Динамо у повній кризі – востаннє це було при Газзаєві, лише три реальні кандидати на порятунок

Історія київського Динамо показує, що клуб змінює тренера тільки у випадку повної кризи.

З останніх тренерів добровільно йшов лише Сергій Ребров, який розумів, що не може цій команді дати щось нове. Усі інші трималися за свою посаду до кінця.

На жаль, Ігор Костюк не став винятком. Команда фінішувала минулого сезону на четвертому місці. Провалила кваліфікацію єврокубків. Була боляче бита новачком УПЛ – Буковиною. Нічого не змогла протиставити Поліссю, граючи майже весь матч у більшості.

Київське Динамо не було схожим на команду. Гравці діяли самі по собі. Їхній клас виявився недостатнім навіть для рівня чемпіонату України. В останніх матчах команду на собі реально тягнув Бущан...

За останній рік ніхто із динамівців не показав прогресу за винятком Матвія Пономаренка. А от регрес багатьох "біло-синіх" очевидний – Назар Волошин, Руслан Нещерет, Олександр Тимчик, Володимир Бражко, Микола Шапаренко, Олександр Піхальонок... Потрапляючи у систему Динамо, гравці не стають сильнішими.

Не може все триматися на плечах Віталія Буяльського та Андрія Ярмоленка. Мають з'являтися нові лідери, нові кваліфіковані гравці, повинна бути помітною якась тренерська робота.

Напевно, сьогоднішнє Динамо – одне із найслабших в історії клубу. Востаннє так слабко кияни виглядали в часи, вибачте, Газзаєва. Маючи в складі доволі кваліфікованих виконавців, команда під керівництвом росіянина зазнала ганебної поразки від Шерифа, поступилася Говерлі...

Я й сам був прихильником призначення Ігоря Костюка на посаду головного тренера Динамо. У моєму розумінні Костюк мав прийти під модель омолодження складу. Його призначення мало б сенс, якби молоді гравці виходили у складі першої команди. Можливо, така команда не змогла б конкурувати із Шахтарем, але за друге місце точно мала би боротися. Плюс – капіталовкладення гравців.

Реально тільки один молодий футболіст перейшов до першої команди, де зумів закріпитися – Пономаренко. Натомість Богдан Редушко та Владислав Захарченко не витримали рішень дорослого футболу фізично. Як наслідок – травми. В'ячеслав Суркіс гучно провалився.

Висновок напрошується дуже простий: гравці із юнацького складу не відповідають рівневі першої команди та не здатні там конкурувати. Костюк із 2017 року керував U-19. Отже, мали рацію Луческу, Шовковський, які не поспішали довіряти київській молоді.

Виходить, що Костюк не впорався не тільки із досягненням результату у першій команді, але й зробив групу молодих вихованців футболістами першої команди.

Братів Суркісів не назвеш жадібними. Під час літнього трансферного вікна кияни посилили склад: Бущан, Ольховий, Кендзьора, Сич, Бах, Мунгенге, Прадо. Минулого літа прийшли Огундана, Тіаре та Бленуце. За час роботи Шовковського були витрачені гроші на Герреро, Піхальонка, Рубчинського. Це не тільки суми на трансфери, але й контракти. Це все – немалі цифри.

Із реальних втрат за останні роки – тільки Владислав Ванат, якого не продати за 20 мільйонів євро було просто неможливо. У кадровому плані Динамо не стало гіршим, ніж зразок команди, яка крайнього разу виграла чемпіонство. Зараз на кожній позиції є по два чи навіть три добротних футболісти. Не сказав би, що Динамо поступається за складом хоч комусь в Україні, окрім Шахтаря. Просто потрібен тренер, який дасть із цим матеріалом результат.

Я щиро бажаю Ігорю Костюку, щоб його кар'єра після Динамо не завершилася і він не повернувся у юнацький футбол, а досягнув успіху із якоюсь іншою командою. Щоб отриманий досвід біля керма Динамо зробив сильнішим. Щоб навколо себе сформував команду професіоналів, яка б робила його кращим як тренера.

З Костюком усе зрозуміло. Питання в тому, як жити далі після відставки.

Кияни знають, яка зараз ситуація в столиці України. Сподіватися, що у такі реалії побуту приїде іноземець, взагалі не випадає. Це майже фантастичний варіант.

Та й навіть у значно кращі часи власники Динамо не поспішали запрошувати іноземних тренерів. А що запропонувати зараз? Ракети, дрони, проблеми зі світлом, команда у кризі, потрібен результат. Особливо немає можливості для посилення складу та великої зарплатні. Тому наступного керманича потрібно шукати в Україні.

Історії з Мацеєм Кендзьореком не мають під собою ніякого підгрунтя. Тренер без особливого досвіду самостійної діяльності, який займався аналітичною роботою та стандартами... Це зовсім не те, що потрібно Динамо в рік сторіччя клубу.

Для мене оптимальним кандидатом став би Мирон Маркевич. Він має авторитет, може створити атмосферу всередині колективу. Я дуже гарно пам'ятаю роботу Мирона Богдановича у Дніпрі, коли не було особливого складу, почалися перебої із грошима, але команда грала та досягала результату. Я вважаю, що Маркевич здатен за короткий час привести Динамо до тями, дати гравцям новий імпульс. Головне, аби Остап Миронович тримався подалі від команди – щоб не повторювати помилок Карпат.

Звісно, всі ми знаємо, що відносини братів Суркісів та Маркевича – не найкращі. Але це вже немолоді люди, які повинні проявити мудрість у потрібний час.

На останніх домашніх матчах Динамо у ложі почесних гостей можна було помітити Шовковського. За рік відпустки Олександр Володимирович багато переосмислив. Він добре знає команду. Приводив її до чемпіонства. Здатен зробити правильні висновки. Особливо перекроювати тренерський штаб не доведеться. Як показало життя, Шовковський – сильніший тренер, ніж Костюк.

Третій варіант – Сергій Кравченко. Це креатура потенційно нового спортивного директора Андрія Ярмоленка. Кравченко відіграє важливу роль у штабі Руслана Ротаня. Полісся зараз набрало дуже непоганий хід і виглядає головним конкурентом для Шахтаря.

У Кравченка є своє бачення, але немає досвіду самостійної роботи. Він точно може подивитися на багато процесів у Динамо з боку, відійти від багатьох суто динамівських речей. Але тут дуже важливий карт-бланш від власників на перебудову команди.