П'яна бійка із одноклубником, кілька операцій і неминуча смерть. Террі Савчуку було лише 40 років. Його опонент намагався накласти на себе руки...
Частина перша: "Його обличчя нагадувало руїну": 400 шрамів, депресія і алкоголь – найкращий голкіпер в історії НХЛ був українцем
...На жаль, Савчуку не вдалося "піти стильно". Террі розумів, що пік його кар’єри вже давно позаду і він, можливо, з радістю повісив би ковзани на цвях. Але воротар не міг дозволити собі таку розкіш, як безтурботна пенсія. Юкі почувався, наче в пастці. Він мав утримувати дружину та сімох дітей. До того ж, Савчук умів лише грати в хокей, жодного іншого серйозного фаху воротар не мав. "Я пам’ятаю, наскільки сильно ми злякалися, коли Террі зробили операцію на спині. Що б він робив, якби щось пішло не так? Чим він займатиметься? У нього в житті був лише хокей", – розповідала Пат Мюрей, дружина Савчука.
У 1967 році трапилася знакова подія в історії НХЛ. До Оригінальної Шістки додався ще один секстет. Торонто Мейпл Ліфс віддав свого голтендера на драфт розширення. І Лос-Анджелес Кінгс вибрали Юкі під першим номером. "Королі" платили Савчуку 40 000 доларів. Тепер у Террі було 40 000 причин продовжувати жертвувати собою на льодових майданчиках. Завдяки голтендеру "королі" фінішували другими в Західному дивізіоні та навіть почали міряти про те, щоб наприкінці сезону підняти над головою Кубок Стенлі. Проте в плей-офф одного Юкі не вистачило, щоб пройти весь шлях до жаданого трофею. Лос-Анджелес вилетів вже у першому раунді, поступившись Міннесоті Норт Старз у семи іграх.
У наступному сезоні Юкі обміняли в Детройт на Джиммі Пітерса-молодшого, батько якого 20 років тому грав із Савчуком. Під час свого третього заходу в Детройт Юкі страхував основних голтендерів команди – Роя Едвардса та Роже Крозьє. Досвідчений дублер чудово впорався із цим непростим заданням. Террі пропускав у середньому лише 2,62 шайби за гру. У побуті Савчук став ще нестерпнішим, аніж раніше. Його шлюб тріщав по швах. У 1969 році Пет подала на розлучення. Після цього Террі сильно запив. І в подальшому часто проводив вечори в товаристві "зеленого змія". Через рік один із таких вечорів стане для нього фатальним.
Сезон 1969/70 Террі розпочав у Нью-Йорк Рейнджерс. За трансфером Юкі у Велике Яблуко стояв генеральний менеджер NYR Еміль Френсіс. Він вважав, що Савчук стане ідеальним дублером для Едді Джакоміна. Раніше з цією роботою чудово давав собі раду Дон Сіммонс, але він пішов на пенсію наприкінці минулого сезону. Френсіс не шкодував компліментів на адресу Террі: "Найкращим голкіпером, який виходив на лід в НХЛ, безсумнівно, був Савчук. Він мій номер один. Ми підписали голтендера під завісу його великої кар’єри. Я сподівався зробити великого воротаря з Жиля Вільмюра. Тоді він ще не доріс до основи. Джакомін зіграв би мінімум в 60 матчах і я не хотів, щоб перспективний Жиль грів лаву, провівши якихось 10 ігор. Тому я залишив Вільмюра набиратися досвіду в Баффало Бізонс та зробив ставку на Савчука. Я розумів, що Террі гратиме за нас, максимум, сезон. На жаль, я не помилився".
Еміль був шокований, коли у вересні 1969-го вперше побачив Савчука на зборах "рейнджерів": "Коли я грав проти нього (Френсіс свого часу також працював голтендером) Террі важив 220 фунтів, а ось у Нью-Йорку він мав лише 170. Савчук був хворим, сильно схуд, а його і без того кепський психологічний стан погіршувався через постійні сімейні негаразди".
40-річний Савчук практично не грав. Він провів лише 8 матчів за "рейнджерів". Щоправда, це не завадило українцю записати на свій рахунок ще один шутаут. Юкі зробив його 1 лютого 1970 року в матчі з Піттсбургом. Того дня Нью-Йорк у Медісон-сквер-гарден розтрощив Пінгвінс – 6:0. Це був 115-й шутаут воротаря (враховуючи плей-офф). "Я старий, але викладаюся на 100%", – розповідав Юкі на післяматчевій прес-конференції. Деякі партнери по команді підколювали голтендера: "Невже це твій останній шутаут, Террі?" Цікаво, що свій перший шутаут Савчук також зробив в MSG (щоправда, старому) 15 січня 1950 року. Тоді, граючи за Детройт, Юкі відбив всі атаки Рейнджерс. У тому матчі "крила" перемогли з нехарактерним для хокею рахунком 1:0.
