Україна вирвала перемогу в Іспанії (1:0) на зубах і шаленому характері. У Києві на стадіоні НСК Олімпійський 13 жовтня у 4 турі Ліги націй трапилося справжнє диво. Рахунок і огляд матчу читайте на "Футбол 24".
Спроба реваншу за поразку в одні ворота 0:4, яка трапилася з нашими у Мадриді. Матч, як і онлайн-трансляція Україна – Іспанія на "Футбол 24", стартував о 21:45. Команда Шевченка завершує цикл домашніх матчів дивізіону А Ліги націй у групі 4. Збірна України набрала за перше коло лише 3 очки, відстаючи від Іспанії на 4 бали, а від Німеччини – на 2. Фактично єдиним реалістичним завданням "синьо-жовтих" залишилося втриматися в елітному дивізіоні, тобто посісти 3 місце. Перед звітним поєдинком відрив від Швейцарії, четвертої в таблиці нашої групи, становив 2 пункти. Цікаво, що востаннє Україна забивала іспанцям ще 17 років тому (поразка 2:1, гол нинішнього головного тренера Андрія Шевченка), після чого трапилися 4 поспіль сухі поразки із загальним рахунком 0:10.
Україна – Іспанія – відео гола і огляд матчу Ліги націй
Спокійно і досить гідно почала команда Шевченка. Тільки брак у передачах Сидорчука та Ярмоленка не дозволив вибігти у парочку перспективних контратак. Проблеми лише на лівому фланзі, де Зубков і Соболь не дають ради з Адама Траоре та Хесусом Навасом. Саме після навісу захисника Севільї форвард Лідса Родріго розстрілював наші ворота, вигравши верхову боротьбу в Забарного, але Бущан у красивому стрибку перевів на кутовий. Караваєв губить Фаті вже на нашому правому фланзі, Миколенко забув вийти в офсайдну пастку. Ансу розстрілював – знову Бущан творить дива.
Україна – Іспанія: онлайн-трансляція матчу Ліги націй
Макаренко програв Родріго другий поверх, снаряд летить повз ворота. По-доброму агресивно, чіпко діє Україна, але іспанці робивають будь-які спроби пресингу. Швейцарія повела в паралельному матчі в Німеччині, а це означає, що команда Шевченка опускається на останнє місце в разі збереження такого результату суперників і своєї поразки в Києві. Рамос метрів з 30 класно закрутив зі штрафного, Бущан і тут виловив з-під поперечини. Ярмоленко так вибивав снаряд, що влучив собі в руку. Ну, випрошувати пенальті за такий момент? Мали б совість, сеньйори іспанці!
Перший удар Україна завдає на 25 хвилині. Ярмоленко подав з лівого краю, Миколенко слабко пробив кудись в бік воріт Де Хеа. Траоре просто знищує Соболя праворуч, Родріго скидає під удар Каналесу – перепасовка в нашому штрафному завершилася мінімальним промахом. Зубков сам собі голову закрутив фінтами, а потім артистично впав – і близко не пенальті, добре, що без жовтої за симуляцію. А хоча стривайте.
Іспанські журналісти з Onda Cero та суддівський експерт на Radio Marca в один голос твердять – чистий 11-метровий, Україну обікрали, Зубков просто занадто мало протестував! Фурія Роха теж просила пенальті за один суперечливий епізод. Якщо вірити фото, фол також міг бути, але не настільки очевидний, що провокувати серйозну дискусію в середовищі іспанських експертів.
За перший тайм скромна перевага Іспанії за ударами у площину 4:1. Наші грають з розрахунку на довгі передачі та ривки насамперед Яремчука, а потім вже й Ярмоленка і Зубкова. Бущан видав кілька класних сейвів, але такої паніки, як була в Іспанії, і близько нема! А ви кажете, резервний склад, ослаблений. Ці 11 бійців дуже навіть непогано б'ються за свою і країни честь. Шапаренко, Ярмоленко і Сидорчук пройшли правим краєм. Здалося, що капітан Динамо має забивати, але вліз Зубков, який пробив з кількох метрів дуже невдало. Ще й офсайд тут фіксують, якого не було – повтори підтверджують.
Чергова класна атака праворуч. Яремчук на Ярмоленка, Андрій почав фінтити, але зашпортався і картинно малював пенальті. Тут уже точно симуляція і нічого не було. Битва правих флангів на старті другого тайму. Україна нав'язує боротьбу та створює навіть трохи більше (напів)моментів, але Траоре обігрує 3 наших, і лише регбійний прийом Шапаренка його зупиняє.
Луїс Енріке робить відразу 3 заміни до 60 хвилини. Замість Меріно ще в перерві вийшов Себальйос, а на 58 Фаті та Родріго поступилися місцем на полі Феррану Торресу та Оярсабалю. Шевченко реагує двома ходами за 5 хвилин. Коваленко дуже несподівано міняє Сидорчука, а Циганков прогнозовано виходить замість Зубкова. І відразу ж нервово біля наших воріт. Родрі здалеку вистрілив у стійку. Кілька заходів ледь не у воротарський Бущана вдається зупинити лише ціною надзусиль Миколенка та Ярмоленка.
