Світовий футбол вже давно підтримує ЛГБТ-спільноти. Проте футболістів, які здійснили камінг-аут, можна перелічити на пальцях. Футболісток – в рази більше. "Футбол 24" розповідає про найвідоміших представників ЛГБТ.
Акції на підтримку ЛГБТ у футболі відбуваються дуже часто – переважно у топ-чемпіонатах. Наприклад, у 20-му турі АПЛ кутові прапорці, суддівське табло, капітанські пов’язки та навіть шнурівки на бутсах були у веселкових кольорах. Відомі англійські клуби на період акції додали веселку до своїх емблем у соцмережах.
Днями у Німеччині підсвітили Альянц-Арену сімома відповідними барвами. Зробили це, звісно ж, для підтримки сексуальних менших в рамках акції Christopher Street Day. Але навіть такі кроки від футбольних асоціацій не завжди допомагають гравцям набратись впевненості та відкрито заговорити про свою сексуальну орієнтацію. Історія знає небагато випадків камінг-ауту. І більшість з них – після завершення кар‘єри.
Джастін Фашану – один з перших
Це ім’я вважають знаковим у спорті. Фашану – перший чорношкірий футболіст в історії Англії, за чий трансфер заплатили мільйон фунтів. Але на його рахунку є ще одна "першість". У жовтні 1990 року, прочитавши історію 17-річного юнака, який після камінг-ауту вчинив самогубство, Фашану вирішив відверто зізнатися в тому, що він – також гей. "Я злився і звинувачував себе за те, що нічим не міг йому допомогти, – писав футболіст в автобіографії. – Я хотів зробити щось, щоб зупинити такі смерті, тому вирішив подати приклад і розповісти про свою орієнтацію публічно". Він став першим в історії футболу приналежним до ЛГБТ-спільноти.
З цього моменту його життя змінилось, а футбольна кар’єра виявилась не дуже успішною. Джастіну довелось часто змінювати клуби – тодішнє суспільство банально не було готовим його прийняти. А у 1998 році англійця звинуватили у зґвалтуванні 17-річного підлітка в штаті Меріленд (США), де гомосексуалізм перебував під забороною. Футболіст дійшов висновку, що з його репутацією справедливого суду не буде, і наклав на себе руки. На знак пошани англійський Норвіч включив Джастіна у клубний зал слави. Але – посмертно.
Томас Хітцльшпергер – найвідоміший гей
Його називають найвідомішим відкритим геєм у футболі. За свою кар’єру, яка тривала 13 років, Томас встиг пограти в АПЛ, Серії А і Бундеслізі, змінити 7 клубів та провести понад півсотні матчів за збірну Німеччини.
Хітцльшпергер зізнався у своїй нетрадиційній сексуальній орієнтації, коли повісив бутси на цвях. "Це був довгий та складний процес. Лише нещодавно я зрозумів, що хотів би жити з іншим чоловіком", – сказав Томас. Але своїх партнерів він приховує. Цікаво, що у Хітцльшпергера планувалося весілля на 2007 рік, проте за місяць до нього він скасував торжество. Зараз Томас обіймає посаду спортивного директора в Штутгарті і каже, що почувається чудово.
Роббі Роджерс – зірковий американець
Роббі – ще один відкритий гей у футбольному світі. У травні 2013 року він став першим спортсменом гомосексуальної орієнтації у вищих північноамериканських професіональних лігах. Його історія досить цікава.
З 2009 року Роббі Роджерс грав за збірну США, а також відомий виступами за Лос-Анджелес Гелаксі та інші американські клуби. День, коли він оголосив про завершення кар’єри, багатьом запам’ятався надовго – тоді Роббі зробив ще й камінг-аут. "Всі 25 років свого життя я боявся показати, хто я насправді. Але спробуйте пояснити близьким, що ви насправді гей. Футбол ховав мою таємницю, приносив мені величезну радість", – написав тоді американень.
Здавалось, це кінець кар’єри і початок нового життя без футболу. Проте Роббі довго не витримав і вже через 4 місяці повернувся у великий спорт, з якого остаточно пішов лише у 2017-му через постійні травми. Зараз він не сумує – нещодавно знявся у фільмі свого чоловіка "З любов'ю, Саймон". Разом із ним виховує сина та доньку.
Інші футболісти-геї
Антон Хюсен – син колишнього захисника Ліверпуля Глена Хюсена та гравець молодіжної збірної Швеції. Футбольний світ пам’ятає його не через феєричну гру, а через камінг-аут у віці 20 років. Зараз він бере активну участь у фотосесіях для різноманітних гей-видань.
Коллін Мартін – американський футболіст, який нещодавно заявив, що він – гей. "Я намагався стати прикладом, можливо, для молодих хлопців або людей, які не впевнені в своїй орієнтації або не знають, чи варто йти в спорт. Можливо, для них це щось означає", – наводить його цитату Sky Sports.
"Був у "Динамо" один гей". Тріумф і трагедія Ласло Боднара
Томас Бітті став другим британським футболістом, який зізнався у гомосексуальній орієнтації. "Настав час поділитися чимось дуже особистим для мене. Простіше сидіти мовчки, але справжній виклик – говорити. Я брат, син, друг, і я – гей", – написав він.
Олів’є Руйє – зірковий гравець збірної Франції, що брав участь у чемпіонаті світу 1978 року! Камінг-аут зробив після завершення кар’єри – аж у 2008 році, коли був телеекспертом. "Я це приховував, у мене була навіть підставна дівчина, але незабаром я зрозумів, що більше не можу так жити. У 25 років я перейшов із Нансі у Страсбур, де шалено закохався і втомився брехати. З того часу я щасливий!", – сказав тоді Олів’є – зірковий напарник Мішеля Платіні.
