"Матч проти Динамо став психологічним поштовхом": Фран Фернандес у Карпатах – Домчак, єврокубки, кохання до Львова

"Жодного разу не замислювався про те, щоб усе покинути чи повернутися назад"

– Іспанський тренер в українському футболі – історія все ще доволі нетипова. Наскільки непростим для вас було рішення приїхати працювати в Україну у нинішніх реаліях? Чи були моменти, коли ви вагалися або навіть думали повернутися додому?

– Рішення було непростим, адже це мій перший досвід роботи в іншій країні, та ще й у час, коли країна перебуває у війні. Однак, зваживши всі аргументи, я вирішив приїхати, тому що спортивний проєкт надзвичайно мене мотивував. Я розумів, що можу принести клубу свій досвід, а також отримати тут безцінний досвід і можливість для подальшого розвитку – як професійного, так і особистісного. Після переїзду я жодного разу не замислювався про те, щоб усе покинути чи повернутися назад. Навпаки – хочу залишатися частиною цього проєкту ще дуже довгий час.

– Ви сказали, що вас надзвичайно мотивував сам спортивний проєкт і що ще до переїзду бачили тут можливість для професійного та особистісного розвитку. Що саме в Карпатах і в баченні клубу переконало вас прийняти цей виклик?

– Тут мене найбільше привабила ідея клубу знайти баланс між розвитком молодих гравців і залученням досвідчених футболістів, щоб у середньостроковій перспективі конкурувати з командами, які мають значно більші бюджети. У нас є хороші умови та ресурси, щоб допомагати футболістам прогресувати, але зараз від кожного з нас потрібна ще більша самовіддача й наполеглива праця. Адже зробити той якісний крок уперед, до якого всі прагнуть, буде зовсім непросто.

– Ви прийшли в команду посеред сезону – без повноцінних зборів і фактично без часу на спокійне впровадження своїх ідей. Наскільки складним був цей процес перебудови вже по ходу сезону?

– Я прийшов у непростий період насамперед тому, що команда перебувала в серії дуже невдалих результатів, а нашим першим матчем мала стати гра проти Шахтаря. Передсезонна підготовка була складною, адже потрібно було змінювати методологію роботи та ігрову філософію, а для цього необхідні дві важливі речі: час на адаптацію і віра всіх у клубі в ці зміни. У нас було багато нових гравців, до того ж молодих, але я знав, що завдяки щоденній наполегливій роботі позитивні результати неодмінно прийдуть.

"Хочу залишатися частиною цього проєкту ще дуже довгий час" / Фото ФК Карпати

– Наскільки складно тренеру заходити в команду, яка комплектувалась не під нього? Ви більше адаптували свої ідеї під наявних футболістів, чи вже в процесі почали поступово змінювати структуру гри під власне бачення?

– Це непросто, адже потрібно зробити дві речі: спочатку самому адаптуватися, а потім допомогти іншим поступово звикнути до твоєї методології та ігрової філософії. Зрештою, мене запросили саме для цього – щоб я впровадив свої принципи роботи й допоміг клубу розвиватися.

Я не мав якихось завищених очікувань – ми лише хотіли, щоб за ці кілька місяців команда набула власної ідентичності, а в спортивному плані показала прогрес порівняно з першим колом. І цих двох цілей нам уже вдалося досягти. Водночас ми будуємо щось справді важливе на майбутнє, і наші вболівальники мають знати: ми амбітні й не збираємося зупинятися на досягнутому.

– Доволі нетипова для футболу історія: після зміни тренера частина штабу попереднього наставника залишилась працювати разом із вами. Це було вашим свідомим рішенням? Що для вас важливо в цій співпраці?

