першому ж раунді, хоча Андерлехт пройшов далі лише завдяки жеребу після перегравання.
У нинішній кампанії Болонья вже зіграла чотири матчі в Лізі чемпіонів, на один більше, ніж мала до цього. Однак "россоблу" залишаються єдиною командою турніру, яка не змогла забити жодного м'яча. Причин може бути багато. Зіркзеє продали, Кастро ще надто молодий, щоб тягнути на такому рівні, а Даллінга важко адаптовується.
Відчути смак перемоги можна і до фіналу Ліги чемпіонів. Достатньо скуштувати напої HLIBNY DAR – одного з найкращих горілчаних брендів не лише України, але й світу. У скарбниці ТМ HLIBNY DAR – безліч почесних нагород, отриманих на авторитетних дегустаційних конкурсах і масштабних виставках.Будь на стороні переможців вже сьогодні! HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Також непереконливо входив у сезон Рікардо Орсоліні. Головна зірка (нині ще й один з капітанів) загалом ніколи не був топ-бомбардиром, а тут ще й довелося звикати до вимог нового тренера. Зрештою, італійця прорвало – він забивав у кожному з чотирьох останніх турів Серії А. Це дозволило Болоньї повернутися в реальну боротьбу за єврокубки, а гравцеві – отримати запрошення на інтерв'ю від Gazzetta dello Sport. Далі пряма мова:
"Не знаю, чи ви зрозуміли, але... Болонья повертається. Я говорив про це ще на зборах: новий тренер, схожі концепції, але щоб усе було по-іншому, нам потрібен час. Ми повертаємось, бо сьогодні ми більш збалансовані. Впевнені у собі. І зрештою, не рахуючи періоду важких нічиїх, ми програли один матч, лише один – з Наполі.
У Лізі чемпіонів ми віддаємо свою душу, вчимося різним моментам та ритмам. Якщо торік ми мріяли потрапити до Ліги чемпіонів, то зараз ми насолоджуємося цим турніром та засвоюємо уроки, отримані в Серії А, бо саме там потрібно повернути Європу. І ми хочемо її зберегти. Чого нам не вистачає? Першої перемоги у Лізі чемпіонів: це дало б нам додатковий заряд, додаткове усвідомлення та додаткову посмішку.
Цей рік – нагорода за все те лайно, яке ми з'їли у минулому, це нагорода для міста, для клубу, для тих, хто в ньому працює, для вболівальників, для нас. Я хочу, щоб, вигравши чи програвши, ми та люди, які вболівають за нас, наприкінці гри завжди бачилися під трибуною та аплодували. Це рік винагороди за те, що ми разом зробили сезон тому. Хоч би як він пройшов, його треба сприймати з усмішкою.
Я завжди намагатимуся не втратити її. Ніколи. Все, що я маю, – це привілей, проблеми в житті – інші. Ми, футболісти, живемо у бульбашці, і я знаю, скільки жертв було принесено, моїх та моєї родини, можливостей та труднощів. Тому я посміхаюся. Стара гвардія Болоньї не втратила дух. Радість від того, що ми разом граємо. Дружба, колектив, посмішки. І нам весело грати разом.
Вінченцо Італьяно – прямий, щирий тренер. Ми з ним багато розмовляли, він дав мені уявлення про те, яким мене бачать за межами Болоньї, про ту силу, яку я іноді не сприймаю. Він дав мені інше розуміння, я також відчуваю себе важливішим для групи, особливим. Можна сказати, що матч проти Лечче, який ми виграли вдома вперше за сім місяців, виграв він, а не я. Я провів не найкращий матч, він міг би зняти мене з гри, чи не так? Але він цього не зробив, і саме цей хід приніс нам перемогу.
Чому поза збірною? Я вже казав, що нова модель Спаллетті трохи карає нас (мова про вінгерів – ред.). Не треба питати мене, чому Італія не викликає мене. Я завжди прагну цього. Це мета, але не занепокоєння. Я досяг фази дзен: після чемпіонату Європи я сказав собі, що більше ніколи не страждатиму від футбольних розчарувань. Раніше, так, я почувався погано.
На початку року в мене була капітанська пов'язка, але я не вважаю її, як раніше, життєво важливою. На мою думку, вона більше не означає "лідер", але правильно, що вона переходить до інших, бо всі ми можемо бути лідерами. Наприклад, бути символом: із цим терміном згадують Мальдіні, Тотті, Дель П'єро та деяких інших. Такого більше не існує, ті, хто був у минулому, мали іншу глибину. Наприклад, я ніколи не цілував герб футболки. Ніколи. Тому що, якщо я піду, то люди двічі висміють. А я дуже не хочу йти.
Скільки було шансів попрощатися? Два, три, я вже не пам'ятаю. Одного разу я був близьким до Севільї, але нічого не сталося. Мене тут люблять, і я люблю Болонью, у мене все гаразд, я добре працюю, я вболівальник і живу добре. Тому я кажу: якщо мені доведеться піти, то тільки тому, що це переверне моє життя, а не для того, щоб ускладнити його".
Переклад та адаптація Вадима Грищука