"Футбол 24" – про найвідоміші випадки, коли сини переймали естафету від своїх зіркових батьків.
Шахови
Євген Шахов-старший і Євген Шахов-молодший. Обоє – півзахисники. Обоє провели по кілька незабутніх сезонів у "Дніпрі". Євген Сергійович після дніпровського клубу вдосталь пограв закордоном – за "Кайзерслаутерн" і 3 ізраїльські клуби. Євген Євгенович зараз непогано освоївся у грецькому ПАОКу. Клуб бореться за нагороди чемпіонату + вийшов у фінал Кубка Греції. Український хавбек регулярно забиває і має тверде місце в основному складі. Його старший брат – Сергій – не такий відомий, але також професіонально займався футболом.
"Мені було років 6, – пригадує Євген Євгенович Шахов. – Ми тоді жили в Ізраїлі. Якось брат повернувся з тренування, де йому подарували бутси. Вони мені так сподобалися, що я сказав батькові: хочу грати у футбол, щоб і мені подарували такі бутси. Ось батько і відвів мене у футбольну школу "Маккабі" (Петах-Тиква)".
Яковенки
Павло Яковенко – ціла епоха в історії київського "Динамо". Зіркові часи хавбека припали на золотий період 80-х, коли команда Лобановського неодноразово ставала чемпіоном та володарем Кубка СРСР + здолала "Атлетіко" у фіналі Кубка кубків-1986. На початку 90-х Яковенко перекваліфікувався у тренера і підготував для українського футболу двох своїх синів – Олександра та Юрія.
Більшого успіху досягнув старший син: Сашко пограв за ряд бельгійських клубів, серед яких – гранд "Андерлехт". А от у "Фіорентині", "Малазі" та київському "Динамо" справи у хавбека не пішли категорично. Наймолодший Яковенко – форвард. Юрій спробував щастя в "Оболоні", "Дніпрі", а потім у "Аяччо" та "Анортосісі". Помітного сліду у футболі поки що не залишив.
Кузнєцови
Сергій Кузнєцов-старший був захисником "Металіста" 80-х. Потім виступав за одеський "Чорноморець" і запорізький "Металург", звідки перейшов у "Ференцварош". Там здобув левову частину своїх трофеїв – три чемпіонські титули і два національні Кубки. Після закінчення кар’єри залишився в Угорщині і зайнявся бізнесом.
Сергій Кузнєцов: Я грав із Лукашенком в одній команді
Тим часом його син – Сергій Кузнєцов-молодший освоївся в амплуа форварда і забивав у чемпіонатах Фінляндії, Угорщини, Білорусі, Молдови, Литви, Росії та України. Пік кар’єри припав на львівські “Карпати", у складі яких Кузнєцов виступав у єврокубках і запам’ятався голом у ворота “Галатасарая".
Ковальці
Вихованець хмельницького футболу, півзахисник Сергій Ковалець застав епоху кінця радянського футболу і ще встиг приміряти із київським "Динамо" чемпіонські медалі-1990, а також здобути Кубок СРСР. У 1995-му пішов у "Дніпро", грав за "Чорноморець", "Карпати" та ряд інших українських команд. Провів 10 матчів за збірну України. Понад 10 років успішно працює на посаді тренера.
Справу батька продовжив Кирило Ковалець, також півзахисник. Трохи погравши за "Оболонь" і "Шахтар-3", нарешті знайшов свою команду. У "Чорноморці" – з 2015-го. Футболісту – 23 роки, тож цілком ймовірно, що його кар’єра ще не досягнула свого піку.
Ротані
Всім династіям династія – це Ротані. Петро Ротань, глава сімейства, виступав за полтавські "Колос" і "Ворсклу". З батька взяли приклад всі три його сини – Петро, Руслан та Олексій.
"Вони ще зовсім малюками були, коли я водив їх на поле педінституту, грали там зі студентами. Такі заруби були! – згадує Ротань-старший. – Ті студенти зараз кажуть: "Ось пам'ятаєте, дядьку Петре, як ми з вашими хлопцями там рубалися".
Щоправда, на серйозний рівень зумів піднятися тільки Руслан. У його житті було три команди – "Дніпро", "Динамо" і збірна України. Варто віддати належне батькові, який заклав у своєму синові не лише пристрасть до футболу, але й патріотичний фундамент. Свого часу це застерегло Руслана від переходу в "Рубін". І навіть коли "Дніпро" опинився на порозі банкрутства, капітан команди залишився вірним своєму кораблю.
Шведи
Василь Швед заявив про свої бомбардирські таланти, граючи у друголіговій команді "Газовик" (Комарно). Тож коли "Карпати" на початку 2000-х переживали свої не найкращі часи, мініатюрний форвард став їм у нагоді.
