До нового сезону Шахтар вже кілька тижнів готується у Словенії. Команда обрала тимчасовою домівкою базу в Брдо, що неподалік Любляни.
Дорога від міста до бази займає небагато часу, а краєвиди роблять маленьку подорож захопливою. Їдеш і бачиш вдалині верхівки гір, на деяких певно ще навіть сніг є. Вздовж дороги постягаються поля з кукурудзою. І все в неймовірній зелені.
Шахтар зіграє спаринг наступного дня після матчу-відповіді ЛЄ – відомий суперник
У день мого приїзду сюди температура повітря становила близько 30 градусів тепла. Одразу подумала, що в такому пеклі бігати не просто важко, а неймовірно важко, бо навіть вітерець легенький не робив умови легшими.
Коли повернули до бази, поряд виринула церква святого Сікста. Як тут не згадати легенду українського футболу Михайла Кополовця і його тираду "перед каждою ігрою ми ходимо до церкви"!
Ми прибули на базу близько четвертої години за місцевим часом. Проходячи до головного корпусу, де базувалася команда, помітила український стяг, а також лого Шахтаря. Місце – футбольний центр в Брдо – доволі популярне. Туди приїжджало загребське Динамо, а на цю мить перебуває ще одна хорватська команда – Вуковар. Отже, донеччани там не нудьгують.
Перед тренуванням був час на інтерв'ю і мені поталанило поспілкуватися з Аліссоном, який допоміг Шахтарю здобути впевнену перемогу над Ільвесом у першому матчі кваліфікації Ліги Європи. Після розмови бразилець вирушив на тренування.
Дорога до поля – це окремий positive vibes. По-перше, вона пролягає парком Брдо із замком на території. Протягом століть у ньому мешкали такі історичні постаті, як родина баронів Зойсів, югославська королівська родина Караджорджевічів, диктатор Югославії Йосип Броз Тіто. Будівля має величне минуле, що додає місцевості, звісно, особливого вайбу. А далі – ще краще…
Величезна територія тоне в зелених алеях, засаджених різними деревами. На ставку плавають лебеді, а газони підстригають маленькі машинки-роботи. І це все в оточенні гір… Місце ніби створене для того, щоб відключитися від зайвих думок і зосередитися на головному. Місце релаксу та побудови найграндіозніших планів. Саме футбольне поле досить гарне, підстрижене, а ось сидіння на трибунах трішки занедбані. Хоча це не створює якогось дискомфорту. Навпаки – у цьому весь шарм.
"Гірники" поступово підтягувалися до поля, самі розминалися з мʼячем під пильним наглядом Арди Турана та його помічників. Усе відбувалося повільно і в розслабленій атмосфері.
Зазвичай турецький фахівець любить проводити під час передсезонної підготовки по три тренування. Із Шахтарем Туран трішки змінив свій підхід. Команда на початку зборів тренувалася двічі на день, а зараз проводить лише одне заняття.
Під час мого перебування на базі до Турана завітав почесний гість – Ісмаїл Кейбаші. Колишній гравець Фенербахче та Галатасарая, встиг пограти в Іспанії за Гранаду, а все ж більшу частину своєї карʼєри провів саме у Туреччині. У юності Кейбаші вважався великим талантом, але так і не наблизився до написання такої ж історії, як у Турана. На клубному рівні разом вони не грали, а от у збірній ділили роздягальню.
Попрощавшись з гостем, наставник Шахтаря зібрав усіх своїх підопічних у коло і щось їм пояснював. Після цього тренування стало жвавішим. Спочатку біг, потім робота з мʼячем і відпрацювання коротких передач. Усі зосереджено виконували накази асистента Арди, слухали підказки. Голкіпери тим часом продовжували працювати окремо, а Туран із помічниками готував іншу ділянку поля для нової вправи.
Коли все було готове, гравці розбилися на три групи, стали в коло, перепасовувалися, а потім двоє футболістів міняли команду. Туран максимально зосереджений на процесі, постійно щось вигукував до гравців, підганяв, ні на мить не відвертав очі від роботи.
Турок настільки занурився, що не помітив, як на тренування прийшли подивитися Срна і Манджукіч. Маріо – легенда, встиг пограти у національній збірній зі спортивним директором Шахтаря, а з Тураном виступав під керівництвом Дієго Сімеоне в Атлетіко. Навіть здобули разом титул чемпіона Ла Ліги 2014/15. Манджукіч, до слова, й сам розпочав тренерську карʼєру, але поки асистентом. Що ж, можливо, через кілька років Арда та Маріо зійдуться на єврокубковій арені…
Побачивши чергового гостя, Туран підбіг і міцно обійняв його, це виглядало дуже мило. До слова, візитери, яких мені вдалося зустріти, були першими за весь час зборів. Що ж, пощастило. Далі команда тренувалася за зачиненими дверима. У найближчих матчах ми дізнаємося, над чим працював Туран, які аспекти покращував.