Двадцять перший чемпіонат України з футболу: стисло й лаконічно. Сьогодні - про аутсайдерів.
Перші там і перші тут
Входила "Олександрія" в Прем’єр-лігу на хвилі слави, здобувши чемпіонство в першому дивізіоні. Судилось команді з Кіровоградщини посісти і в елітному дивізіоні першу позицію. Щоправда, з кінця.
Недовге перебування "Олександрії" у вищій лізі дуже засмутило президента клубу Миколу Лавренка. Адже команда дуже довго, крок за кроком, йшла до мети, посідаючи все вищі рядки у таблиці, допоки не отримала омріяної путівки в УПЛ.
Втім, Лавренко, який після завершення сезону недвозначно натякнув про те, що задумається над подальшим фінансуванням команди (мовляв, на ігри клубу не ходять – для кого тоді колектив грає?), може винити у всьому, що відбулося, тільки себе.
Варто на два етапи розділити буття олександрійців в Прем’єр-лізі: до зимового міжсезоння і після. Команда Шарана літа-осені 2011-го – це агресивна, безстрашна бойова одиниця, яка має добре поставлену командну гру і яскраво вираженого лідера – Давіда Тарґамадзе. Команда ж 2012 року – це вже пародія на саму "Олександрію". Фактичного творця цього колективу Володимира Шарана попросили з поста наставника, призначивши на його місце Леоніда Буряка – далеко не першого "пожежника" в цеху українських тренерів. Відпустили й Тарґамадзе.
"Олександрія" втратила свій шарм, наклалися до цього ще й проблеми з відвертим невезінням. Наприкінці чемпіонату команда грала, спустивши рукава, вже не вірячи в своє спасіння.
Та для команди, яка дала шанс одразу сімом футболістам дебютувати на найвищому рівні, в цілому можна вважати остаточний результат олександрійців нормальним. Якщо Лавренко зуміє зберегти кістяк команди, в першу чергу залишити в клубі воротаря Юрія Паньківа, то вже через рік ми зможемо привітати "Олександрію" з поверненням до "вишки". Але це вже справа пріоритетів власника клубу і на це впливу в нас нема.
Безалкогольні "пивовари"
Після феєричного позаминулого чемпіонату, коли "Оболонь" увірвалась у вісімку найкращих команд вищого дивізіону, у команди відбувся, як це часто буває, сильний спад. Та, як у випадку з "Олександрією", винні в цьому самі кияни, а конкретно – президент, який не зробив жодного трансферу, який міг би дозволити конкурувати "біло-зеленим" зі своїми опонентами по зоні вильоту. Хоча, хтозна, можливо Сергій Ковалець і не просив у Слободяна про придбання якихось конкретних футболістів, але навіть якби й попросив, то з бюджетом "Оболоні" далеко не розбіжишся.
При Ковальцю "Оболонь" виглядала приреченою. Після 10-го туру в команди було лиш 5 очок і, мабуть, небагато фахівців ставили на те, що кияни зуміють за сезон набрати бодай 15 очок. Одначе, по відставці Ковальця "пивні" заграли краще, почали набирати очки, молодь додавала від матчу до матчу. В кінці сезону "Оболонь" серйозно додала, здолавши головних конкурентів – львівські "Карпати". Але таке склалось враження, що ця перемога начисто відібрала сили у столичної команди. В заключних турах підопічні Конюшенка не здобули жодної перемоги, хоча навіть в останньому турі звитяга над "Чорноморцем" дозволила б команді "зберегтись" ще на сезон. Та ресурсів вже не вистачило.
Потрібно відзначити і те, що "Оболонь" стала однією з тих команд, які найчастіше потрапляли в немилість суддів. Через це "біло-зелені" десь і не дорахувались тих рятівних трьох очок.
Не їх сезон
Чи не найпрогресивніша команда попередніх двох сезонів опинилась за крок від першої ліги. "Карпатам" не біглось, не гралось, не забивалось і взагалі було дуже важко.
Команда змінювала форму, стадіон, тренерів, гравців, однак нічого не відбувалось – результат не приходив. "Карпати" залишились тільки з тієї причини, що "Оболонь" не змогла виграти бодай один з чотирьох останніх матчів, тобто львів’янам банально пощастило.
