Грузинський півзахисник Жано Ананідзе пригадав, як перебирався з київського "Динамо" в московський "Спартак" за дивних обставин у 2008-му році, коли почалась війна між Росією і його країною.
"Реваз Челебадзе (Челе) у 2005-му запропонував батькові відправити мене в Київ на перегляд, який тривав тиждень. Я разом з сином Челебадзе приїхав, Георгієм. Він теж 1992 року народження. Мене залишили, його – ні.
Тренери в динамівській академії? У мене був Сан Санич Лисенко. Це він виростив Шевченка. Приголомшливий тренер. Щастя, що я до нього потрапив. Жили на базі в Нивках. Умови шикарні, два поля, школа під боком.
Викликали мене в юнацьку збірну Грузії. Повертаємося в Кобулеті – починається війна 2008-го. З Києва дзвінки: "Де дитина?!" Челе відповідає – війна, небезпечно летіти! Тут у федерацію приходить запит від "Спартака" – зацікавлений, мовляв. Сідаємо втрьох, думаємо: що робити? Тато запитує: "Що значить – "зацікавлені"? Кличуть на перегляд чи на контракт?"
У Києві точно не зрозуміли б, якби поїхав на перегляд у "Спартак". Тут би не підійшов, а туди вже дорога закрита. Смоленцев (технічний директор "Спартака") сказав: "Подивимося, як Жано в спартаківський футбол впишеться". Стало зрозуміло: якщо погано зіграю, поїду додому. Ситуація – 50 на 50. Але ризикнули. Перше тренування провів зі своїм віком. На наступний день тренувався з пацанами роком старше. Двосторонку відіграв, забив чотири.
На третій день покликали в дубль, на матч КФК. Це здавалося сном. Мені 15 років - а я в "Спартаку", все виходить. За дубль виходили хлопці 1989 року народження. Телефоную татові, той спокійно: "Нічого не бійся! Йдемо до кінця!".
Челебадзе в інтерв'ю озвучив іншу версію від'їзду з Києва, ніби відрахував тренер Анатолій Крощенко? Може, і був такий. Мені запам'ятався лише Лисенко. Тренерів в академії багато, вони ж змінюються по віковим групах. А відрахування не було. Я просто не повернувся до Києва. Півтора місяця звідти надзвонювали Челебадзе: "Де Жано?!". Коли з'ясувалося, що я в "Спартаку", його набрав Суркіс: "Більше ніколи і нікого ти сюди не привезеш". З того дня в Україну Челе футболістів не возив. Всі шляхи перекрили. По ньому цей перехід сильно вдарив.
У Києві мене планували заграти за збірну України. Батьку хотіли оформити українське громадянство, прописати в якомусь селі біля Чернівців. Я відмовився. Чому? Тому що я – грузин! До збірної Грузії мене вперше викликали у 16 років. Не передати словами, яке це відчуття – виступати за свою країну! Як сприйняли відмову в київській академії? Цілком нормально. Це ж заради ліміту робилося, а не для збірної України.
За кордон кликали? Нещодавно дізнався – у 17 років мене хотів купити "Арсенал". Варіант був стовідсотковий. "Спартак" продавати відмовився. У цьому році запрошували "Валенсія", "Вільярреал", "Олімпіакос", "Фрайбург". Висували умову – я не продовжую контракт зі "Спартаком" і йду в січні вільним агентом. Але це ризиковано. Отримуєш у листопаді травму і залишаєшся ні з чим", – розповів Ананідзе.
Підписуйтесь на push-повідомлення від "Футбол 24", щоб першими дізнаватися про найважливіші футбольні новини та/або події в центральних матчах українського і світового футболу