Бущан двічі поспіль вчасно виходив з воріт. Оярсабаль і Торрес програли дуель сам на сам, лише Забарний намагався допомогти і чинив опір до останнього, як міг, але його партнер по Динамо виручив. І ось він наш момент – виймай, Давиде! Циганков зачепився за пас Ярмоленка після нехитрої двоходівки Бущана та Караваєва. Де Хеа традиційно сьогодні вийшов далеко з воріт, однак Віктор прошив його напрочуд прицільним ударом на 76-й!
Проходять, звісно, удари іспанців – 19:3 на їх користь загалом – але майже завжди під тиском, змушуючи нервувати та поспішати. Серхіо Рамос у ролі центрфорварда. Пробивав захисник Реала, суперзірковий капітан гостей з льоту без опіки спантеличених українців – вище. Макаренко вдарив по ногах Рамоса, коли в екс-динамівця на автоматі дещо поїхала нога. Пенальті? Дуже схоже на це, але нам байдуже, повертається боржок за фол проти Зубкова. Серхіо кричить на суддю, але польський арбітр Павел Гіль не побачив та порушення правил. Перша в історії перемога України над величною Іспанією (після 5 поспіль поразок і київської нічиєї 2003 року), незважаючи на 3:20 за ударами і 2:8 за влучаннями у площину воріт.
Турнірна таблиця після 4 турів виглядає ну дуже красиво. Україна на рівні Німеччини та лише на відстані 1 пункта від Іспанії. Відрив від Швейцарії вже 4 очки за 2 тури до кінця групового етапу. Схоже, ми таки залишимося в елітному дивізіоні. Неймовірна розв'язка серії, яка починалася з 1:7 у Франції! І де тепер усі ті розмови, що нам нереально важко чи навіть неможливо проводити другий матч у спарці? А де нарікання звідусіль, зокрема, і тренерського штабу Шевченка, що в нас немає кого ставити і відсутній резерв? Браво, Команда, ви здивували і посоромили багатьох!
Перемога з хитрою посмішкою Луческу десь на плечі
Відразу 6 гравців Динамо у стартовому складі, 7-й джокер з лави запасних, плюс ще 3, які починали в київському клубі. І не пригадати, коли востаннє таке було! Кажете, збірна програла попередні 3 матчі через коронавірус, відсутність лідерів чи втому? Після такого видовища у третьому за збір матчі якось навіть незручно повторювати ці відмазки навіть самим тренерам. "Синьо-жовті" страждали для цієї перемоги так само сильно, як Динамо на початку нинішнього сезону з новим тренером. Іноді навіть ввижалося, що біля лави запасних керує своїми воїнами якийсь Мірча Луческу.
Це було дуже схоже на стиль останніх великих перемог команди румунського тренера. І те, що 7 динамівців уже отримали цей досвід, цю ментальність і віру в себе, також додало плюсиків і нуликів до карми нашої переможної гри, в якій ніщо не було зайвим і навіть мінуси ставали позитивами. Коли Бущан, стаючи навпроти привидів минулого, просто брав і зносив на виході все – і м'яч, і навіть своїх партнерів. Коли монотонно вибивав снаряди подалі, понад 50% його дальніх передач падали в ноги суперникам, але гольову комбінацію розпочав таки він – безстрашний Георгій, який відійшов від справжнього пекла за неповних 7 днів, щоб після матчу скромно заперечувати свою роль героя.
Коли Циганков, якого також останнім часом полюбляють списувати, програв більшість дуелей за 25 хвилин, але виграв останню боротьбу в термінатора Траоре – хлопця з нелюдською фізикою. Коли Шапаренко з його скромною статурою по-хокейному нав'язував суворі чоловічі єдиноборства все тому ж Адама, потужності якого навіть на фоні силової АПЛ виділяються. Коли Ярмоленко, програючи атакувальні дуелі, накривав проходи суперників на 11 метрах від своїх воріт. Коли Яремчук, забувши про свій солідний брак, відводив Рамоса вбік, звільняючи простір для гольового прориву Циганкова.
Уроки Шевченка, піар топ-рівня і коло, яке замкнулося
7 годин і 22 хвилини футболу ми не могли забити божественній Іспанії. Андрій Шевченко робив це як гравець останнім у далекому 2003 році, його справу продовжив ще один продукт школи Динамо. Під керівництвом тепер уже не просто Шеви, а головного тренера – Андрія Миколайовича. Легенда, який увійшов до історії. І як наставник збірної, яка програла з непристойно великим рахунком, найбільшим в історії українського футболу. І як керманич команди, яка вперше в житті прибила Іспанію.
"Не треба сміятися, синку! Не треба сміятися – мені не до сміху. І нікому до сміху завтра не буде. Зрозуміло?" Ні, ну це було геніально. Раптовий публічний прочухан від Шевченка, який звертався чи то до Миколенка, чи то до Забарного, і через день такий результат. Педагогіка чи піар, хвилею якого може змити всі попередні невдачі та промахи? А ми все ж згадаємо. Не від зловтіхи, а від жалю.
