Альберто Джинульфі увійшов до історії футболу як єдиний італієць, якому вдалося відбити пенальті у виконанні Пеле. З 1956 по 1972 рік "Король" не реалізував лише чотири 11-метрові удари.
На Ларго-дель-Оскі, в самому серці району Сан-Лоренцо, розрісся величезний ринок. З одного боку були прилавки, з іншого – торговці, які привозили продукти, вирощені у сільській місцевості. Місцеві дітлахи чекали, коли годинник проб'є 14:00. Це означало згортання торгівлі, після чого площа перетворювалася на ідеальне футбольне поле. Діти грали доти, доки на вулиці не темніло.
Шахтар і Динамо відреагували на смерть Пеле
На рубежі 1950-х та 60-х майже щодня на це місце приходить хлопець на ім'я Альберто. Вранці він йшов у район Есквіліно, щоб принести рибу тітці за прилавком, у другій половині дня приходив на футбольне поле. Однолітки зустрічали його з розкритими обіймами, адже Альберто – воротар. А в цій грі ніхто з решти хлопчаків не хотів займати місце у воротах.
Щонеділі батько водив Альберто на стадіон, щоб подивитися на спільну улюблену команду: Рому. Футболка "джаллороссі" – мрія хлопчика з Сан-Лоренцо, яка матеріалізується через кілька років: 1958 року Альберто Джинульфі з місцевої аматорської команди потрапляє до молодіжної команди Роми. Через чотири роки він дебютує в Серії А у статусі резервіста. Але незабаром він сам стане твердим гравцем основи.
Джинульфі захищатиме кольори улюбленої Роми протягом 11 сезонів і зіграє за клуб рівно 201 матч. Він стане ключовою фігурою у тріумфі Роми в Кубку Італії 1969 року, коли цей турнір проводитимуть у зовсім іншому форматі, аніж зараз – переможця визначить турнірна таблиця. Але Джинульфі увійде в історію Роми та всього італійського футболу завдяки не виграшу цього трофея, а події, що станеться за кілька років після цього.
50 постраждалих у тисняві заради можливості побачити Пеле
На календарі 1972 рік. Сантос, як завжди, бере участь у своєму "нескінченному" турне і заїжджає на римський Олімпіко, щоб кинути виклик "джаллороссі". Пеле приїжджає у статусі триразового чемпіона світу у складі збірної Бразилії і тепер сприймається гравцем з іншої планети. Столиця Італії божеволіє: люди відпрошуються з роботи і прямують до кас. Унаслідок цього трапляється тиснява, за підсумками якої 50 потерпілим надається медична допомога. Усі хочуть бачити Пеле на власні очі.
Начальник поліції наказує працівникам стадіону відчинити всі ворота. "Впустіть всіх! У кого є квитки і навіть тих, хто їх не має", – наказує він. З цієї причини матч між Ромою та Сантосом стартує на кілька десятків хвилин пізніше. На стадіоні 90 000 глядачів, цього дня Олімпіко справді схожий на "Маракану". Серед глядачів на трибунах також є аргентинський боксер Карлос Монсон зі своїм агентом. Наступного дня він переможе Денні Мойєра технічним нокаутом у п'ятому раунді та забере собі світову корону.
Третій рік поспіль Джинульфі вже втілює свою дитячу мрію та є основним воротарем Роми. Незважаючи на те, що в товариських матчах тренери часто довіряють місце у воротах резервним голкіперам, Еленіо Еррера обирає стартовий склад з Альберто у воротах. Джинульфі пропускає перший м'яч від Обердана за хвилину до перерви, другий – на 78-й хвилині від Еду. За кілька хвилин після другого пропущеного м'яча головний арбітр Ауреліо Ангонезе призначає у ворота номінальних господарів пенальті: захисник Ліборіо Лігуорі грає рукою у власному штрафному майданчику. Виконувати вирок викликається той, заради кого публіка зібралася на стадіоні – його величність "Король".
