"Футбол 24" побував на непересічній події – матчі між Карпатами зразка 1998 року та збірною "левів, складеної із гравців різних поколінь. Поєдинок був приурочений 20-й річниці здобуття Карпатами бронзових медалей чемпіонату України.
Сезон 1997/98 став для Карпат найуспішнішим в історії клубу в чемпіонатах України. У напружений боротьбі "зелено-білі" здобули бронзові медалі, поступившись за підсумками чемпіонату лише Динамо та Шахтарю.
16 червня 1998 року Карпати завдяки нічийному результату в поєдинку проти головного конкурента Дніпра оформили перші і поки що єдині у свої історії нагороди чемпіонату України. На чолі тієї команди був тоді ще 47-річний Мирон Богданович Маркевич.
5 вересня 2018 року. Зірки тієї команди майже у повному складі повернулись на колись рідний стадіон Україна. Були присутні майже всі – за винятком тих, у кого були дійсно серйозні обставини (як от 50-річчя Сергія Ковальця чи народження дитини у Володимира Єзерського).
Хорошого настрою всім учасникам події додали і теперішні Карпати, які, наче надихнувшись майбутнім шоу на стадіону Україна, минулих вихідних сенсаційно обіграли Динамо в Києві. Можливо, слід такі матчі влаштовувати частіше?
Голкіпер "бронзових" Карпат Богдан Стронціцький зробив дійсно велику справу – зумів зібрати у Львові багатьох улюбленців львівської публіки: на поле вийшли, зокрема, Юрій Беньо, Любомир Вовчук, Євген Назаров, Олександр Чижевський, Андрій Полунін, Роман Зуб, Роман Толочко, Володимир Шаран, Андрій Сапуга, Сергій Мізін, Сергій Танасюк, Андрій Покладок та інші.
Буває, сідають в машину п’яні гравці "Карпат" – і починають понти ганяти, – герой 90-х
Суперником медалістів-1998 стали Карпати, складені з гравців різних поколінь – Андрій Тлумак, Артем Федецький, Франціско Ді Франко, Олег Голодюк, Володимир Вільчинський, Володимир Різник, Василь Леськів, Василь Швед, Тарас Петрівський. "Родзинкою" цієї команди став чемпіон світу з боксу та призер Олімпійський ігор Андрій Котельник.
В ролі тренерів команди на поле вивели Мирон Маркевич та Степан Юрчишин. Коротке вітальне слово та хвилина мовчання про пам'ять про ветеранів, яких вже немає з нами – і бій розпочався. Так, саме бій, не гра, адже емоцій та боротьби на полі не бракувало – ніхто не хотів поступатись.
Матч розпочався з помилки Андрія Тлумака, який не встиг до м'яча та збив опонента – в УПЛ за таке вилучили б з поля, але тут все по-чоловічому, тому наставник Волині відбувся лише жовтою карткою. За кілька хвилин "бронзові" Карпати все ж відкрили рахунок – той таки Тлумак знову помилився та виході та не влучив по м'ячу. Вадим Колесник спокійно відправив круглого у ворота. Проте збірна "карпатівців" не забарилась із відповіддю – легенди "привезли" гол по суті самі собі, відзначився Василь Швед.
На полі у складі збірної Карпат з'явився Андрій Котельник. Чемпіон світу був активним, постійно відкривався та вступав у боротьбу. Проте було помітно, що футбол – не основний вид спорту для Котельника – кілька разів він потрапив у офсайд та сфолив проти суперників. Це не залишилось без уваги Степана Юрчишина, який у перерві дав кілька настанов своєму підопічному.
Дуже активним був Артем Федецький, який в підсумку вивів свою команду вперед. До слова, Артем у цьому матчі грав під 10-м номером, а своєю впевненою грою натякнув, що позиції Хорхе Карраскаля на позиції плеймейкера можуть опинитись під серйозною загрозою (за умови, що Жозе Мораіш бачив цей поєдинок). Андрій Тлумак, вражений грою свого екс-одноклубника, навіть спитав, чи той часом не замахнувся на приз найкращого гравця матчу. Артем відповів у перерві, жартома обливши голкіпера водою.
У другому таймі Федецький оформив дубль, класно реалізувавши штрафний удар. Відставання легенд у рахунку скоротив Андрій Полунін, вдало зігравши на добиванні. Потім команди обмінялись голами – на результивний удар Тараса Петрівського своїм забитим м'ячем відповів Маковей.
Справжньою зіркою другої половини гри став Андрій Тлумак. Нинішній тренер Волині парирував два пенальті, а згодом навіть сказав одному із своїх партнерів, що з такою тактикою той у його команду не потрапить. Хоча нічого страшного – трансферне вікно зачинилось, а до зими форму можна підтягнути. До слова, наставник Олександрії Володимир Шаран зазначив, що якби його партнери скинули кілька зайвих кілограмів, то могли б потягатись з командами УПЛ, оскільки майстерність нікуди не поділась, а фізична форма трохи не та. Що ж, цілком ймовірно – футбол на стадіоні Україна був доволі пристойного рівня.
Наприкінці матчу трапилась ще одна символічна подія – замість Богдана Стронціцького на поле вийшов його син Мар'ян. Помітно було, що хлопець трохи нервує, проте син легендарного для Львова голкіпера впорався з емоціями – спочатку Стронціцький-молодший встиг першим до м'яча, нейтралізувавши потенційний вихід віч-на-віч. За кілька хвилин Мар'ян зірвав овацію публіки, впевнено забравши м'яч після удару з декількох метрів. Карпати можуть бути спокійні – у Львові росте хороший голкіпер.
Після поєдинку ніхто з учасників матчу не приховував задоволення. Всі відзначили згуртованість "карпатівців", які майже у повному складі змогли приїхати на цей матч. Як зазначив Мирон Маркевич, в той час у Львові була дійсно хороша команда, яка кілька разів зуміла обіграти грізне на той час навіть у Європі Динамо.
Єдинний негатив від поєдинку – надто мала кількість вболівальників на трибунах. Можливо, дався взнаки відносно ранній початок поєдинку, можливо, десь свою роль відіграла загроза дощу. Ці гравці заслужили переповнених трибун колись рідної України. Хоча ті, хто все ж завітали того осіннього вечора на стадіон, отримали потужну порцію ностальгії.
Що дійсно найважливіше – так це те, що даний поєдинок таки відбувся, а до Львова приїхала більшість гравців "бронзових" Карпат. Цей матч був дуже важливим в першу чергу для них – тих, хто ціною власного здоров'я приніс Львову один з найбільших тріумфів в історії Карпат.
Юрій Яковлєв, Футбол 24