Лучано Моджі: стратити не можна помилувати. Кому поставте самі, пропонує Володимир Войтюк.
Власник стайні повинен знати всіх злодіїв коней.
Джанні Аньєллі про Лучано Моджі.
Моджі, Моджі, скільки сьогодні вкрадеш?
Пісенька вболівальників Торіно, популярна на початку 1990-х.
Скудетто завжди було завданням-мінімум для тренерів Ювентуса. У 1994 році "б’янконері" могли похизуватися рекордними 22 чемпіонськими титулами. Але тоді справи клубу йшли кепсько. "Стара синьйора" взяла лише одне скудетто протягом дев’яти останніх років і це, м’яко кажучи, не надто подобалося одинадцятьом мільйонам фанатів Нареченої Італії. Тому Джанні Аньєллі, глава FIAT та фігура номер один у керівництві Юве, вирішив ризикнути, зробивши ставку на Лучано Моджі, репутація якого навіть по мірках скандальної Серії А була далекою від ідеальної. Наш "герой" колись працював начальником залізничної станції в невеличкому тосканському місті. Зовнішність Лучано явного не личила до вишуканого стилю "Старої синьйори", однак це для Авокатто не мало жодного значення, його цікавили лише титули. Й Моджі приніс "Старій синьйорі" чимало трофеїв. Але якою ціною.
Моджі розпочав свій роман зі "Старою синьйорою" ще в 1973 році. Тоді він працював скаутом. Лучано мав феноменальний нюх на таланти. Свого часу знайшов такі скарби, як Паоло Россі та Джанфранко Дзолу. Після буремних 80-х років у Неаполі, де Моджі постійно конфліктував із Марадоною та керівництвом, Лучано втік у більш спокійний Торіно. Там він прославився винайденням оригінального підходу до суддів. Для того, щоб люди в чорному гарантували "гранатовим" позитивний результат, функціонер підкладав їм у ліжко розкішних жінок.
Папараці часто ловили Моджі на гарячому, коли той вечеряв з арбітрами. Проте Лучано завжди відкидав усі закиди, стверджуючи, шо він випадково зустрів того чи іншого арбітра, з яким його начебто зв’язує давня дружба. Моджі всіляко допомагав синові Алессандро, який працював футбольним агентом. Коли запровадили правило Босмана, Лучано одразу ж зірвав на ньому великий куш.
Моджі був на "ти" з впливовими італійськими політиками. Він товаришував із Джузеппе Пізану, який з 2002-го по 2006-й обіймав посаду міністра внутрішніх справ, та Клементе Мастелле, міністром юстиції у 2006-2008 роках. Вже після кальчополі Джузеппе зізнався, що знає хрещеного батька італійського футболу більше 40 років, а Мастелле заявив, що бачився з Лучано десятки разів, не вбачає в цьому нічого поганого й продовжуватиме товаришувати з ним, попри весь той бруд, яким зараз обливають Моджі.
У 1994 році він став генеральним менеджером "Старої синьйори". На допомогу Моджі відрядили Антоніо Джираудо та легенду Юве Роберто Беттегу. Це тріо охрестили Тріадою. І попри початкові сумніви, воно чудово впоралося зі своєю роботою, повернувши Юве його законне перше місце в Серії А та зробивши "Стару синьйору" однією з найпотужніших команд світу. Туринці 7 разів брали скудетто, а в 1996-му виграли свій другий Кубок чемпіонів, який досі залишається для "б’янконері" останнім.
Клуб встановив унікальний рекорд, який прекрасно демонструє домінацію "Старої синьйори" в Італії – команда Моджі 76 матчів утримувала за собою перше місце в турнірній таблиці Серії А. У березні 2006-го боси Ювентуса похвалили Тріаду за розумний і, перш за все, переможний стиль управління. La Stampa (ручне видання FIAT) зазначила, що під час світової фінансової кризи Тріада є прикладом для наслідування і відзначила ті чесноти, якими завжди керувалося тріо в своїй роботі. Через якихось 6 тижнів тріо подало у відставку разом з усім правлінням клубу.
