"Динамо бракує футболістів": Сабо про розчарування Пономаренком, "стоячих" киян і весільний сезон

Київське Динамо в першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи несподівано довго мучило румунську Універсітатю й ледве саме не зазнало фіаско. Столична команда лише в серії післяматчевих пенальті пройшла до наступного етапу, де зустрінеться з грецьким ПАОКом.

Гра Динамо залишає багато питань. Наче і є територіальна перевага, але скористатися нею футболісти не можуть. Атакувальний арсенал киян розмаїттям не тішить: майже повністю відсутні удари з середньої відстані, бракує нестандартних передач, а більшість спроб пройти захист суперників зводиться до банальних навісів з флангу. Та й у цьому компоненті динамівці не досягли успіху.

А матчі з Універсітатею – тільки початок відбірної кампанії. Попереду – ще три кола кваліфікації, де є лише одне право на помилку, яке відправить Ігоря Костюка і Ко в найнижчу європейську лігу.

Чого бракує грі Динамо та які шанси киян подолати ПАОК у другій кваліфікації Футбол 24 запитав у легенди клубу, колишнього тренера команди і національної збірної України Йожефа Сабо.

– Йожефе Йожефовичу, Динамо провело два матчі з Універсітатею. Ці ігри, які завершилися нульовими нічиїми, якось одна від одної відрізняються?

– Особливої різниці я не побачив. Про це свідчить і рахунок. Універсітатя – далеко не той суперник, який має створювати Динамо перепони в кваліфікаціїї. Але ж їм це вдалося. І не завдяки якимось своїм якостям, а через слабку гру киян. Чесно, не хочеться нікого критикувати. Ми вболіваємо за команду і бажаємо їй усього найкращого. А в нас дежавю. Щоразу доводиться нервувати, вимикати телевізор, заспокоюватися й повертатися до трансляції.

– Що вас так збентежило?

– Прості речі, про які навіть говорити не прийнято. Неймовірна кількість браку при передачах, прийомі м’яча, неквапливе ухвалення рішень. У футболістів Динамо з цим узагалі проблем не має бути. Довели до післяматчевих пенальті, хоча мали робити різницю в основний час. Одинадцятиметрові – це лотерея. Добре, що цього разу пощастило. Але Фортуна – дама примхлива, не завжди посміхається.

– Чого не вистачає в грі Динамо?

– Багато чого. Достатньо сказати, що Універсітатя – команда середнього рівня. Динамо на фоні неї не краще. Тож очевидно, що не вистачає хороших футболістів.

– Якщо почитати пресу, то за Пономаренком, Шапаренком, Бражком черги з покупців стоять.

– Деякі журналісти роблять ведмежу послугу. Зайве хвалити футболістів, коли вони на дифірамби не заслуговують. Зробили з них зірок, а вони не прогресують. Зараз в тренді Пономаренко. І що ми побачили в грі такого, що б його відрізняло від звичайних футболістів? Нічого.

Задатки в нього є, дані хороші, але куди вони діваються, коли треба вести за собою команду, невідомо. Якщо є бажання грати на високому рівні в Європі, то не можна зупинятися, треба постійно працювати над собою. Пономаренко ж, складається враження, піднявся до певного рівня й зупинився. Може й зарозумілість присутня.

– Очевидно, що Динамо не вистачає нестандартних дій, через що гра виглядає прямолінійною й бідною на гольові моменти. Хоча знаємо про можливості того ж Волошина, Шапаренка, Михавка, інших. Може, тренерські вимоги такі, про які ми не знаємо?

– Звичайно, щоб мати більш ясну картину, треба бачити команду на тренуваннях, дивитися, як готують футболістів, що від них вимагають. Проте все, чим зайняті трудові будні, потім реалізовується в офіційних матчах. У зустрічах з Універсітатею ми, на жаль, нічого солідного не побачили. Абсолютно. Грають, умовно кажучи, стоячи. А треба швидкість. Без неї в сучасному футболі нікуди.

