"Я не збираюся на пенсію": Вербіч був близьким до Динамо, але трансфер зірвався – тепер забив шедевр у Лізі Європи

– Перш за все, вітаю з перемогою та забитим голом. Які ваші відчуття після цієї гри?

– Ми дуже щасливі. Це перші три очки в історії нашого клубу у Лізі Європи, тому ми цим пишаємося. Це була важка виїзна гра. Чудова атмосфера, наші фанати, їхні фанати. Справжня європейська гра з високим темпом, і я вважаю, що ми заслужили ці три очки.

– Ви забили фантастичний гол. Пам'ятаєте свій останній м'яч у єврокубках до цього?

– Це було за Динамо?

– Так.

– (Задумався) Здається, проти Мальме.

– Саме так. Цього року ви повернулися до Целє – це ваше рідне місто і ваш рідний клуб. Якими були ваші думки щодо повернення через 11 років після від'їзду?

– Мені 32 роки, і я не планую найближчим часом закінчувати кар'єру. Я почуваюся добре. Коли рада директорів і президент зателефонували мені та запропонували довготривалий контракт, я погодився, бо відчуваю, що можу допомогти цьому клубу. Я не збираюся йти на пенсію. Я справді можу зробити внесок своєю грою, до того ж я ще ніколи не вигравав чемпіонат Словенії. Це одна з моїх цілей.

– В останній сезон, коли ви грали у Целє перед від'їздом (у сезоні 2014/15), посіли друге місце і стали найкращим гравцем ліги. Відтоді Целє тричі ставав чемпіоном, а також регулярним учасником єврокубків. Що змінилося з того часу, як ви пішли? Наскільки клубу вдалося покращити інфраструктуру, менеджмент та зарплати?

– Клуб покращився в кожній деталі відтоді, як я пішов. Великою допомогою стали російські інвестори. У президента мати з України, а батько з Росії. Я знаю, що це делікатна ситуація, але вони дуже допомогли клубу, багато інвестують. Коли вони вперше приїхали в Целє (у 2019 чи 2020 році), одразу покликали мене на зустріч, бо прагнули почути мою думку. Вони хотіли бачити мене директором, агентом чи гравцем у клубі, оскільки я багато для нього зробив.

– Чи покращилася словенська ліга за ці десять років з моменту вашого від'їзду?

– Коли я грав у Словенії, тільки Марібор виступав у єврокубках. Три роки тому у нас вперше в історії було два клуби в Лізі конференцій – Целє та Олімпія. Хоча це Ліга конференцій, а не Ліга чемпіонів чи Ліга Європи, для Словенії мати два клуби в єврокубках – велике досягнення. Весь футбол у Словенії розвивається. Ми також кваліфікувалися на Євро, що трапляється нерегулярно, тому я радий, що наш футбол прогресує.

– Наступного тижня ви повертаєтеся до національної збірної. У вас є чудовий шанс посісти місце в топ-2 і отримати гарний посів. Що зараз відбувається зі збірною? Це нове покоління гравців, чи більшість – ті ж футболісти, що виступали на Євро два роки тому?

– Основний кістяк залишається незмінним. У нас найкращий воротар у світі, і футболісти, які грали на Євро, залишилися в команді. Ми залучили трьох-чотирьох молодих гравців, у нас новий тренер. Це як нове дихання у збірній, що дуже нам допомагає. Зараз у нас дві важливі зустрічі, щоб утримати друге місце в групі і під час кваліфікації на Євро бути в другому кошику.

– Ваш колишній партнер по команді Томаш Кендзьора повернувся цього літа до Динамо. Чи отримували ви дзвінок із Києва цього року?

– Ми багато спілкувалися. Коли Кендзьора підписав контракт, ми розмовляли з президентом. Це була складна ситуація. З одного боку, я мав пропозицію від Динамо, з іншого – тренер не був повністю впевнений щодо мене. Я спілкувався майже з усіма в команді, на мене чекали, але, зрештою, цього не сталося.