Із такою кумедною простакуватою зовнішністю та худорлявою статурою він міг би успішно пасти череду корів десь у аргентинських Пампасах чи вправно чистити взуття на вулицях Буенос-Айреса.
Че Гевара, Мессі, Ді Марія...
Можливо, така доля і була б заготована для цього хлопця, якби він народився не у Росаріо. Місті, що подарувало світові культового революціонера Ернесто Че Гевару, одного із найкращих тренерів у історії футболу Сесара Луїса Менотті та унікального феномена, в геніальності якого із кожним роком сумніваються все менше скептиків, Ліонеля Мессі. Тепер же можна сміливо додати - у цьому аргентинському місті робив свої перші футбольні кроки Анхель Ді Марія.
Ель Флако із Росаріо
Саме у тамтешній команді "Росаріо Сентраль" Анхеліто розпочинав кар’єру футболіста. 19-річний шульга ще не встиг стати ключовим гравцем "Росаріо", як на нього звернули увагу тренери молодіжної збірної Аргентини. Далі у кар’єрі гравця все розвивалось так само стрімко, як і під час його традиційних флангових рейдів на футбольному полі. Перемога разом із "альбіселестес" на молодіжному чемпіонаті світу. Перехід до португальської "Бенфіки". Запрошення зіграти у одній команді із Рікельме, Мессі та Агуеро на олімпійських іграх у Пекіні та підсумковий тріумф на турнірі. Там же, у Китаї, за Анхелем остаточно закріпилось прізвисько Ель Флако - "Худий".
Час знімати вершки
Однак, м’яко кажучи, не надто атлетична тілобудова зовсім не заважає молодому аргентинцю торувати собі шлях до визнання у цілком новому для нього прагматичному європейському футболі. У португальській "Бенфіці" таланту Ді Марії швидко знайшли застосування. Завдяки своїй феноменальній техніці, якої не навчить жодна футбольна школа у світі, він творив на полі справжні спектаклі, часто просто знущаючись над суперниками, що траплялись на шляху. В той же час у Лондоні кусав лікті Арсен Венгер, адже "каноніри" прогавили аргентинця у 2007-му. Згодом настала черга хмурити брови і Алекса Фергюсона - "Бенфіка" відмовила "МЮ" у трансфері свого нестримного дриблера.
Дочекавшись нарешті гідної пропозиції у розмірі 30 мільйонів євро, "орли" таки відпустили Ді Марію до Мадрида. Презентація аргентинця у "Реалі" Моурінью не була традиційно для "вершкових" помпезною. Та й вболівальники клуба не надто вірили у те, що цей худющий простакуватий хлопець справді гідний одягнути сніжно-білу футболку королівської команди. Однак Ель Флако сам собі влаштував прем’єру. Ще перед початком офіційного сезону у товариському матчі проти уругвайського "Пеньяроля" він щедрим авансом продемонстрував усім на що здатен.
Ну а далі пішло-поїхало. Гольові передачі на будь-який смак посипались без болісної адаптації. Суперникам, яких щоразу хитро оминав технічний аргентинець, нічого не залишалось як збивати футболіста з ніг забороненими прийомами. Як наслідок, часто Ді Марія просто не в стані дограти
поєдинок до кінця - настільки йому допікають фолами під час матчу.
Свою поки що найулюбленішу гольову передачу Ді Марія зробив у фіналі Копа дель Рей проти "Барселони", коли після його вивіреного навісу Кріштіану Роналду приніс "вершковим" трофей. На перших ролях Ель Флако і у збірній Аргентини, де чи не найбільша конкуренція серед усіх національних команд світу. У останніх матчах "альбіселестес" він не лише вправно асистує, а й немало забиває, а кожен із голів Анхель завжди присвячує своєму головному вболівальнику - дружині Хорхеліні.
В гонитві за мрією
Головна мрія Ді Марії - "Золотий м’яч", а от найближча мета - потрапити до десятки найкращих футболістів світу. Із кожним новим сезоном Ель Флако щоразу додавав у грі, а його талант неймовірним чином сяяв все новими гранями.
Які сторони гри аргентинця відкриються тепер - побачимо вже у новій першості іспанської Прімери та під час чергового походу "Реала" за Кубком чемпіонів.