– Першочергово це була ініціатива клубу, і я погодився, адже вони могли поділитися своїм досвідом українського футболу. Проблема виникає тоді, коли всім потрібно адаптуватися до різних підходів у роботі, і на початку це теж було непросто. Вони вже працювали з новим тренером, якого запросили, щоб змінити методологію роботи та впровадити нові ідеї. Тому я дуже чітко розумію, яким шляхом ми хочемо рухатися як тренерський штаб, і якщо ми справді хочемо досягти успіху, нам потрібно працювати ще наполегливіше та всім бути єдиною командою.

– Наскільки вам допомогло те, що в штабі залишилися люди, які вже добре знали роздягальню, атмосферу та самих футболістів?

– Це завжди позитивно, коли в тренерському штабі чи в клубі є люди, які можуть надати тобі таку інформацію. У цьому мені дуже допомогли перекладачі, адже я також хотів особисто познайомитися з кожним гравцем – через індивідуальні бесіди, спілкування.

"Динамо? Коли перемагаєш клуб, який має значно більший бюджет і вищий статус, це завжди додає впевненості"

– Перші результати після вашого приходу були непростими, але навіть у тих матчах команда місцями вже показувала зовсім інший футбол. Чого, на вашу думку, тоді найбільше бракувало Карпатам у процесі цих змін?

– У ті перші тижні після приїзду до України нам були необхідні час і позитивний результат, щоб підвищити впевненість футболістів та людей навколо команди. У деяких відрізках ми проводили матчі на дуже хорошому рівні, але в окремі моменти нам цього не вдавалося через брак упевненості після найменших помилок і відсутність стабільності в тій грі, яку ми хотіли розвивати. І саме тут важливу роль відіграє час, необхідний для змін, які тоді відбувалися. Це те, що визнає й розуміє будь-який професіонал у футболі.

"У деяких відрізках ми проводили матчі на дуже хорошому рівні" / Фото ФК Карпати

– Але далі Карпати видали дуже сильний відрізок: серія без поразок, перемоги над Рухом, Оболонню, Динамо. У який момент ви відчули, що команда починає розуміти ваші ідеї й вимоги?

– Команда, яка за останні місяці програла лише один матч – і та поразка була заслуженою, – це команда, яка дуже добре працює щодня та демонструє високу відданість справі. Виходячи з цього, я справді вважаю, що команда дедалі більше наближається до того рівня та стилю, який я хотів би бачити. Але повною мірою це має проявитися вже наступного сезону – з оновленим складом і внутрішніми покращеннями, які нам необхідні для розвитку наших гравців.

– Для багатьох перемога над Динамо стала, мабуть, найбільш показовим матчем Карпат навесні. А для вас?

– Матч проти Динамо став важливим психологічним поштовхом для всіх нас. Очевидно, що перемога над таким суперником – це не те саме, що обіграти пересічну команду. Хоча ми й раніше дуже гідно виглядали проти ЛНЗ, Металіста 1925 та інших, але коли перемагаєш клуб, який має значно більший бюджет і вищий статус, це завжди додає впевненості та моральних сил перед наступними викликами.

– Після цього були й інші емоційні відрізки – нічия з Епіцентром, поразка від Кривбасу. Наскільки нинішнім Карпатам ще бракує саме стабільності та зрілості на дистанції?

– У цих матчах наша команда була кращою і заслуговувала на кращі результати, але це футбол, і таке трапляється. На гру з Кривбасом ми поїхали з сімома втратами, причому деяким гравцям навіть не було рівноцінної заміни у складі. Через це доводилося ставити футболістів на незвичні для них позиції. Водночас нам не вистачило реалізації моментів, адже в інших компонентах ми показали дуже високий рівень, попри єдину виїзну поразку.

У матчі проти Епіцентра ми контролювали гру при тому, що не було Бруно, а Фаал грав із пошкодженням і був готовий лише наполовину, не кажучи вже про інші кадрові втрати. Попри все це, я залишився дуже задоволений тим, який вигляд мала команда у тому матчі.

"Я був би радий, якби Домчак залишився"

– Якщо оцінювати ваш перший період у клубі комплексно: що вас найбільше задовольняє в команді зараз, а що наразі не відповідає вашому баченню?