Пеле перебуває не в найкращих кондиціях. Однак він завжди має бути присутнім на полі – це передбачено в контракті Сантоса з будь-яким суперником бразильської команди. Пізніше у своїй книзі "Моє життя і найкрасивіша гра у світі" Пеле розповість, що без його присутності римські ресторатори відмовлялися годувати решту гравців Сантоса, коли сам Пеле був надто стомленим, щоб піти повечеряти з товаришами по команді.
Четвертий незабитий пенальті в кар'єрі
М'яч на одинадцятиметровій позначці. Пеле робить розбіг, потім скорочує дистанцію до м'яча і супроводжує це обманним рухом – переміщає корпус вліво, щоб змусити воротаря стрибнути у правий кут. Але Альберто Джинульфі не "клює" на цей трюк, він стрибає у протилежний бік і відбиває м'яч. На чистому інстинкті! Реакція Пеле безцінна: "Чорна перлина" усміхається і прямує до Альберто, щоб обійняти його. Саме в цей момент бразилець обіцяє воротареві подарувати свою футболку після завершення гри.
Після фінального свистка римські журналісти запитали Пеле, скільки пенальті він не зміг реалізувати за всю свою кар'єру. "Король" відповідає, що це – четвертий незабитий. І називає повний перелік своїх промахів. Перший нереалізований пенальті стався у матчі проти Корінтіанс через деякий час після перемоги на ЧС-1958 у Швеції. Другий – через вісім років у чемпіонаті Паулісти проти Гуарані. Третій – незадовго до матчу з Ромою у товариській зустрічі в Лімі.
Пеле не називає свій промах у 1956 році, який поранив його найбільше. Будучи вже гравцем першої команди Сантоса, він повернувся до молодіжної команди, щоб допомогти своїм одноліткам. І не зміг реалізувати пенальті, що коштував команді чемпіонського титулу. Тоді Пеле так розпереживався через це, що зібрав валізи і подався до батьків. Відповідаючи на запитання журналістів на римському Олімпіко, Пеле нічого не пам'ятає про цей промах. Або усвідомлено його не враховує через статус молодіжної команди.
Так грає резервіст
"Усі пам'ятають, як я відбив той пенальті, але не пам'ятають реакцію Пеле після товариського матчу за кілька років до цього", – розповідав воротар Роми через багато років. 1967 року Сантос приїхав до Роми в гості для товариського матчу на стадіоні Фламініо. Джинульфі був резервним воротарем і з'явився на полі лише по перерві. Пеле того дня був неймовірним: віддавав паси п'ятою, демонстрував фінти та дриблінг, забив. "Король" – однозначно найкращий гравець матчу. Але у другому таймі бразильська команда забиває лише один раз, і це робить Рілдо. Пеле зробив три-чотири спроби оформити дубль, але так і не зумів пробити 26-річного голкіпера римлян. Десятий номер бразильської команди вражений: у Бразилії таких воротарів немає, а в Італії цей хлопець навіть не грає у стартовому складі!
Сантос виграє ту зустріч із рахунком 3:1 і переможе в міні-турнірі, в якому також брала участь Фіорентина. Але вражений Пеле спробує поспілкуватися з Джинульфі, хоча перший не знає італійської, а другий не знає інших мов. Через посередника Херардо Санеллу Пеле запросив воротаря Роми до бразильського посольства наступного дня на зустріч. Саме там він і зробив Джинульфі пропозицію перебратися до Сантоса.
Альберто не сумнівається: він не збирається йти з команди свого серця. Не про бразильські стадіони він мріяв, коли посідав місце у воротах на імпровізованому футбольному полі, яким ставав ринок на Ларго-дельї-Оскі.
Джинульфі досі зберігає футболку Пеле з того товариського матчу. "Це – справжня футболка, яку і близько не можна порівняти з сучасними. Довгі рукави, вишита емблема і пришиті ниткою номери. Я зберігаю її у себе вдома разом із футболкою Марадони (Джинульфі тренував воротарів у Наполі часів Дієго Армандо, – прим.). Багато хто просив мене продати її або передати до музею – навіть Рома, коли робила невелику виставку у Тригорії. Але для мене це неймовірна пам'ять та предмет гордості. Я збережу цю футболку в себе до кінця своїх днів".
"Навіть якщо голу не було, я його зараховую": Пеле, яким ви його ніколи не бачили