Хто забив перший автогол в історії Кубка світу? Втік на футбол з власного весілля, його перевершив тільки Пеле

Його називали Chaquetas, тобто – "Піджаки" в перекладі з іспанської. Мануель Росас Санчес мав кравецьку освіту – він працював sastre, майстром із пошиття одягу, у Мехіко. А після зміни прямував на стадіон, взував бутси і виходив у захисті столичного клубу Атланте. То ще був кінець романтичної епохи, коли у футбол грали скоріше заради задоволення, а не преміальних. Основним годувальником сімей залишалася нелегка праця на заводах, ринках, майстернях, швейних ательє.

Власне, сама команда Атланте вважалася прапороносцем робітничих кварталів. Прості трудяги приходили на трибуни і вболівали за таких же пахарів, як самі – тільки в ошатних футболках та гетрах. Їхнім головним кумиром був Хуан Карреньйо, який повернувся з Олімпіади-1928 в Амстердамі, де забив перший в історії гол збірної Мексики. Долучившись до планетарного спортивного форуму, мексиканці з нетерпінням очікували на ще одну епохальну подію – перший розіграш Кубка світу.

До фінальної заявки, сформованої головним тренером Хуаном Луке де Сарральонгою, потрапили одразу семеро гравців Атланте. Серед них і кравець Мануель Росас, а також його рідний брат Феліпе на прізвисько Diente ("Зуб"), який діяв трохи вище – у півзахисті. Тринадцятого липня 1930-го вони вийшли на поле уругвайської столиці Монтевідео в історичному матчі-відкритті Мундіалю проти Франції.

Мануель "Ель Чакетас" Росас

У своїй амуніції "ацтеки" ще не використовували традиційні барви державного прапора – зелений, білий і червоний, а зіграли у чудернацькій, проте не менш естетичній бордово-чорній формі. Натомість фізичний і тактичний вишкіл команди став неприємним сюрпризом. Вже на 19-й хвилині француз Люсьєн Лоран навіки увійшов в аннали, закотивши перший м’яч у сітку. Почин підхопили його партнери, а перший гол Мексики, як і двома роками раніше на Олімпійських іграх, забив Карреньйо. Слабка втіха для "Ель Трі" – вони поступились 1:4.

Причину відставання футбольного розвитку Мексики тих часів варто шукати у географічному розташуванні країни, яка опинилася обабіч двох потужних центрів – Європи та Південної Америки. Усі провідні тренерські уми та найкращі гравці зосереджувались там, а мексиканці, попри безумовну, навіть фанатичну любов до футболу, варилися у своєму соку.

Та ось матч другого туру проти збірної Чилі. Саме час згадати про головного героя цього матеріалу – кравця Мануеля Росаса. Мексика дуже швидко пропустила, вже на третій хвилині, а тоді успішно стримувала суперників аж до початку другого тайму. На 51-й хвилині "Ель Чакетас" невдало зустрівся з м’ячем, зрізавши його у власні ворота. То був перший автогол в історії Кубка світу, а мексиканці пропустили ще й втретє – 0:3.

Мануель згорав від сорому і посипав голову попелом. Проте залишався ще один матч – з Аргентиною. Там хлопець із робітничих кварталів повністю реабілітувався, очистивши своє ім’я перед усіма наступними поколіннями. Варто похвалити і товаришів по збірній, які при рахунку 0:3 довірили захисникові право підійти до позначки, щоб реалізувати пенальті – перший 11-метровий удар в літописі Мундіалю.

Натхненний успіхом, Росас оформив дубль, забивши аргентинцям ще й вдруге! Довгих 40 років жодному мексиканцеві не вдавалося повторити дуплет "Ель Чакетаса" на Кубку світу. Лише під час домашнього Мундіалю 1970-го, в матчі проти Сальвадору, двічі засвітив своє прізвище на табло Хав’єр Вальдівія.

Упродовж тривалого періоду Росас залишався наймолодшим бомбардиром Кубка світу – Аргентині він забив у 18 років і 93 дні. Та й навіть зараз "Ель Чакетас" все ще утримує почесне друге місце вікового реєстру. А ось на вершині розташувався Пеле. Король футболу почав забивати на ЧС-1958, коли мав усього 17 років 239 днів.

Повернувшись з Уругваю, Мануель продовжив шити костюми, а по вечорах бігав за рідний Атланте. Легендами обросла історія про його весілля. У жовтні 1935 року Мексикою гастролював із серією товариських матчів Лібертад – перший професійний клуб Коста-Ріки. Атланте свій спаринг візитерам програв, але отримав право на реванш. Тож "Ель Чакетас", якого чекала церемонія весілля, встиг лише сфотографуватися з нареченою. А тоді схопив сумку з формою і дав драла на стадіон. Матч-відповідь був за Атланте – 4:3.

Після завершення кар’єри Мануель Росас Санчес не став телезіркою, відомим тренером чи функціонером. І не написав хоча б якихось мемуарів, хоча мав на це повне право. Усі наступні роки "Ель Чакетас" залишався простим кравцем – плоттю від плоті робітничих кварталів Мехіко.

Дарсі Росас / Anibal Santiago

Не так давно мексиканські журналісти познайомилися із Дарсі Росас – онукою легендарного захисника-бомбардира. Перед пандемією коронавірусу вона відкрила сувенірну крамницю, присвячену улюбленому футбольному клубу Атланте, звісно ж. Жінка народилася 1983-го, коли дідусеві був 71 рік, тож запам’ятала його вже мовчазним і прикутим до ліжка. Дона Мануеля доконала хвороба Паркінсона. Усі родинні історії Дорсі дізнавалася від його дружини – бабусі Марії. Фамільний будинок Росас дбайливо оберігає медаль, отриману знаменитим предком за участь у першому Кубку світу.