Жалю через втрачені можливості. Через Шапаренка, виходу якого в основі, можливо, і не вистачило для нічиєї з Німеччиною. Через наївність в Іспанії, яка принизила і похитнула дух, колективну ментальність переможців, що перед тим раптово з'явилася у цій команді. Через гравців, яких і тренери, і деякі свої ж партнери по суті принижували, всіляко наголошуючи на якійсь їх другосортності. Мовляв, та хто ви такі, глухі резервісти, які нічого не можуть без основи і гри в європейських чемпіонатах. "Коли в нас випадають 1-2 гравці, важко щось змінити. а що казати, коли випадають 10", – був днями і такий Шевченко.
Це різало вухо, хоча кепські результати ніби підтверджували правоту. Це било по самолюбству гравців, які вже десь це чули, чи не так? У зовсім недавню епоху тренерів, які щороку обіцяли, але щоразу не могли вивести один знаменитий клуб у груповий турнір ЛЧ і відразу ж валили все на рівень гравців. А тут, виявляється, можна просто підібрати коректну тактику під задані умови, і настає еврика! Приємно, що після перерви тренерський штаб остаточно зняв із себе та команди кайдани страху, знову повірив у своїх гравців.
Українська армія понеслася з виразним акцентом на правому фланзі. Караваєв і Ярмоленко отримували підтримку Шапаренка, Сидорчука та Яремчука, які туди зміщувалися. Фаті остаточно розчинився, але й Ферран Торрес не впорався із завданням. Регілон також не встояв під таким сенсаційним натиском. Ми зіграли у дуже простий і строгий футбол. Не впивалися ілюзіями своєї філософії, від якої можна ж і відходити заради результату. Нарешті припинили дарувати м'ячі ледь не у своєму воротарському, як було в Мадриді, тож Іспанія занервувала, похитнулася.
А далі вже просто потрібно було використати свій момент – або ми їх, або вони нас. Схоже, Шевченко і його помічники остаточно зрозуміли уроки Іспанії лише після 1:7 від Франції. Ця поразка була необхідною. Без неї, без травм, без всієї тої ситуації з несподіваним спалахом коронавірусу в Шахтарі ми б не відкрили у собі резервів, не повернулися до витоків нашого фірмового стилю великих вечорів, якому притаманні героїзм всіх і кожного, скупі, але на диво місткі промови у нападі.
Войовничі бійці віддають серця за честь України – як же це символічно
Ми ще раз переконалися, що саме 14 жовтня – справжній день захисника України. Рік тому в цей день на цьому ж стадіоні били Португалію, зараз підтвердили якусь магічну особливість цього вистражданого свята. У війні з будь-якими агресорами можна вистояти, якщо мати план і душу для боротьби. Навіть для здобуття нічиєї потрібно було буквально померти на полі. Закривати, зачищати найменші клаптики простору. Це вимагало шалених витрат енергії. Якої часто тільки й вистачало, що на відбір, а далі вже був лиш безсилий брак при спробах вийти вперед.
Зате ці помилки в передачах не призводили до головного – подарункових 100-відсоткових моментів. Іспанії теж доводилося переступати через себе, витискати максимум, бо наші футболісти виростали брат за брата. Не ставали у позу після обрізок, а страхували, віддаючи останнє. Команда Луїса Енріке була серйозною, створила достатньо для перемоги. Коли чуєш оці всі банальності про нібито їхнє піжонство, стає просто смішно.
Адама Траоре оформив результат, якого "Фурія Роха" не бачила мінімум 14 років. Правий вінгер Вулверхемптона 13 разів пішов у дриблінг, виявився переможцем у 10 випадках. Він просто нищив Соболя, який міг щось протиставити супернику лише ціною фолу, але Едуард піднімався і чинив ще запекліший опір. У підсумку з феноменальних 12 подач і прострілів (найближче до Траоре підібрався Фаті – якихось 5 кросів) пройшли лише 4. Відзначаємо прекрасну роботу Миколенка і Забарного, які виграли всі свої єдиноборства на землі (5).
Велич українського духу напередодні свята захисників батьківщини тільки підкреслювали ті, кого не так давно знищували за помилки. Бущану закидали результативну помилку в матчі з німцями, мовляв, у підсумку той гол став переможним для суперника. Так ніби це не він видає в Лізі націй в середньому по 9 сейвів за 90 хвилин. А як працювали на оборону Ярмоленко і Шапаренко, яких завжди критикували за недостатню оборонну роботу!
Ніхто, НІХТО у збірній України не вступав у єдиноборства частіше, ніж Андрій (10) та Микола (15). І при цьому вони ще й встигали в атаку вибігати, взявши участь у наших найкращих моментах. Феноменальні 97% точності пасів Шапаренка (№2 у матчі серед польових гравців після Пау Торреса) і лише 4 помилки Ярмоли. Списаний деякими ютуберами і фанатами, вінгер Вест Хема віддав вирішальний гольовий пас. Це була чергова напрочуд крута відповідь усім, хто сумнівається!