Головний тренер збірної України Андрій Шевченко пригадав, як на його становлення повпливав Валерій Лобановський.
"Для багатьох, й мене в тому числі, Лобановський – це більше, ніж тренер. Це людина, яка дала нам путівку в життя. Наставник, який навчив нас по-справжньому розуміти, що таке професіоналізм, що таке ставлення до тієї справи, якою ти займаєшся, що таке правильний аналіз своєї гри. Словами важко описати все те, що Валерій Васильович для мене зробив.
Капелло: Лобановський брав участь в моєму тренерському становленні, він став творцем великого Динамо
Кожен день роботи під його керівництвом – це новий урок, кожен день ти зараховував собі в скарбничку. Втім, найбільше стали запам'ятовуватися ті моменти, які відбувалися вже після того, як я перейшов до Мілана. Була у нас така традиція: після прильоту на матчі збірної, мене завжди чекала в аеропорту машина, яку надсилав за мною Лобановський. Насамперед я їхав на базу, піднімався до нього в номер, і ми по кілька годин там розмовляли. Валерію Васильовичу було важливо все – тренувальний процес, побутові питання і так далі. Всі дрібниці і деталі. Хто б що не говорив, але у нього було бажання виїхати і спробувати себе в зарубіжному клубі. Стримував, мені здається, один момент – незнання мови.
У нас були великі навантаження, але Лобановський знав: для того, щоб на рівних конкурувати з провідними командами Ліги чемпіонів і провідними європейськими збірними, потрібно перебувати в хорошому функціональному стані. У чемпіонаті України тоді був не найвищий рівень, і готуватися до важливих поєдинків на міжнародній арені крізь призму матчів на внутрішній арені було складно. От і доводилося дуже добре тренуватися. Доводилося терпіти, нам пояснювали, навіщо це потрібно, а результати свідчили, що ми все правильно робимо. У нас були складні тести, до них має бути правильне ставлення, я до них завжди серйозно ставився. Я до всього ставився серйозно, тому мені і хотілося завжди і у всьому демонструвати хороші результати.
У нас був природний відбір, і це дозволяло конкурувати з європейськими клубами, які могли придбати собі всю команду. Футбольні якості, зрозуміло, були на першому місці, але за інших рівних умов грали ті, у кого було краще сприйняття навантажень і хороша функція.
В Італії, до речі, теж завжди цікавилися роботою Валерія Лобановського. Представники Мілан-Лаб, генеральний директор клубу прилітали зі мною до Києва і проводили по кілька днів зі співробітниками динамівського клубу, вивчали досвід. У нас в Мілані теж було багато різних тестів, і за основу там брали якраз все те, що створював штаб Валерія Лобановського. Там не соромилися вчитися, тим більше що було, у кого вчитися.
Валерій Васильович рідко підвищував голос. Він взагалі ніколи не кричав, ні з ким не з'ясовував стосунки, до нього була величезна повага з усіх сторін. Навіть не повага, а щось більше – це важко передати словами. Установки на матчі були завжди різноманітними. Нам ніколи не пояснювали ті базові речі, які ми, як абетку, знали з тренувального процесу. Всі вимоги були добре відомі – хто не розумів, той не грав. Суть установки зводилася до того, щоб налаштувати команду, завести її. Лобановський завжди знаходив для цього потрібні слова, і ці слова діяли.
Мені добре запам'ятався епізод в перерві переможного матчу Ліги чемпіонів проти грецького Панатінаїкоса. Програли перший тайм, на вулиці був сильний мороз, по-моєму, сім градусів, і ми всі вийшли в термобілизні. Заходимо в роздягальню, дивимося на нього, чекаємо коректив, а він сказав два слова: "Зняли рейтузи". Більше нічого не говорив. По грі – взагалі ні слова. Чи всі зняли? Звичайно! Я зробив це ще до того, як Васильович вимовив цю фразу (посміхається).
Я дуже вдячний Валерію Васильовичу і за те, що він теж посприяв тому, щоб мене відпустили в Мілан якраз в той момент, коли я був до цього готовий. Тренер мене завжди підтримував. У перший рік моєї кар'єри в Італії він давав мені багато настанов. Говорив, щоб я ні в якому разі не зменшував оберти, особливо в тренувальному процесі. Все-таки там були зовсім інші вимоги, ритмічний, без пауз, чемпіонат, велика кількість матчів. До багатьох речей мені потрібно було готувати себе самому, і поради Лобановського в цьому плані були безцінні. Навіть зараз, коли минуло 16 років, ти все одно розумієш, що його не вистачає",– передає слова Шевченка Команда№1.