Василь та Мар’ян Шведи: Найкращий агент для сина - це батько
У Шведа – четверо дітей: донька і три сини. Поки менші ще підростали, Мар’ян пробився в основний склад "Карпат". Після нетривалого, але яскравого періоду, на юнака звернули увагу у "Севільї" і викупили його контракт. Наразі йому не вдалося стрибнути вище команди дублерів. Сподіваємося, у Мар’яна ще все попереду. Хлопцеві лише 19 років.
Вернидуби
Все розпочиналося із розчарування. Молодого Юрія Вернидуба взяли в "Дніпро", але за команду кінця 80-х він не зіграв жодного матчу. Універсальний солдат (оборонець і хавбек) відновив віри у власні сили, потрапивши в івано-франківське "Прикарпаття". Ну а виступи за запорізький "Металург" посприяли переходу Вернидуба у німецький "Кемніцер". Головною командою у кар’єрі цього футболіста став пітерський “Зеніт". Наприкінці 90-х Юрій Вернидуб здобув із російським клубом національний Кубок, а також виходив із капітанською пов’язкою. Зараз він – один із найперспективніших молодих тренерів України.
Віталій Вернидуб – вихованець запорізького "Металурга", за який виступав із 2007 по 2012 рік. Згодом батько взяв сина до себе у "Зорю". Тут захисник провів ще три роки. Зараз виступає закордоном – у "Габалі", під керівництвом ще одного нашого топового тренера Романа Григорчука. За підсумками сезону 2016/17 його команда вперше у своїй історії здобула срібні медалі.
Бойки
Денис Бойко переживає не найкращі часи. Пішовши із "Дніпра" у 2015-му, голкіпер так і не став основним ні в "Бешикташі", ні в "Малазі". Батько футболіста – Олександр Григорович – знає свого сина, як ніхто інший. Він вважає, що Ден демонструє свої найкращі якості лише тоді, коли відчуває повну довіру від тренерського штабу. А от якщо потрібно доводити – проявляється психологічна нестабільність.
Сам Олександр Бойко свого часу пройшов університети у Валерія Лобановського. Він був захисником (щоправда – не основним) у "Динамо" 70-х – початку 80-х. Потім виступав за "Металіст" і "Буковину", а закінчував у фінському КПТ-85.
Олійники
Ще кілька років тому вінгер Денис Олійник вважався одним із найяскравіших талантів українського футболу. Після "Динамо" та "Арсенала" він опинився у вмілих руках Мирона Маркевича і став гравцем основи того зіркового "Металіста", який регулярно грав у єврокубках. Перехід у "Дніпро" не пішов Олійнику на користь. У вінгера виник конфлікт із головним тренером Хуанде Рамосом – він опинився у "дублі" команди. Довелося рятувати кар’єру у голландській Ередивізі. Олійник відіграв два класні сезони в арнемському “Вітессі", але зараз сидить у глухому запасі "Дармштадта".
Ума-розуму свого сина навчає Віктор Олійник – знаменитий хавбек "Буковини", "Зірки" і запорізького "Металурга" 80-90-х, про гарматний удар якого ходять легенди.
"Батько багато чого мене навчив, – розповідає Денис Олійник. – Насамперед – передав мені свої гени, надихнув мене займатися футболом. Плюс – навчив ставитись до себе критично. Не звинувачувати у чомусь тренера чи партнера, а шукати причину в собі. Спершу мені було важко це осягнути. Я з ним сперечався, але батько не припиняв мені це повторювати: "Подумай, що ти зробив не так. Почни із себе".
Федецькі
"Волинський Марадона" – не менше. Саме так називали Андрія Федецького, найкращого бомбардира в історії "Волині" напару з Володимиром Диким. Батько Артема Федецького провів у Луцьку 95 відсотків кар’єри, відлучившись лише на “Металіст" і польську "Гвардію". Бутси на цвях почепив у 1996-му, передавши естафету своєму сину.
Артем двічі по 4 роки намагався закріпитися в донецькому "Шахтарі", але при "живому" Даріо Срні у нього не було жодних шансів. У майстра, достойного регулярних викликів у збірну України, Федецький-молодший виріс, граючи за "Карпати" і "Дніпро". "Я досі його перший тренер, бо проводжу аналіз кожної гри", – усміхається Андрій Федецький.
Калітвінцеви
Юрій Калітвінцев – корінний росіянин із Волгограда. Проте у середині 90-х переїхав у київське "Динамо" і прийняв українське громадянство, щоб мати змогу виступати за національну збірну. Майстра стандартів і тонкого плеймейкера з часом замінив Валентин Белькевич, проте гру Калітвінцева досі згадують із ностальгією.
Таланти свого батька успадкував Владислав Калітвінцев. Футболіст є вихованцем "Динамо" і досі належить київському клубу, проте місця у першій команді для нього немає. Влад змушений доводити, граючи в оренді – "Слован" (Ліберец), "Чорноморець", тепер "Зоря". Тим часом його батько продовжує феєрити – вже на тренерському поприщі. Днями Юрій Калітвінцев повернув московське "Динамо" у російську Прем’єр-лігу.