Чи візьміть флангових футболістів. Чому вони бояться обводити суперників? Бояться, а чому, якщо ти тренуєшся, володієш обманними рухами, вмієш це робити, а в грі обмежуєшся простим прокиданням м’яча? У гравців дуже небагатий актив. Не хочеться дивитися такий футбол.

– Волошин справді провів не найкращий матч. Редушко ж зліва намагався загострювати.

– Він ще молодий, але вже діє в певних рамках. Отримує м’яч і що робить далі: в дриблінг не йде, прокидає собі на хід і біжить, щоб потім перекласти м’яч з лівої ноги на праву й подати кудись у штрафний. Це, звісно, одне із завдань півзахисника, але ж хто в штрафному гратиме головою – питання. У цьому Динамо я не бачу такого гравця.

– Одного разу він дав непоганий крос на дальню штангу.

– І до м’яча ніхто не встиг. Немає необхідної командної швидкості. Це ж награна комбінація, і партнери на простріл мають встигати. Не знаю, що вони там тренують. З ударами в Динамо велика нестача. У того ж Бражка був добре поставлений удар, раніше він набагато більше роботи виконував на полі. Думав, що його продадуть в хороший клуб. А він взяв і пропав, його не видно.

– У Динамо триває сезон весіль – одружилися Пономаренко, Волошин, Бражко. Може тому гравці трохи здали?

– Це не смішно, але так і є. Це не я вигадав. Раніше спеціалісти так і говорили: якщо футболіст одружився, вважай, що на пів року він пропав. Тут нічого не вдієш. Прикро констатувати, що Динамо сьогодні – це середній рівень. Не знаю, чи пройдуть вони греків. Хотілося б, але з такою грою – навряд.

– Будемо оптимістами. Один гравець, Руслан Нещерет, точно на критику не заслуговує.

– У Динамо завжди були, є і, мабуть, будуть класні воротарі. На жаль, не бачив ще у грі В’ячеслава Суркіса. Цікаво було б подивитися, як він рухається і як керує захистом.

– Що треба, щоб пройти ПАОК?

– Треба додавати в усіх компонентах гри. У швидкості, зокрема при прийнятті рішень, розширювати можливості в атаці. Те, що Динамо показало в матчах з Універсітатею, легко читалося захисниками суперників. І дуже багато браку, з цим треба щось робити. Згадаю ще раз Пономаренка. Ти ж дивишся на інших нападників, бачиш, завдяки чому вони виходять переможцями в боротьбі із захисниками, тож роби висновки. Чи під час гри бачиш, як діють захисники, де в них слабке місце, – використовуй свою перевагу. У футбол стоячи не грають.

– У неділю – фінал чемпіонату світу. За кого будете вболівати?

– Ох, підвели мене французи, я за них уболівав. Одразу сказав, що вони стануть чемпіонами світу, бо за підбором складу рівних їм немає. Цей тиск, коли тебе вважають переможцем ще до початку турніру, не виключено, й зіграв з ними злий жарт. Вийшли проти Іспанії і їхніх прихильників охопив іспанський сором. На полі їх не було, грала тільки Іспанія.

Складно дати прогноз. Я знаю, що це за ігри (Йожеф Сабо – півфіналіст чемпіонату світу 1966 року, – Футбол 24). Аргентину трохи судді підтягнули, хоча там дуже сильні футболісти – майстерність у них не відбереш. Як на мене, то Іспанія матиме перевагу у фіналі. Грають в один-два дотики, швидко, рухливо, без невимушених помилок.

Іспанці, до того ж, мають на одну добу відпочинку більше. Для турніру, який триває місяць, це вагомий чинник. В Аргентини у півфіналі ще й навантаження, фізичне та емоційне, було вищим. Але гравці злі по-спортивному, це добре для команди. Побачимо. Вболіватиму за Європу.