Арбітри-геї
Джон Бланкенштейн – перший у світі рефері-гей. Він родом із Нідерландів – однієї з найтолерантніших країн світу. Свою кар’єру розпочав у 22 і був дуже талановитим суддею. Бланкенштейн входив у список арбітрів ФІФА і часто судив матчі на найвищому рівні.
Своєї гомосексуальної орієнтації чоловік ніколи не приховував, а навпаки – відверто заявляв про себе, брав участь у різноманітних акціях на підтримку ЛГБТ на батьківщині. Джон навіть був нагороджений медаллю за ЛГБТ-активізм. Але він передчасно помер у 2006-му. На його честь друзі та близькі створили організацію John Blankenstein Foundation, яке займається підтримкою гомосексуальних людей у великому спорті.
Ібрагім Дінкдаг – арбітр-гей із Туреччини. Його історія не така красива, як у Джона Бланкенштейна. У 2009 році рефері публічно зізнався в нетрадиційній сексуальній орієнтації, за що поплатився роботою, а в майбутньому у нього виникли проблеми з працевлаштуванням. Ібрагім тоді сказав: "Зараз дійсно складний час для мене і моєї сім'ї. Я не в змозі знайти нову роботу вже протягом двох років, бо моє ім'я потрапило в заголовки газет. Мені надходили численні погрози, і я втратив можливість заробляти". Ібрагім навіть подав позов проти турецької федерації футболу на суму 69 тисяч євро.
Ешлін Харріс та Алі Крігер – подружжя лесбійок
"Партнерки по збірній США відіграли весілля" – такі заголовки з’явились на шпальтах американських видань у грудні 2019-го. І це правда. 34-річна голкіперка Ешлін та 35-річна форвард Алі – футболістки збірної США, які у 2019-му стали чемпіонками світу. Тепер вони ще й подружня пара. Шлюбна церемонія відбулася у американському місті Маямі, штат Флорида.
"Час настав, дитинко... Я чекала цього моменту 10 років", – написала Ешлін під публікацією в Instagram, яку зробила до церемонії одруження. "Не можу дочекатися!" – відповіла в коментарях Алі. Одразу після шлюбу обоє отримали пропозицію співпраці у сфері краси – пара стала новим представницьким обличчям бренду Bumble and Bumble. До слова, вони познайомились у таборі національної збірної. Ба більше, жінки виступають за один клуб – Орландо Прайд – і мають спільні інтереси: моду та музику.
Інші футболістки-лесбійки
Жінок, які відкрито заявили про свою нетрадиційну орієнтацію, у футболі нараховується понад півсотні. Нижче – про ще кількох із них.
Еббі Вомбах – лесбійка-рекордсменка. За свою професіональну кар’єру в національній збірній вона забила 184 м’ячі у 255 матчах! Це абсолютний рекорд. До слова, серед чоловіків найкращий результат у іранця Алі Даеї – 109 м‘ячів у 149 іграх. У 2013-му вона офіційно одружилася з іншою футболісткою Сарою Хаффман.
Багатий на представниць ЛГБТ Скандинавський півострів. Джессіка Лендстрьом та Хедвіг Лідал – учасниці ЧС-2011 у складі збірної Швеції та відкриті лесбійки. У 2012 році головною тренеркою шведської національної збірної стала представниця ЛГБТ Піу Сандхейдж.
Лінда Медален теж родом зі Скандинавії, щоправда – з Норвегії. За свою кар’єру зіграла у понад 150-ти матчах і відзначилась 64 рази. Камінг-аут зробила у 1999-му, а по завершенню кар’єри пішла працювати у поліцію.
Табу на камінг-аут
Не завжди все проходить гладко. Рік тому у ЗМІ з’явилась інформація, що один з видатних гравців АПЛ хоче зробити камінг-аут, проте клуб забороняє. Мовляв, боїться реакції з боку фанів.
"Це – найважливіше рішення для гравця. Але щойно він все розповів клубу, у керівництва виникли сумніви. Клуб висловлює йому підтримку, але схвильований можливою реакцією вболівальників. В ідеалі вони хочуть, щоб першим камінг-аут зробив інший футболіст, щоб не опинитися в центрі уваги", – заявило одне з джерел виданню The Sun. Одноклубники ж, мовляв, цілком і повністю підтримують футболіста і не розуміють реакції керівництва клубу.
11 липня цього року з’явилась ще одна гучна заява, а точніше – лист футболіста-гея, який опублікувало видання The Sun. У ньому йдеться про страх привселюдного визнання своєї гомосексуальної орієнтації. "Я не думаю, що футбол готовий до камінг-ауту. У футболі мають відбутися радикальні зміни, щоб я відчув готовність зробити цей крок. Сподіваюся, що одного разу зможу зізнатися всім. Почуваюся, наче в пастці", – написав гравець в анонімному листі.
ФІФА гучно заявляє: "Протягом багатьох років ми займаємо тверду позицію щодо будь-яких дискримінацій, зокрема і за ознакою сексуальної орієнтації". Проте, на жаль, ніхто не застрахований від осуду, критики і приниження, як це було з Джастіном Фашану чи іншими футболістами.
Кополовець: Випадково зайшов у гей-клуб на дискотеку. Я був шокований, а німцям - нормально