– Саме такими, якими я бачу їх в останніх матчах, за винятком першого тайму з Металістом 1925, – командою, яка контролює хід гри й починає краще розуміти, коли потрібно діяти спокійніше, а коли – агресивніше з м’ячем. Ми – команда, що вирізняється, насамперед, колективною роботою, звідси й така кількість "сухих" матчів. Але це не означає, що нам не потрібні яскраві індивідуальності. Деякі важливі гравці поки не демонструють свого рівня, а вони нам необхідні, щоб і надалі розвивати та будувати цю команду.

Фран Фернандес – найкращий тренер УПЛ у квітні / Фото ФК Карпати

– Якщо дивитися на наступний сезон, чи бачите ви Карпати командою, яка вже реально готова боротися за єврокубки? І наскільки в такому контексті для клубу важливо зберегти Назара Домчака, враховуючи розмови про інтерес до нього та те, що ключовою для амбітної команди є стабільність на воротарській позиції?

– Зараз ще рано відповідати на це запитання, бо попереду трансферний період. Треба подивитися, хто піде з команди, хто залишиться і яких гравців ми взагалі зможемо підписати. Тому поки що незрозуміло, якими будуть наші цілі – усе залежатиме від складу, який удасться сформувати.

Ми завжди хочемо більшого й залишаємося амбітними, але треба реально оцінювати фінансову ситуацію клубу та наші можливості. Що стосується Домчака, то, звичайно, нам дуже хотілося б його втримати. Це важливий для нас гравець, і я був би радий, якби він залишився.

"Хочу побачити гори Карпати"

– Ви вже встигли відчути реальність життя країни під час війни – повітряні тривоги, обстріли, постійна напруга в інформаційному полі. Наскільки складно людині, яка приїхала з іншої країни, адаптуватися до такого ритму життя?

– Для мене перший місяць був дуже складним. Очевидно, одна справа – коли тобі розповідають, що відбувається в країні та в місті, і зовсім інша – коли переживаєш це особисто, коли вночі лунають сирени. Звичайно, початок був непростим: війна, мовний бар’єр, культурні відмінності – як у повсякденному житті, так і у футбольному середовищі. Усе це зробило перші тижні для мене дуже важкими.

Фернандес адаптувався до життя в Україні / Фото ФК Карпати

Але поступово мені вдалося адаптуватися, і зараз я справді дуже щасливий тут. Мені дуже подобається жити у Львові та працювати в Карпатах. Думаю, я добре адаптувався, і мені б дуже хотілося залишитися тут надовго.

– Наостанок: Львів для багатьох іноземців швидко стає особливим містом. Яким ви побачили його для себе поза футболом? Чи готуєте у Львові паелью? І чи вже знайшли тут місце, де вона справді хороша?

– Щойно клуб зв’язався зі мною, я одразу почав шукати інформацію. Спілкувався з іспанцями, які вже жили тут, і всі вони дуже тепло відгукувалися про місто. На Різдво в мене була можливість приїхати сюди на кілька днів і побачити все на власні очі. І можу сказати, що з першого моменту я закохався у це місто та його людей.

Вважаю, що Львів – це місто з особливою якістю життя. Мені тут справді дуже подобається, особливо гуляти центром міста. Подобається відкривати для себе місцеві кав’ярні та ресторани. Думаю, у майбутньому, коли матиму більше часу, мені б також хотілося побачити гори Карпати й ближче познайомитися з ними. Але вже зараз можу сказати, що і місце, де я живу, і загалом усе, що я встиг побачити у місті, мені дуже сподобалося.

Ні, паелью тут я ще не куштував. Чесно кажучи, не знаю, де її у вас добре готують, та й часу поки що не так багато. Я нещодавно приїхав, роботи дуже багато. Але сподіваюся, що скоро знайду місце, де можна буде скуштувати іспанську кухню. Адже я вже трохи за нею сумую.