Навіть з Кубку України, турніру, де, здавалось, "зелено-білим" щось більш-менш виходить, карпатівці вилетіли, прикро програвши в серії пенальті донецькому "Металургу". Очевидно, цей сезон фанати хочуть забути як страшний сон, як і самі гравці і тренери. Проте казати, що будуть якісь зміни на краще у новому сезоні, досить ризиковано. Клуб залишить її харизматичний лідер Федецький і невідомо, хто тягнутиме "Карпати" надалі.
Є ще Худоб’як, але гарантій того, що і він залишиться, теж нема жодних. Схоже, "Карпатам" треба починати все з нуля, і знову робити ставку на молодь.
На характері
За підбором футболістів і фінансовою складовою луганська "Зоря" могла б боротися за єврокубки. Але сезон-2011/12 пройшов для луганчан у вже звичній боротьбі за виживання. Головним творцем потопу луганської команди ледь не став її наставник Анатолій Чанцев, у якого відверто нічого не виходило з командою. По завершенні першої половини сезону "Зоря" разом з "Оболонню" була беззаперечним претендентом на виліт.
Переломним стало призначення у статусі "в.о." на пост головного тренера луганчан Юрія Вернидуба, який навесні почав дивувати всю футбольну Україну розгромом "Карпат", перемогою над "Кривбасом", вольовим тріумфом в Одесі.
Кульмінацією ж для "Зорі" і для Юрія Вернидуба стала домашня нічия з "Динамо". Луганчани в рідних стінах в передостанньому турі вбили золоту гонитву, чим дуже догодили старшому брату - "Шахтарю". "Гірники" стали чемпіонами, "Зоря" залишилась" в УПЛ, а Вернидуба призначили головним тренером вже без усяким там приставок. Черговий хороший кінець казки, яка не так добре починалась. Та чи буде якесь продовження? "Зоря" із сезону в сезон топчеться на одному місці, не подаючи ознак прогресу. А можливості-то є..!
Інша "Волинь"
А життя після Кварцяного таки є. Важко було уявити, якою стане луцька команда після шокового для усіх звільнення Віталія Кварцяного. Зрештою, все вийшло не так вже й погано. Сам Віталій Володимирович залишився публічною людиною, ставши експертом на телеканалі "2+2", а його команда під керівництвом Анатолія Дем’яненка заквітла по-новому.
Перше, що стало помітно при Дем’яненку – це намагання привити команді технічний футбол, незважаючи на гренадерські параметри футболістів.
Якщо говорити в цілому, то волиняни провели сірий сезон, хоч і Майкон став другим найкращим бомбардиром першості "аж" із 14-ма м’ячами, а Кварцяний всіляко своїми пресухами намагався вселити різнобарвність в життя клубу.
Та все-таки завдяки одному-єдиному матчу "Волинь" може занести сезон собі в актив – це півфінальний матч Кубка проти "Шахтаря". Попри образливу поразку 3:4, "Волинь" продемонструвала свою перспективу і потенціал, вміння грати в атакувальний, відкритий футбол із суперником добротного рівня Ліги чемпіонів.
Дем’яненко дотренував "Волинь" Кварцяного і , варто сказати, каші не зіпсував. Тепер інтригує те, якою буде власне "Волинь" Дем’яненка. А це вже залежить від роботи на трансферному ринку цього літа. Залишається сподіватись, що колорит команди залишиться в будь-якому разі.
Безтурботні, але й не вмотивовані
Ці слова можна приписувати "Іллічівцю", який існує завдяки своєму господарю "Шахтарю" і не переймається жодними проблемами. А які можуть бути "трабли", якщо маріупольці отримують першокласних гравців оптом від "гірників". Складу "Іллічівця" міг би позаздрити навіть "Металіст", якому не снилась у своєму складі така кількість української перспективної молоді. Дарма що ніхто з тренерів не зумів зробити цукерочку з "Іллічівця". А може, всьому причина – це те, що більшість гравців виступають в Маріуполі на орендній основі?
Та схоже, Донецьк і Маріуполь таки дещо "допетрали". Вже зараз, в час підготовки до нового сезону, "Іллічівець" запропонував ряду футболістів повноцінні контракти. В додачу у Маріуполь їде Микола Павлов, який, є таке відчуття, зробить з "Іллічівця" команду верхньої частини турнірної таблиці, це щонайменше. Знову ж таки, всі ресурси, необхідні для цього, в Миколи Петровича є.
Підготував Северин Стецюк