Потужна доза ностальгії від "Футбол 24".
1. Сампдорія у сезоні 1983/84. Стефано Дель П'єро, брата Алекса, ви впізнаєте без проблем. Згодом він стане агентом свого легендарного молодшого родича.
2. Еміліо Бутрагеньйо, форвард Реала, розминається перед мюнхенським Олімпіаштадіоном. Увечері він заб'є, але його команда з тріском програє Баварії (1:4) у першому півфінальному матчі Кубка чемпіонів 1986/87.
3. Фернанду Шалана, легендарний півзахисник Бенфіки і збірної Португалії 70-80-х. Десь так виглядав би Луїш Фігу, якщо б запустив вуса.
4. Елегантний автограф Дієго Марадони у воротах Реал Сосьєдада: від Барселони – з любов'ю. Сезон 1982/83.
5. Коп розрулює нестандартну ситуацію, яка виникла під час товариського матчу між Сканторпом і Ліверпулем. Спекотне міжсезоння у 1981 році.
6. Тренування Ювентуса, пауза на водопій. Збігнєв Бонек смачно жлуктить кришталеву, Мішель Платіні чекає своєї черги.
7. Тбіліське Динамо із Кубком володарів кубків-1981. Отар Габелія, Олександр Чівадзе, Давід Кіпіані і навіть Віталій Дараселія (у центрі середнього ряду), якого невдовзі спіткає трагічна загибель.
8. М'ясники з Південної Кореї влаштували полювання за Марадоною на ЧС-1986. Це їм не допомогло – поразка 1:3.
9. Атакувальна міць збірної Бразилії: ліворуч – доктор Сократес (60 матчів / 22 голи), праворуч – Вальтер Казагранде (19 матчів / 8 голів).
10. Атмосфера біля старенького Мейн Роуд у 1981 році. Через годину-дві розпочнеться Манчестерське дербі.
11. Паоло Россі (ліворуч) і Антоніо Кабріні. Той рідкісний випадок, коли збірна Італії – на снігу.
12. Січень 1982-го. Бока Хуніорс перед виставковим матчем проти збірної Японії. Стоять: Моусо, Кордоба, Руджері, Гатті, Красовскі, Тробб'яні. Присіли: Пасуччі, Марадона, Гарека, Перотті, Ітурр'єта.
13. Міланський універсал Руд Гулліт вкутаний туманом від піротехнічного шоу тіфозі, який заплутався у його густих дредах.
14. Атакувальний хавбек Дніпра Едуард Сон – один із найвідоміших казахів в історії українського футболу. На фото йому 25.
15. Наставник збірної Аргентини Сесар Луїс Менотті із головними зірками своєї команди – юним Дієго Армандо та досвідченим Маріо Кемпесом. Грудень 1980-го.
16. Жіночі збірні Англії та Швеції місять болото у 1984-му. До слова, родоначальниці перемогли – 1:0.
17. Енцо Франческолі, ікона Рівер Плейт і збірної Уругваю, дає гарячий ексклюзив.
18. А тут він атакує ворота Тоні Шумахера на ЧС-1986. У матчі стартового туру Уругвай та ФРН розписали бойову нічию 1:1.
19. Карлос Касселі із сім'єю у 1984-му. Цього нападника обожнювали у Коло-Коло і збірній Чилі. До речі, він став першим футболістом в історії Мундіалів, що отримав червону картку.
20. Убальдо Філол. Цей нещасний голкіпер мадридського Атлетіко тричі виймав м'яч із сітки своїх воріт у фіналі Кубка володарів кубків-1986 – від Заварова, Блохіна та Євтушенка.
21. Грем Сунесс, хавбек збірної Шотландії, елегантно причепурився, адже саме тоді, у 1984-му, відбувся його трансфер із Ліверпуля у Сампдорію.
22. Роже Мілла у складі французької Бастії (1980-84 рр.). "Старим відьмаком" він стане згодом, коли у віці 38 та 42 років вестиме за собою Камерун на ЧС-1990 і ЧС-1994.
23. Будапешт, 16 березня 1986 року. Збірна Угорщини перед спарингом із Бразилією, який закінчиться сенсаційною перемогою господарів – 3:0.
24. Володар "Золотого м'яча-1986" Ігор Бєланов у колі сім'ї.
25. Оборонець збірної Бельгії Стефан Демоль (праворуч) не впорався зі своїми обов'язками, дозволивши парагвайському нападнику Роберто Кабаньясу (ліворуч) забити двічі. Цей матч на ЧС-1986 закінчився нічиєю 2:2.
26. Сезон 1987/88 бразильський півзахисник Дунга провів у складі одного з аутсайдерів Серії А – клубу Піза.
27. Жан-Марі Пфафф – основний кіпер не тільки збірної Бельгії, а ще й Баварії 80-х.
28. Рональд Куман не без фолу перериває прохід Олега Кузнєцова. Той стартовий матч групового етапу Євро-1988 збірна СРСР виграла – 1:0. А от у фіналі Нідерланди взяли переконливий реванш. Кузнєцов не зіграв через перебір жовтих карток.
29. Під парасолькою – канадський голкіпер Джон Баретта, який надриває пузо, споглядаючи аматорське тренування. У 80-х Баретта пограв за команди з Едмонтона, Баффало, Торонто, Лос-Анджелеса – і не завжди у соккер, а ще й в індор.
30. У симпатичному малюку ще важко розпізнати Давіду Вілью. Та все ж це він, у майбутньому – грізний бомбардир Валенсії, Барси і збірної Іспанії. А поруч – батько, який дещо нагадує популярного у ті часи наркобарона Ескобара.