– Ваше враження про Лобановського. Розкажіть про першу зустріч з ним?
– Пам’ятаю, мені Євген Кучеревський сказав: "Коли зустрінешся з Валерієм Васильовичем, попроси його кінцівку чемпіонату дограти у Дніпрі, а вже взимку приїхати до Києва". Приїжджаю я на стадіон Динамо, дивлюся – стоїть німецький автобус і напис на ньому "UdSSR". Вони його після чемпіонату Європи в Німеччині або купили, або просто німці його нам віддали. Тоді ще національна збірна СРСР готувалася до відбірної гри в Києві.
Підходжу до Лобановського, він впізнав мене, привітався. Потім запитує: "Є у тебе якісь питання, побажання?". І тут я кажу йому те, про що попросив мене Кучеревський, чи можна мені дограти чемпіонат у Дніпрі, а потім приїхати до Києва.
– І що на це сказав Лобановський?
– Сказав: "Бачиш ось той автобус?". Відповідаю: "Бачу". "Йдеш, сідаєш у нього і їдеш у Конча-Заспу". Ось так замість Ялти, куди поїхав Дніпро під час паузи в чемпіонаті, я поїхав на базу Динамо.
– Що вас чекало в Конча-Заспі?
– Лобановський сказав, що я тренуватимуся разом з національною збірною СРСР.
– Як думаєте, чому Валерій Васильович одразу направив вас до тренувального табору збірної СРСР?
– Як я зрозумів, він мене забрав туди, щоб сховати від ЦСКА. Адже я мав служити в московському клубі, – пригадав Беженар у інтервʼю Українському футболу.