В епіцентрі скандалу опинився генеральний менеджер "Старої синьйори", тому він і увійшов в історію як Моджіполі, Моджігейт, система Моджі. Неаполітанська прокуратура, що вела цю справу, так писала про систему, яку вибудував всесильний Лучано: "Це справжня піраміда влади, котра характеризується не лише своєю зовнішньою силою, а й має необмежені ресурси завдяки зв’язкам керівництва великих клубів, футбольних агентів та арбітрів. На вершині піраміди вмостився Моджі, який досягнув неймовірної могутності та підім’яв під себе весь італійський футбол. Лучано не гребував жодними методами. Він досягав свого шантажем, психологічним тиском та, перш за все, численними змовами".
La Gazzetta dello Sport так описувала механізм функціонування Моджіполі: "Ігри моніторили та контролювали крок за кроком, від трансферних вікон до голів, анульованих на останніх хвилинах матчу. Від непризначеного пенальті до червоної картки, показаної чи ні, в залежності від того, чи мав гравець свого янгола-охоронця з банди Моджі".
5 травня 2006 року дискваліфікували п’ятьох суддів. Наступного дня Лучано та його сина повідомили, що проти них відкрито кримінальне провадження, яке стосуватиметься їхніх брудних справ у сезоні 2004/05. Крім сім’ї Моджі, під мікроскопом суддів опинилися 9 головних арбітрів, 11 лайнсменів та 21 інша особа. 20 матчів викликали підозру в служителів Феміди.
Франко Карраро, тодішній президент Італійської федерації футболу, подав у відставку 8 травня. Через два дні його заступник Інноченцо Мацціні взяв приклад із шефа, Тулліо Ланезе, президент Асоціації італійських арбітрів, також пішов їхніми слідами. Навіть телеведучому Альдо Біскарді довелося на деякий час призупинити випуск своєї надпопулярної передачі "Il processo di Biscardi", коли з’ясувалося, шо він також був маріонеткою Лучано. "Нас усіх на*бали. Давайте скажемо щиро, що це найбільший скандал в історії світового футболу", – лютував Роберто Манчіні, тодішній тренер Інтера.
Попри всі ці погані новини, 14 травня 2006 року Юве впевнено здобув своє 29-те скудетто. Все було готове до гучного святкування: замовили відкритий автобус, уклали маршрут традиційного чемпіонського параду. Тисячі тіфозі поїхали в Барі, щоб підтримати "б’янконері". Ювентус впевнено переміг, у роздягальні відкорковували чемпіонське шампанське, а радісні гравці пожбурили свої футболки на трибуни, де їх блискавично розібрали на сувеніри прихильники "Старої синьйори".
14 травня La Gazzetta dello Sport вийшла з величезним заголовком на першій сторінці: "Грають, якщо це можна так назвати". Наступного дня в цій же газеті з’явилася стаття: "Ювентус виграє 29 скудетто… чи ні?". На площі Сан Паоло в Турині тріумф святкувала лише якась жменька вболівальників. У місті панувала могильна тиша. Жоден автомобіль не сигналив з нагоди здобуття чергового трофею, розвівалося лише кілька біло-чорних прапорів, а бронювання відкритого автобуса довелося анулювати.
Того самого дня Моджі, заливаючись гіркими сльозами, заявив, що прощається з футболом. Всім стало очевидно, що в "Старої синьйори" заберуть її 29-те скудетто, а можливо й 28-ме. Святкування змінилося жахливим кошмаром. Тисячі фанатів Юве ходили з опущеними головами. Цю ганебну ситуацію чудово проілюстрував Беньяміно Пласідо, один з лідерів туринських вболівальників: "Тіфозі Юве будуть намагатися тримати марку, проте вони ще багато років відчуватимуть неймовірний сором".
