"Футбол 24" розповідає про особливого хавбека "Аякса", "Ювентуса", "Барселони" і збірної Голландії.
До того моменту він навигравав стільки трофеїв, що одну з кімнат довелося переобладнати в музей. Кубок чемпіонів і Кубок УЄФА, три чемпіонських титули з "Аяксом" і ще всілякі там чаші та медалі трохи нижчого ґатунку.
І все ж українському вболівальнику у широкому розумінні цього поняття Едгар Давідс відкрився у березні 1998-го, коли вже встиг наламати дров і зламати ногу в "Мілані". Після невдалого періоду на "Сан-Сіро" він тільки-но перейшов у "Ювентус", тож прагнув зарекомендувати себе якнайкраще.
У Києві стався бенефіс Давідса. Невисокий, але міцно складений темношкірий футболіст із дредами помітно виділявся на далекому від ідеального газоні "Олімпійського". Він вміло перехоплював м’яч у центрі поля, виривав, вигризав його у суперників – наче пітбуль. "Динамо" Лобановського поступилося (1:4) не лише через феноменальну гру Піппо Індзагі, який оформив хет-трик. Атаки зароджуються із глибини, де господарем почувався Едгар Давідс.
"Це один із найкращих півзахисників, – переконаний Маріо Мельхіот, захисник збірної Голландії "нульових". – Він відмінно володіє лівою ногою, спритний і такий сильний! Попри невеликі габарити, в цій маленькій "упаковці" є все. Він знає, коли треба оборонятися, коли атакувати, у нього класне позиційне чуття. Коли він дійсно хоче заволодіти м'ячем, то, як оса, крутиться навколо тебе, поки не переможе".
Гени і характер. Давідс народився у Парамарібо, столиці екзотичного Сурінаму, який віддавна підживлював збірну Голландії справжніми перлинами у бутсах. Батько – простий робітник. Мати – прибиральниця. Сім’я ледь животіла і на останні заощадження здійснила переліт через Атлантику, щоб розпочати в Амстердамі нове життя. Давідси оселилися на півночі міста – у найбіднішому і найкримінальнішому кварталі. Фактично – гетто.
Едгар змалечку вчився відстоювати себе і своїх друзів, нерідко повертався додому з розбитою губою, підбитим оком і розірваною сорочкою. Відвагою і кулаками напрацював на довіру колективу маленьких шибеників – навіть очолив їх бригаду. Проте вчасно втрутилися скаути "Аякса", які розгледіли в енергійному хулігані футбольний талант. Так, поміж "стрілками" і розбірками Едгар непогано фінтив із м’ячем.
До 24 років йому підкорилися майже всі головні титули клубного футболу. Бракувало лише здобутків із національною збірною. Поїздка на Євро-1996 стала б чудовою можливістю заповнити цю прогалину, однак характер цього разу зіграв із Давідсом злий жарт. Нахамив Гусу Хіддінку, головному тренеру "помаранчевих", – і опинився поза межами складу. Через два роки Гус все пробачить і візьме "Пітбуля" на Кубок світу у Францію, а той віддячить тренеру вирішальним голом у ворота Югославії, який вивів Голландію у чвертьфінал.
О, ця бурхлива молодість. В "Аяксі" для Едгара не було кращих друзів, ніж Кларенс Зеєдорф та Патрік Клюйверт. Такий же рівень майстерності, таке ж суринамське коріння, такий же колір шкіри. Ці хлопці завжди трималися гуртом і давали агресивну відсіч кожному, хто мав необережність щось бовкнути про їхню расову відмінність.
Якось Давідс залишився наодинці із двома фанатами, які наздогнали його авто і наполегливо хотіли поспілкуватися на дражливі теми. Едгар зупинився, вийшов із салону і роздав обом таких стусанів, що "аж Данія здригнулась". "Він не вдарить тебе просто так", – сказав про товариша Патрік Клюйверт. Для задирак це стало уроком: не дратуйте вихідця з амстердамського гетто – він пройшов таке, що вам і не снилось.
В Італії ще не знали про крутий характер Давідса. Варто було йому перейти у "Мілан", як авторитетний дядько Костакурта кинув на адресу новачка дошкульну фразу, назвавши його "гнилим яблуком". Хук у щелепу опустив італійця на землю – у прямому і переносному значеннях. Потім – конфлікт із Фабіо Капелло, потім – важка травма і статус запасного.
"Перехід у "Мілан" став величезною помилкою, – пригадував Едгар. – Це був найгіркіший досвід у моїй клубній кар’єрі”.
"Юве" повернув Давідса у великий футбол. А ще надав сил продовжувати виступи на найвищому рівні, попри серйозні проблеми з очима. Глаукома – це недуга, яка виникає внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску. Симптоми – головний біль і суттєве зниження гостроти зору. Усе це причепилося до "Пітбуля" на злеті кар’єри. Зав’язати? Нізащо!
Вихід із дуже скрутної ситуації було знайдено – Едгару замовили спеціальні окуляри, які не б’ються. Вони практично невагомі і з “обдувом" – щоб скельця не пітніли. ФІФА спеціальним декретом дала Давідсу "зелене світло" – він став єдиним футболістом в окулярах.
Ані проблеми із зором, ані тривала дискваліфікація через вживання нандролону не похитнули репутації Давідса, як висококласного футболіста. Після шести років у Турині голландець перейшов у "Барселону", потім сезон в "Інтері", два сезони в "Тоттенхемі", повернення в "Аякс". Це був яскравий шлях незабутнього футболіста, який став символом епохи 90-х.
Хтось спочивав би на лаврах, насолоджувався колишніми заслугами, працював би на престижній адміністративній посаді. Хтось, але не Едгар Давідс. У 39-річному віці "Піранья" (ще одне прізвисько нашого героя) склав повноваження члена наглядової ради "Аякса" і з головою пірнув у гущу англійської трясовини, ставши граючим тренером клубу "Барнет". Там примудрився отримати три червоні картки упродовж одного сезону і зосередився винятково на тренерській роботі. Ненадовго – відставка.
Зараз Давідс на п’ятому десятку. Енергія продовжує вирувати і обов'язково приведе його до нових викликів та пригод.