Востаннє Юкі вийшов на лід 14 квітня у 5-й грі чвертьфіналу плей-офф проти Бостон Брюїнс. Коли Рейнджерс поступалися 2:3, Френсіс хотів трішки сповільнити темп гри та замінив Джакоміна на Савчука. Террі відіграв близько хвилини, а потім основний голтендер знову зайняв свій пост. Нью-Йорк поступився Бостону в шести іграх. Через шість тижнів Савчук помре.
Перед початком сезону 1969/70 Юкі взяв в оренду будинок разом зі ще одним гравцем Нью-Йорка Роном Стюартом. Вони зупинилися в Лонг-Айленді, де, як правило, мешкали гравці Рейнджерс. Террі та Рон вигравали Кубок Стенлі з Торонто. У Канаді вони також жили разом. І в цьому немає нічого дивного. Савчук та Стюарт мали багато спільного. Вони обоє були розлученими, любили перехилити чарку та розпускали руки, коли напивалися.
Трагедія розігралася 29 квітня, через 13 днів після вильоту Рейнджерс із плей-офф. Стюарт та Савчук пиячили в пабі E&J, одному з улюблених закладів хокеїстів Нью-Йорка. Террі та Рон почали сперечатися, хто повинен зробити генеральне прибирання в будинку, перш ніж віддати ключі власнику. Стюарт також закидав Юкі, що той винен йому гроші. Хокеїсти почали штовхатися в барі, і їх попросили покинути заклад.
Холодне повітря не вгамувало гарячих чоловіків. Вони продовжили з’ясовувати стосунки назовні. Через кілька хвилин бармену вдалося переконати їх вирушити додому. Савчук і Стюарт повернулися до свого помешкання різними дорогами. Проте на галявині перед будинком хокеїсти продовжили конфліктувати. Свідками інциденту стали медсестра Розмарі Сассо, дівчина Стюарта і Бен Вінер, друг Савчука.
Юкі спробував схопити Рона, проте Вінер зупинив його, після чого двоє чоловіків спіткнулися та впали на Стюарта. Достеменно невідомо: Савчук приземлився на коліно Рона чи на гриль-барбекю, але він одразу ж зігнувся від болю. Помітивши стан Террі, Розмарі зателефонувала лікарю Денісу Ніколсону, який підтвердив побоювання медсестри. Юкі зблід, наче стіна, а його тиск смертельно знизився.
Рон Стюарт
Швидка забрала Савчука до лікарні Лонг-Біч, де обстеження виявило, що в голкіпера пошкоджені жовчний міхур та печінка. Юкі негайно зробили операцію з видалення жовчного міхура. Через кілька днів Савчук пережив ще одне хірургічне втручання. Цього разу на печінці, яка спливала кров’ю. Террі пролежав у лікарні три тижні, перш ніж це стало відомо громадськості. Те, що Савчук балансує між життям і смертю, пронюхав журналіст Джеррі Ескеназі з New York Times.
Папараці стверджували, що Рейнджерс приховували інформацію щодо інциденту, який не прикрашав клуб. Насправді ж Террі не хотів, щоб про проблеми дізнався його батько. Адже татові Юкі теж було непереливки. Він потрапив в автокатастрофу і також боровся за своє життя в одній з детройтських лікарень. Савчук прекрасно усвідомлював, що звістка про кепський стан сина може добити батька.
29 травня Террі раптово погіршало і його перевели до нью-йоркської клініки, яка спеціалізувалася на гострих захворюваннях. У Савчука виявили внутрішню кровотечу, йому зробили ще одну операцію. Невдовзі Юкі отямився, щоправда, ненадовго. 31 травня 1970 року Террі помер уві сні від тромбоемболії, раптової закупорки легені тромбом.
"Трагедія Савчука, мабуть, найбільша в моєму житті. Вона й досі переслідує мене. Лікарі зателефонували, коли я перебував у Квебеку. Я кинув усе та помчав у лікарню. Савчук пережив 5-годинну операцію, яка тривала до півночі. Коли хірург вийшов, то сказав мені: "Ти можеш їхати додому, адже тут і так з тебе немає ніякого толку, ми зателефонуємо тобі, якщо будуть якісь зміни". З лікарні задзвонили о 6-й ранку та повідомили, що Террі помер. Я ніколи не забуду ті вихідні в Нью-Йорку, коли я забирав тіло Савчука з моргу.