Афера Моджіполі виявилася наймасшабнішою в історії кальчо. Вона серйозно зачепила Ювентус, Мілан, Фіорентину, Лаціо та Реджину (згодом з’ясувалося, що в Інтера теж рильце в пушку). Скандал заплямував репутацію не лише Моджі, а й суддів, designatori (вони призначали арбітрів на матчі), прокурорів, карабінерів, податкової поліції, членів клану Аньєллі, а також тренера збірної Марчелло Ліппі. Як же вдалося вивести на чисту воду Моджі і Кo?
У 2004 році поліція вела розслідування нелегальних букмекерських контор, які курувала неаполітанська Каморра. Карабінери, прослуховуючи розмови мафіозі, неодноразово чули прізвище Моджі, про якого неаполітанські хрещені батьки були дуже високої думки та стверджували, що він може провернути будь-яку, навіть, на перший погляд, нереальну угоду. Тому поліція вирішила моніторити телефонні розмови Лучано. Карабінери за 8 місяців записали усі дзвінки Моджі. Вони й стали основним матеріалом обвинувачення під час суду над Лучано та його посіпаками.
Паралельно римська прокуратура провадила слідство, головною мішенню якого стала компанія Gea World, яку створили нащадки найвпливовіших фігур кальчо разом із сином алленаторе збірної, а також діти підприємців, політиків та банкірів. Фірма з’явилася у 2004 році в Римі, внаслідок об’єднання двох футбольних агентств. Буквально за кілька місяців компанія стала одним із головних гравців на італійському трансферному ринку, також вона мала великий вплив на тренерів та пресу.
"Зустрінемося під деревом того покидька Фальконе". Фабріціо Мікколі і мафія
Багатьма футболістами "б’янконері" опікувався особисто Алессандро Моджі чи Gea. В компанії також працювали Давіде Ліппі (син Марчелло), К'яра Джеронці (донька Чезаре, боса банківської Сapitalia), Андреа Краньйотті (син Серджо, екс-президента Лаціо, який через кілька років оголосив себе банкрутом), Франческа Танці (донька Калісто, ще одного топ-бізнесмена, який також опинився біля розбитого корита), Джузеппе де Міта, син Чіріако, колишнього прем’єра Італії. Непотизм був справжнім бичем кальчо, за яким стояли брудні гроші, сумнівні фінансові операції та корупція. У липні 2006 року Gea спіткала доля карткового будинку й відтоді кожен із агентів продовжив свою роботу індивідуально. За винятком Алессандро.
З нього та батька зробили головних офірних цапів, на яких звалили всі численні гріхи італійського футболу. Моджі обвинувачували в тому, що вони "були частиною злочинного угрупування, котре породило нечесну конкуренцію в кальчо, яка підживлювалася погрозами, насильством та хабарями". Суд проявив дивовижне милосердя, зазначивши, що десятки фігурантів справи виявились невинними. У жертву принесли лише Моджі: "Всі махінації, погрози та тиск були наслідком індивідуальних дій Лучано та Алессандро". Хрещений батько не погоджувався з вироком суду: "Я дуже розлючений, бо не накоїв нічого поганого".
Звичайно, Лучано не був таким дияволом, яким його малювала преса. Але він також зовсім не янгол. Ось один зі звичайних робочих днів Моджі. Дон Лучано розкинувся в шикарному кріслі свого кабінету на вулиці Луїджі Ферраріс, де розташована штаб-квартира Ювентуса. У лівій руці він тримає дорогу сигару, але затягуватися не поспішає. Раптом Моджі піднімає зі столу предмет, з яким практично ніколи не розлучається – мобільний телефон. І робить дзвінок.
Моджі: Привіт, Джіджі! Ти де?
Джіджі: Ми вже поїхали.
Моджі: А що за х*йню ти нам підсунув замість арбітра?
Джіджі: Фандель? Та він же номер один, кращий із кращих.
Моджі: Так, однак Мікколі забив чистий гол!
Джіджі: Ні.
