"Футбол 24" представляє найкращі цитати головного тренера збірної України, екс-форварда Динамо, Мілана та Челсі, володаря "Золотого м’яча-2004". Сьогодні йому виповнюється 44 роки.
Футбол – це класна гра, у якій прикро програвати.
Взимку м'яч на вулиці не поганяєш, тому в холодну погоду займався хокеєм, а влітку грав у футбол. Така послідовність була у мене постійно: футбол – хокей, хокей – футбол.
Я зрозумів усе про себе і футбол з дитинства. Згодом ставлення до гри змінюється: ти краще в ній розбираєшся, вчишся ставитися до всіх нюансів уважніше, починаєш заробляти грою. Але те давнє дитяче враження від футболу досі у голові.
Моєю мрією було стати гравцем київського Динамо. Наскільки це здавалося неможливим, якою далекою бачилася ця мета. Ніби казка на ніч.
Якщо поставити мету, вірити в себе і йти до її досягнення, то все обов'язково вдасться. Тільки так і досягають успіху як у спорті, так і в житті.
На Республіканському ми приймали Італію. Сабо випустив мене правим нападником, а ліворуч у них грав Мальдіні. От тоді я зрозумів, що таке хороший захисник.
Мальдіні – найкращий захисник в історії футболу.
Найкращий партнер – Ребров. Ми дуже добре відчували один одного на полі.
Перед моїм відльотом у Мілан, вже після закінчення сезону, у нас відбулася тривала розмова. Валерій Васильович сказав мені так: "Піднятися на певний рівень – це дуже важко. Але ти піднявся. Втриматися на цьому рівні – ще важче". Ці слова зіграли величезну роль у моєму житті, надали мені колосальну мотивацію. Я сфокусувався на завданні, яке полягало в тому, щоб приїхати і чудово зіграти не лише один сезон, а якомога більше років утримуватись на високому рівні.
Я одразу почав брати уроки італійської мови – 2-3 рази на тиждень. Після перших трьох місяців відчув значний прогрес. Став без проблем розмовляти з партнерами по команді, давати інтерв'ю.
Італійська мова, сама по собі, легка, але разом з тим дуже важка. Особливо в плані граматики.
Коли я спробував порівняти українців та італійців, то усвідомив, що ми між собою дуже схожі у багатьох речах. Це стало для мене великим відкриттям.
В Італії – дуже високий суспільний тиск. Там страшенно люблять футбол, випускають безліч футбольних журналів. Вони можуть тебе прославляти, але з таким же успіхом і критикують. Ти ризикуєш дуже боляче впасти із висоти і розбитися.
В Італії ти перебуваєш на сковороді кожного тижня. Якщо зіграв поганий матч, не розраховуй, що це зійде тобі з рук.
До мене Берлусконі ставився дуже добре, з душею. Допомагав з операцією для мого батька, в інших життєвих ситуаціях. У складних моментах завжди простягав руку допомоги.
"Це найвідоміший італійський бренд після мафії і піци". Космічний "Мілан" епохи Берлусконі
Перед початком сезону Берлусконі пообіцяв: якщо стану найкращим бомбардиром італійського чемпіонату, зможу провести відпустку на його яхті та в його будинку – і слова дотримав.
У мене є прямий номер мобільного телефону Берлусконі, і я в будь-який момент можу йому зателефонувати.
Фінал ЛЧ-2003? Ці 50-60 метрів від центра поля до 11-метрової позначки. Коли йдеш до м'яча, все життя пролітає перед очима. Був зосереджений. Думав про те, як виконуватиму удар. Мав конкретну заготовку – знав, як пробиватиму. Подумки повторював: "Не змінюй рішення, не змінюй рішення…" Пробив Буффону саме так, як хотів.
Іноді здається, що за вирішальний гол у серйозній грі можна життя віддати.
Між перемогою і поразкою – зовсім тоненька межа. Усе може змінитися в той чи інший бік.
Моє тату з'явилося спонтанно. Тоді це було дуже модно. Багато хлопців із команди зробили собі татуювання. Я подумав і вирішив – чому б і ні?
Напевно, найважча травма – спини, тому що з хребта все починається. Якщо погода змінюється, особливо наступного дня після матчу, почувався паскудно.
Сучасний футбол вимагає від футболістів більшого, ніж раніше. Необхідні зовсім нові вміння.
Грати тільки на контратаках і відбиватися – це футбол в нікуди, він ні до чого не приведе.
У житті важливо все робити вчасно. Так я і вчинив, закінчивши виступи після чемпіонату Європи-2012. Та й рішення далося легко, адже я знав, що роблю правильно.
Я вбив у собі гравця і почуваюся абсолютно спокійно.
"Між мною і Шевченком є дещо спільне, а Тайсон забив краще, ніж я". Правила життя Марко ван Бастена
Працювати тренером збірної України мене мотивує любов до Батьківщини. Немає нічого почеснішого, ніж очолювати команду твоєї країни.
Якщо футболіст приїхав у збірну просто пограти у футбол – його не буде в моїй команді. Для мене це – головна філософія.
Я нікому не гарантую місця в складі. Це футбол, це нормально. Збірна – не клуб.
Футболісти повинні заробляти великі гроші.
Зіркова хвороба? Якщо людина захворіла на неї, то важко одужати. Дехто схильний до неї, а дехто – ні. Це так само, як з будь-якою хворобою. Якщо вона в середині тебе є, то нікуди не дінешся й не врятуєшся від неї.
Найкращі українські спортсмени без урахування футболістів? Боксери – Усик та Ломаченко. Тенісистки – Світоліна та Костюк. Достатньо хороших спортсменів і в легкій атлетиці, і в інших видах спорту.
Я добре розбираюся в людях, – і коли познайомився з Крістен, не просто зрозумів, що люблю її, а відчув: це та людина, з якою можна пов'язати життя. Важливо, що вона зі спортивної сім'ї. Раніше її батько грав у бейсбол, був тренером, причому в хороших командах.
Після того, як був присутній при пологах, ставлюся до всіх жінок, до матерів, з величезною повагою.
Кожного дня підтримую форму, тренуюся. Маю ряд вправ, які роблю кожного ранку для підтримки тонусу. Із собою навіть вожу різне спорядження, яке поміщається в сумку.
Хто може до мене додзвонитися? Будь-яка людина, в якої є мій номер. Я завжди підіймаю слухавку або передзвонюю.
Хочу отримати права, щоб керувати літаком і гелікоптером.
Я розмовляю українською, це правда. Єдине, чого мені зараз не вистачає, це – мовної практики. Поки мені легше формулювати думки на футбольну тему італійською або російською, але я працюю над мовою.
"Футболісти повинні підкорятися". Правила життя Михайла Фоменка