Видовище було зовсім не з приємних. 30 людей лежали на підлозі в сумках, у яких ми зазвичай возимо хокейні ключки. Хлопець, що привів мене туди, був явно "під мухою", від нього за кілометр відгонило перегаром. Мій "гід" запитав: "За яким тілом ви прийшли?" Після цих слів я ледь не розірвав того п’яного негідника. Добре, що вчасно взяв себе в руки. Я роззирнувся та побачив голову Террі, яка стирчала з сумки із биркою на шиї, щоб можна було ідентифікувати тіло. Чорт забирай, Юкі лежав на підлозі моргу в Нью-Йорку. А цей хлопець ставився до нього, немов до якоїсь непотрібної речі. Він не знав, що перед ним найкращий воротар світу", – згадував Френсіс.
Стюарт пережив тоді вкрай непрості дні – йому світив серйозний термін ув'язнення. Але Савчук ще при житті допоміг колезі, взявши всю вину за конфлікт на себе. Щоправда, сліпа Феміда мала власну думку з цього приводу. Юристи детально аналізували смертельну сутичку. Нью-Йорк Рейнджерс навіть винайняв Стюарту одного з найкращих адвокатів США Ніколаса Кастеллано. Проте його допомога не знадобилася. Велике журі звільнило Рона від підозри у вбивстві та вирішило, що смерть Террі була жахливою випадковістю.
Попри рішення юристів, внутрішні демони продовжували мучити Стюарта. Він відчував провину за смерть Террі. "Юкі впав через мене. І це падіння стало смертельним. Як таке могло трапитись? За свою кар’єру Террі сотні разів і набагато сильніше падав на лід та завжди швидко відновлювався після цього. Це якийсь жах. Мені досі погано, коли я згадую 29 квітня 1970 року. Це все схоже на кошмарний сон. Але, на жаль, це трагічна реальність", – ділився своїми душевними муками Стюарт.
38-річний Рон не тішив себе ілюзіями щодо подальшої кар’єри і навіть хотів накласти на себе руки. На щастя, цього не трапилося. Руку допомоги простягнув Френсіс: "Керівництво пропонувало продати чи обміняти підстаркуватого Рона, який, до того ж, заплямував репутацію клубу. Проте я не хотів, щоб він почувався ізгоєм. Тому я й залишив Стюарта в команді. І це виявилось правильним рішенням. Я жодного разу не пошкодував про такий крок. Я б зробив його знову". У сезоні 1975-76 Рон став тренером Рейнджерс.
У 1970-му преса проявила нехарактерну для неї людяність та дала спокій Стюарту. Фанати також не дорікали Рону. Френсіс згадував лише один випадок, коли вболівальник нагадав хокеїсту про страшну трагедію. "Стюарт ще грав за нас, а фанат Торонто запхав голову у наш автобус, припаркований за Maple Leaf Gardens, та прокричав на адресу Рона: "Ти підлий вбивця!" Вік Гетфілд швидко вгамував хулігана, він скрутив його та кинув у сніговий замет. "Юкі – найкращий воротар в історії. А ось у повсякденному житті він був абсолютно безнадійним. Трагедія Террі виходить далеко за рамки хокею", – стверджував Френсіс в одному з інтерв’ю.
Що б там насправді не трапилось із Савчуком, але цей трагічний та безглуздий випадок чудово вписується в канву життя похмурого та депресивного Юкі, в якому було не менше суму та нещасть, аніж тріумфів.
Савчука поховали на цвинтарі Маунт Хоуп у Понтіаку (штат Мічиган). Зала хокейної слави не стала чекати традиційні п’ять років і вже через 12 місяців воротар поповнив список легенд НХЛ. Стенд, на якому експонуються амуніція та інші пам’ятні речі, пов’язані з українцем, став одним із найпопулярніших у музеї. Юкі ніколи не відзначався сентиментальністю і йому, мабуть, не сподобалася б шоу з нагоди увічнення його номера.
Можливо, тієї миті Террі та його брат Майк, які грали у хокей на якійсь далекій загробній планеті, зробили невеличку перерву, дивлячись, як угору підніймається банер із прізвищем "Савчук", та усміхнулися. Хоча, не факт, адже Террі ніколи не хвилювали подібні дурниці. Проте безсумнівним залишається інше: коли червоно-білий банер із цифрою 1 підняли на арені Детройта, ця церемонія зробила офіційним те, що й так всі давно знали. Юкі завжди був та залишиться "номером один".