"Аргентина була приреченою": Саленко про іспанських егоїстів, шестерню Ямаля, зниклого Мессі і хто найкращий

Дива не сталося: Іспанія – чемпіон світу. Збірна Луїса де ла Фуенте, пропустивши всього один м’яч на турнірі, підняла командну гру на рівень, який буде взірцем наступні чотири роки. Інші фаворити – Португалія, Німеччина, Бразилія, Англія, Франція, Аргентина – за якістю гри їй помітно поступаються. У матчах за участю іспанців грала, по суті, одна команда. А їхні суперники буквально задихалися через неможливість вирватися з тотального пресингу й показати хоча б щось путнє.

У фіналі гравці збірної Аргентини не створили жодного небезпечного моменту. Статистика вражає: двадцять ударів проти двох (12:0 в площину воріт), володіння м’ячем 65% на 35%. При цьому Енцо Фернандес перед додатковими таймами ще й залишив команду в меншості. Аргентина з Мессі стала ще вразливішою, чим іспанці й скористалися: забили два схожі м’ячі, один з яких зарахували.

Про фінал Футбол 24 поговорив із колишнім нападником київського Динамо, найкращим бомбардиром чемпіонатів світу за кількістю голів в одному матчі Олегом Саленком.

– Пане Олеже, Іспанія зразка вашого покоління й нинішня збірна – у чому різниця?

– Це зовсім різні команди. Раніше Іспанія робила ставку на майстерність окремих футболістів, що відбивалося на командних діях і, звичайно, на результатах. Якщо відверто, то я здивований тим підходом до гри, який наразі побачив. У цій збірній навіть важко когось виділити.

Подивіться на того ж Ямаля. У Барселоні він головна зірка, без нього важко уявити команду, а в збірній він одна з шестерень, і почувається досить комфортно. Так, йому дозволялися індивідуальні дії, він і користувався своєю технічною перевагою, але без шкоди для команди. Іспанія показала командний дух і силу.

– Усе за конспектами Валерія Лобановського.

– Так, ми з вами говорили на цю тему. При цьому в Іспанії зібрані футболісти найвищого класу, яких тренер зумів переробити з команди егоїстів на команду-зірку. Їхня гра виглядала цілісно, монолітно. Гравці розуміють один одного, рухи відточені на рівні інстинктів. В Аргентини шансів не було. Фінал – це їхня удача й максимум. Гадаю, на цю збірну чекає велика трансформація. Мессі піде, інші ветерани, яким давно за тридцять, також. Зірок подібного штибу в них іще немає, тож будуватимуть команду не навколо одного гравця, а по-іншому.

– Склалося враження, що Аргентині ще до вилучення Фернандеса бракує гравців на полі.

– Бо в них є вільний художник – Мессі. Епізодами він намагався загострювати гру, але ефективності в його діях було небагато. Він не відбирав м’яч, не пресингував, тому й склалося враження, що Аргентина грала не в повному складі.

– А тут ще й вилучення перед додатковим часом.

– І вийшло, що стало ще на одного гравця менше. У фіналах проблеми виникають, коли один футболіст випадає, а тут ще й вилучення. В Іспанії всі працюють, перекривають зони, забирають м’яч, перекривають кисень тим, хто має контратакувати. Мессі ж сильний біля штрафного чи у штрафному суперників, а туди дійти аргентинцям просто не дали. Ще й вилучення.

Потрібно було змінювати модель гри, міняти футболістів – когось вище ставити, когось нижче, і за обмеженнями в часі. Перебудуватися вони не встигли. До четвертого тайму дотягнули – честь їм і хвала. Проте Іспанія вже відчула, де через тиск можна створити гольовий момент. Вони не збиралися доводити матч до післяматчевих пенальті – додали й зробили гол. Для Іспанії пресинг на чужій половині поля – щось фантастичне.

– В складах Іспанії й Аргентини було дев’ятеро представників мадридського Атлетіко, який тренує Дієго Сімеоне. Плюс Родрі – свого часу він пройшов там курс молодого бійця перед переїздом до Манчестер Сіті. Вплив клубного тренера на гру суперників по фіналу якось відчувався?

– Дієго можна спеціальну відзнаку вручити. Певною мірою, мабуть, так. Клубний тренер готує футболістів для збірних, а лаврами відзначають наставників національних команд. Вони відповідають за результат. Так завжди було. Динамо, наприклад, готувало й готує гравців для збірної України.

Кістяк Іспанії складають гравці Барселони, вони більше впливають на гру збірної. Бо в національній команді у тренера мало часу, щоб щось кардинально змінити. Тут перевагу має той, хто тренує збірну довгий час. Дешам мав усі козирі на руках, але щось у нього пішло не так.

– Навіть у матчі за третє місце поступилися.

– Здається, Англії й Франції було байдуже, яке місце посідати – третє чи четверте. Після півфіналів я одразу передбачив, що вони гратимуть товариську зустріч. Так і вийшло. Після першого тайму матчу за третє місце якраз почали збивати ракети, думав за рахунку 4:0 вимикати телевізор. Але додивився – по перерві стало ще цікавіше. Грали без захисту, всім було байдуже, яке місце посідати.

– Олеже, Родрі – справді найкращий футболіст чемпіонату світу?

– Найкращим мав стати гравець команди, яка виграла чемпіонат світу. У збірній Іспанії важко когось виокремити. Можливо, він і найкращий серед рівних. Ми бачимо, що середня ланка в сучасному футболі робить більше, ніж атака. Відпрацював він на відмінно. З нападників на турнірі відзначу Холанда, Мбаппе багато забив, але Франції це не допомогло. Якби перемогла Аргентина, то, звісно, приз найкращому віддали б Ліонелю Мессі.

– Вас хтось розчарував на турнірі?

– Коли грають збірні, то про одного гравця говорити не прийнято. Розчаровують команди. На цьому чемпіонаті світу слабенько виступили Німеччина й Бразилія.

– Чемпіонат світу пішов в історію, а вже на тижні чергове випробування чекає на Динамо в Лізі Європи. На вашу думку, які шанси киян пройти ПАОК?

– З Універсітатею зіграли слабо, тож висновок один – треба додавати. Перед груповим турніром, не виключено, хтось із футболістів Динамо отримає пропозицію переїхати в європейський клуб, тож вони мають якнайкраще проявити себе. Шанси на прохід – 50 на 50.

– Як, до речі, справи у вашого сина Романа?

– Зараз він травмований, проходить курс відновлення. Сподіваюся, після повернення побореться за місце в основному складі.