"Футбол 24" сформував правила життя Пепа Гвардіоли, де знайшлося місце для Мессі, Моурінью і навіть Ярмоленка з Коноплянкою.
Ми з дружиною приймаємо рішення спільно. Для мене дуже важлива гармонія. Цьому я навчився у ранньому дитинстві.
Мені довелось ходити у школу-інтернат, де на перших порах змушений був боротися за себе. Там я часто почувався самотнім і завжди ввечері телефонував батькам додому.
Замислився про тренерську роботу, коли мені було 25 років. Завжди вважав, що не володію видатними фізичними кондиціями. Навіть не знаю, як я стільки протримався.
Якщо вийдеш на поле з думкою про те, що суперник нічого особливого собою не являє, тоді обов’язково програєш.
Моя філософія проста: немає м'яча – немає пасу, немає пасу – немає контролю, немає контролю – немає футболу. Не можна бігти швидше, ніж летить м'яч.
Можливо, «Барселона» коли-небудь буде грати по-іншому, але не при мені.
Усім серцем я б хотів, щоб Мессі завершив кар'єру в «Барселоні». Це найкраще місце для нього.
Молодому поколінню завжди ставлю в приклад Андреса Іньєсту. Він чудово грає у футбол, і для цього йому не потрібні ні татуювання, ні фарбоване волосся.
Той, хто збирає гриби, не може бути поганим хлопцем. Коли у Хаві вихідний, він їде за місто по гриби.
Ненавиджу перепасовку заради самої перепасовки, ненавиджу «тікі-таку». Це все непотріб, який не має мети. Тобі потрібно віддавати пас з чітким наміром, з метою в підсумку забити гол супернику. «Барса» не грала в «тікі-таку». Це вигадки.
Ми були дуже успішні: 14 титулів за чотири роки – це ж найуспішніший період в історії каталонського клубу. Проте такий успіх має і зворотній бік медалі. Мені стало надзвичайно важко мотивувати як себе, так і гравців.
Коли працюєш в одному клубі упродовж довгого часу, то настає той момент, коли футболісти втомлюються від тренера, і навпаки. Просто прокидаєшся вранці і розумієш – пора йти.
Кажуть, легше змінити жінку, ніж футбольну команду. Так воно і є.
Керування командою забирає багато сил. Іншими словами, бувають моменти, коли просто необхідно перезарядити свої батареї. Саме цим я займався під час року відпочинку від футболу у Нью-Йорку. Цей період був важливий для мене та сім'ї, а також для "Барселони".
Рано чи пізно Каталонія буде незалежною. Шляху назад немає.
Жоден гравець не є сам по собі панацеєю, будь він хоч Бекхемом, хоч святим Петром.
Я буду звертатися до Моурінью на «ти», оскільки він називає мене Пепом. Отже, хто ти такий, Жозе? Ми зустрінемося з тобою під час матчу. Поза полем він майстер на всякі словечка. Я не хочу вплутуватися в словесну перепалку, бо це триватиме нескінченно. Але мушу сказати, що він є босом-збоченцем.
Це розкіш – мати можливість дивитись на гру Мессі.
Ярмоленко і Коноплянка – це гравці топ-рівня. Думаю, вони могли б грати в найсильніших чемпіонатах Європи.
Ймовірність того, що гравці на лаві запасних незадоволені моїм рішенням, дуже висока. Крім того, починають чинити тиск ЗМІ та вболівальники, пропонуючи свій варіант стартового складу. Коли я дозволяв собі залишити Ліонеля Мессі на лаві запасних, вся Барселона гуділа.
Колись я мав прекрасного гравця, який ніяк не міг забити гол. Ми пішли у кафе поспілкуватися... не про футбол, а про життя. У наступній грі він забив два з чотирьох голів. Він зрозумів, що особливий, оскільки відчув, що його люблять.
Моя дружина Крістіна іноді не задоволена нашою тактикою на гру. Вона каже, що мені слід випускати той же склад, що виграв попередню гру. Намагатися пояснити їй принцип ротації важче, ніж сказати Роббену, що він залишиться на лаві запасних.
Якщо ти не переміг, то залишишся всього лише персонажем анекдотів.
Немає нічого небезпечнішого, ніж не ризикувати.
Тренер повинен пояснювати свою позицію журналістам. Від цього залежить, який вигляд матимуть заголовки ранкових газет.
Програвши фінал, можна залишитися найкращою командою в світі. Але тільки вигравши його, можна стати частиною вічності.
Хочу контролювати м'яч, щоб атакувати більше і отримувати менше контратак.
Своєму інстинкту довіряю більше, ніж логічному мисленню. А від поразки іноді отримую більше задоволення, ніж від перемоги.
Коли нервую в перерві матчу, починаю розмовляти з гравцями по-англійськи. Я дивлюся їм в очі і жестикулюю.
Ми зустрічаємося поглядами і можемо поговорити про все. Я завжди висловлююся чесно і безпосередньо.
Хочу, щоб запам'ятовувалося те, як грають мої команди, а не те, скільки трофеїв я здобув. Врешті-решт, титули – ніщо, а цифри нудні.
Коли ми перемагаємо 4:0 або 5:0 і фанати йдуть додому щасливими – це найбільший подарунок для мене.
Нема магічної форми для перемог. Якби так було, то футбол нічим не відрізнявся б від походу за покупками у супермаркет: прийшов, вибрав найкраще і пішов.
Вибачте, але бути найкращим тренером світу – лайно.
Я просто тренер, а не Гаррі Поттер. Але на полі керують не тренери, а м'яч.
Якщо побачите, що я повертаюся в «Барселону», вгрійте мене молотком по голові.
Олег Бабій, Футбол 24
"Підкорити Еверест у домашніх тапочках". Правила життя сера Алекса Фергюсона
"Мене часто називають диктатором". Безсмертні цитати Валерія Лобановського