Алессандро Фаваллі зізнається, що пережив неабиякий страх. Син легенди Лаціо і грандів Мілана шокований реакцією італійської футбольної влади на коронавірус, від якого його країна постраждала, імовірно, найбільше у світі.
Його батько Джузеппе Фаваллі вигравав чемпіонат Італії з Лаціо та Інтером, брав Лігу чемпіонів у складі Мілана, відіграв 8 матчів за збірну Італії. З легендарним складом лаціалі бив Динамо, забивав і трощив Шахтар в ЛЧ. А ще тріумфував у Кубку кубків, Клубному Чемпіонаті світу, Суперкубку УЄФА. Загалом 15 клубних титулів. Син віднедавна грає у третьому дивізіоні за Реджану. Фаваллі став другим, хто захворів на коронавірус, серед італійських футболістів. Інший постраждалий Кінг Удо також грає у Серії C. Алессандро описує свій стан, який сповна усвідомив 6 березня 2020 року. Згодом епідемія постукала у двері навіть таких топових клубів, як Ювентус. Лікарі ж висловлюють думки, що той же домашній матч команди Маліновського в ЛЧ міг спровокувати велику трагедію з численними смертями людей в Італії.
Напередодні 27-річному футболістові зателефонував автор BBC Даніеле Веррі, а також представники сайту Джанлуки Ді Марціо. У розмовах зі ЗМІ Фаваллі-молодший підтверджує, що футбольна влада діяла надто необачно. Він також описує симптоми та гнітючу атмосферу, яка супроводжує життя хворих і їхніх сімей. Тільки взимку 2020-го він перебрався в Реджану – команду, яка доволі успішно боролася за вихід у Серію Б до всіх цих жахів. Завдяки трансферу він зміг повернутися на Північ Італії, щоб стати ближчим до своєї родини – надважливої цінності для кожного італійця особливо у такий важкий час. Його країна найбільше в Європі потерпає від пандемії – десятки тисяч заражених, сотні трупів кожного дня, які нікуди дівати.
"Я прокинувся в понеділок, 2 березня, почуваючись некомфортно. У мене була гарячка, сильний головний біль, а очі дуже пекли. Перші симптоми трапилися протягом ночі, адже я тремтів від холоду. Запідозрив щось лихе. У січні я вже хворів на грип. Зателефонував до членів родини, і всі вони мали однакові симптоми. За кілька днів до того разом вечеряли всією сім'єю. Коронавірус на той момент був великою темою у ЗМІ, а люди в моєму регіоні вже заразилися. Тому я відразу зрозумів, що з усіма нами.
Лихоманка ніколи не виходила за межі 37,8 градусів, температура майже завжди була 37-38. Приймав тільки Тахіпірин (парацетамол), повинен був постійно лежати в ліжку. Крім того, ситуацію моніторив оператор по телефону та моя тітка, яка працює сімейним лікарем. У мене це тривало три дні, і до того моменту, коли я здав тест у п'ятницю, вже стало краще. Був болісний головний біль, але і він тривав недовго. Мені пощастило пройти швидкий курс лікування.
Ніколи не почувався настільки погано, дуже хвилювався через рідних, по деяких з них це вдарило набагато сильніше – можливо, через їхній вік і фізичний стан. Розум усе ще не дає спокою. Дізнавшись про перші випадки, я завжди ходив тим самим маршрутом: дім-тренування-дім. Вийшов лише один раз, на вечерю з родиною... Були також батьки та брати. Через 2 дні всі відчули перші симптоми. Мабуть, саме там трапилося зараження, хоча досі немає повної впевненості.
Через декілька днів зі мною зв'язалися і повідомили, що я здав позитивний тест на коронавірус. Боявся за інших більше, ніж за себе. Трьох родичів госпіталізували. На щастя, їм усім зараз легше". Його фактично забарикадували в одній з кімнат будинку. Весь інший простір належав дружині Міріам, яка паралельно в ці дні навчала своїх студентів у режимі онлайн-лекцій. Вона готувала страви і залишала тарілку перед його дверима. Фаваллі знаходив позитив навіть у такій ситуації, беручи приклад з коханої. "Прокидався о 8.30, сніданок, трохи телебачення та... навчання. Я скористався можливістю продовжувати його, адже недавно тільки склав перший іспит. Факультет? Наука про спорт у Телематичному університеті Парми.
У Міріам не було жодних симптомів. Я не хотів їй нашкодити. У мене ніколи не було проблем з апетитом, я міг їсти завжди. Цього разу не міг нічого смакувати чи відчувати запах, але подібне трапляється і зі звичайним грипом. Ми, очевидно, бачимося вдома, але намагаємось якомога менше підтримувати контакт. Дружина мені дуже допомогла. Я також отримував тисячі повідомлень підтримки від незнайомих людей. Дуже приємними і несподіваними стали побажання удачі та одужання від Даміано Томмазі (президент Асоціації футболістів Італії, – прим. "Футбол 24").
Ізоляція досить складна для психіки, бо звик до більш товариського способу життя. Я живу зі своєю дружиною, поруч у місті моя родина та друзі. Щодня тренувався з партнерами по команді". Італійці по всій країні знаходили спосіб викликати посмішки навіть у складних обставинах. Тут і вибухи оплесків на адресу медиків від людей на балконах, й імпровізовані музичні виступи на терасах. "Я бачив це по телевізору і міг тільки посміхатися. Усе настільки типово італійське. Це дуже емоційно чути, як люди співають наш національний гімн. Ми всі в цьому разом, і нам потрібно бути поруч, хоча ми не можемо контактувати фізично".
Концепцію соціальної ізоляції в італійському футболі потрібно було вводити ще раніше, вважає Алессандро. Деякі матчі переносили ще в лютому, але лише в березні Серія А пішла на повний карантин. Тиждень пограли без глядачів, а 10 березня призупинили сезон остаточно. "Мене це зачепило особисто, тож був вражений, побачивши бажання клубів і ліг продовжувати матчі. Навіть грати за зачиненими дверима – було неправильним рішенням. У гравця теж є особисте життя, він може заразитися десь і перенести це на поле. Напевно, проблему не сприймали достатньо серйозно. Я впевнений, якби гравець Серії А заразився у той час, вони б негайно зупинилися.
Думати про футбол зараз неможливо, навіть попри те, що це наше життя. Зараз складно навіть уявити, коли відновляться змагання". Він гадає, що одужав майже на 100 відсотків, хоча все ще має деякі ознаки застуди. Минуло 2 тижні після підтвердження зараження. Тому в найближчі дні його чекають нові тести – якщо перший виявиться негативним, потрібно ще здати контрольний. Коли вони підтвердять, що коронавірус подолано, він потроху повертатиметься до нормального життя. Утім, місяць без гри і тренувань буде дуже важко компенсувати. Мрії про позитивний фінал боротьби за підвищення у класі потрібно відкласти на далеку перспективу. "Єдине, що важливо, – боротися з цим вірусом разом, нести відповідальність і залишатися вдома". Адже здоров'я близьких зараз для нього і мільйонів інших стало темою №1, поки біду не зупинять остаточно.