Моджі: Як це ні? Кажу тобі, чистий гол! Тут нема про що сперечатися. Вся гра – суцільна катастрофа.
Джіджі: Ти ж знаєш, що він найкращий. А ось асистенти мені не сподобались. Мабуть, там не було офсайду, коли Трезеге вискочив на побачення з голкіпером.
Моджі: Мені плювати, хто там помилився, а хто ні. Мені потрібно, щоб у Стокгольмі все пройшло як слід, зрозумів?
Джіджі: Чорт забирай, гра обіцяє бути чудовою.
Моджі: Ні, ми повинні перемогти і крапка. З таким арбітром, як той Фандель, зробити це буде напрочуд складно, зрозумів?
Джіджі: Так.
Моджі: Тепер щодо чемпіонату. У Мессіну відправ мені Консоло та Батталью, разом з Кассарою, гаразд?
Джіджі: Не переживай, вже все готово.
Моджі: А з Міланом… Потрібно, щоб судив П’єрі.
Джіджі – це глава комісії з призначення арбітрів П’єрлуїджі Пайретто (також він був італійським заступником голови суддівського комітету в УЄФА). Лучано зателефонував йому 10 серпня 2004 року після сенсаційної домашньої нічиєї в кваліфікації до Ліги чемпіонів з Юргорденом. У тому матчі Герберт Фандель не зарахував гол Мікколі. Джіджі дотримав слова. Матч-відповідь судив Грем Полл і "Стара синьйора" розтрощила вікінгів з рахунком 4:1.
За день Моджі здійснював та отримував близько 416 дзвінків. У нього було 6 мобільних телефонів та близько 300 SIM-карт. За 8 місяців – з квітня по листопад 2004 року – Лучано набрав номер співучасників свого спрута близько 100 000 разів. Моджі був справжнім ляльководом, який постійно смикав за потрібні йому ниточки. Він ніколи не давав багатомільйонних хабарів, не викрадав родичів арбітрів, не погрожував зброєю.
Найстрашніший свій гріх він здійснив 6 листопада 2004 року, відразу після матчу Реджина – Ювентус (2:1). Розлючений Лучано увірвався в суддівську кімнату та накинувся на Джанлуку Папаресту, який начебто засудив "Стару синьйору": "Думаєш, що ти крутий і можеш робити все, що тобі заманеться? Це зовсім не так! Наступного разу ти маєш виконувати мої вказівки! А щоб ти мав час подумати над своїми абсурдними рішеннями, я закрию тебе в суддівській кімнаті на кілька годин". Згодом Лучано пошкодує про цей вчинок, адже на суді йому пригадають історію з "ув’язненням" Папарести. В італійському законодавстві подібні дії прирівнюються до викрадення.
Іслам або смерть. Як Адаму Джонсону сидиться у тюрязі
Джон Фут в книзі "Calcio. A history of Italian Football" пише: "Виглядало, що все було зрежисовано наперед: перемоги, поразки, виліт у Серію В, "правильні" повтори, вилучення. Багато письменників, журналістів, аналітиків, функціонерів, пов’язаних зі світом футболу, вже давно знали, як працює система Моджі. Однак протягом тривалого часу їхні закиди не бралися до уваги або ж навпаки органи влади спускали на них усіх собак. Корупція стала стилем життя. Щоправда, не всіх вболівальників розчарувала ця гірка правда. Деякі тіфозі вважали Лучано переможцем. Згадаймо хоча б, мабуть, найбільш цинічний банер, який вивісила група фанатів "Старої синьйори" невдовзі після того, як вибухнув скандал: "Мета виправдовує засоби. Дякуємо, Тріадо".
Цікаво, що дон Лучано міг зустріти хейт в червоно-чорних кольорах. Наприкінці 2005 року Берлусконі запросив Моджі до своєї римської резиденції. Лучано згодом розповідав, що Сільвіо просив його стати генеральним менеджером Мілана. Моджі відповів, що мусить взяти трішки часу на роздуми. Через кілька місяців Берлусконі звинуватить Лучано в тому, що він вкрав у Мілана два чемпіонські титули.
19 травня податкова поліція перетрусила маєток Моджі в центрі Турина. Через кілька годин вона завітала до будинків Фабіо Каннаваро та Златана Ібрагімовіча. Ця гірка чаша не оминула й офіс Ювентуса. Коли в Італії до вас приходить в гості податкова поліція, це не віщує нічого хорошого з двох причин: по-перше, при бажанні завжди можна знайти скелети шафі, а по-друге це означає, що людина, до якої завітали ці непрохані візитери, втратила політичну охорону. Моджі вперше в житті почувався самотнім та безсилим. Колись Лучано жив на телефоні, а після скандалу тисячі "друзів" залишили його напризволяще. "Він був зачинений вдома, разом зі своїми шістьма телефонами, які раптово перестали дзвонити", – писала La Gazzetta dello Sport.
"Скандал став чудовою поживою для акул пера. Журналіст Емануель Гамба писав, що моджіполі "сильно нагадує країну, в якій ми живемо". Лучано був усемогутнім не лише в світі кальчо. Він часто обходив закон та отримував халявну й неофіційну допомогу. Моджі міг посприяти друзям, коли потрібно було уникнути черг в лікарнях чи отримати певні бонуси від держави. Так, півзахисник Ювентуса Емерсон якось загубив паспорт сина, тоді Моджі зателефонував до одного зі своїх друзів в аеропорту й той миттєво залагодив справу.
"Розшифровки телефонних розмов Моджі показують не надто привабливе обличчя Італії. Така влада завжди має дві сторони. В Італії не бракувало людей, готових виконувати накази Лучано. Тому наївно вірити, що коли зі сцени пішов дон Лучано, все змінилося й тепер на Апеннінах немає послідовників хрещеного батька італійського футболу", – читаємо в Джона Фута. Соціолог Марко Ревеллі різко, але правдиво охарактеризував не надто приємну ситуацію, яка склалася в країні на початку ХХІ століття: "Етична та естетична катастрофа Тріади стала відображенням виродження сучасного італійського суспільства".
Мождігейт мав несподівані наслідки для Скуадри Адзурри. 13 з 22-х гравців, які вирушили на Мундіаль до Німеччини, фігурували в розслідуванні. Але вони хотіли за будь-яку ціну очистити свої імена та показати, що можуть перемагати й без невидимої руки Моджі. Влітку 2006 року збірна Італії здобула свій четвертий титул чемпіона світу. Ріно Гаттузо в інтерв’ю, яке він дав після фіналу, щиро зізнався: "Якби не скандал, ми б нізащо не перемогли в Німеччині".
Цей тріумф мав хороші наслідки й для Ювентуса. Спершу прокурор домагався для "б’янконері" заслання в Серію С та зняття з них шести очок. Але після тріумфу на Мундіалі громадськість почала захищати скривджену Наречену Італії. "Чи можна собі уявити, що такі гравці як Каннаваро чи Дель П’єро гратимуть в Серії С? Чи повинні ми взяти поганий приклад з англійців та позбутися Черчілля після того, як він виграв війну", – заявляв міністр Клементе Мастелле (нагадуємо, що він був одним із товаришів Моджі).
Сильні заступники та якісні адвокати досягнули свого. Юве розпочав сезон 2006/07 у Серії В, маючи лише "мінус 9" (після того як "б’янконері" перестали лякати третім дивізіоном, їм світили тридцять штрафних очок). "Стара синьйора" не затрималась надовго в другій лізі і вже через рік сказала "чао" Серії В. У 2011-му Лучано Моджі пожиттєво відсторонили від роботи в італійському футболі й засудили на 5 років та чотири місяці. Однак, завдяки численним апеляціям, дон Лучано так і не загримів за ґрати.
Володимир Войтюк, Футбол 24