Інтерв'ю "Футбол 24" з Еріком Брауном – екс-нападником Мітьюлланда і найкращим товаришем данського легіонера київського Динамо.
Віддавна планував щось написати про данський Мітьюлланд. Команда була створена на початку 2000-х, але вже змогла нав'язати конкуренцію місцевим грандам – Брондбю та Копенгагену. У поточному сезоні Мітьюлланд близький до четвертого чемпіонського титулу в історії.
Ідейним натхненником Мітьюлланда є такий собі Расмус Анкерсон. Людина, в якої не склалася власна футбольна кар’єра, але він не зламався та створив цілу футбольну філософію, яка дозволяє виховувати і продавати футболістів. Клуб уже заробив від продажу своїх гравців майже 100 млн євро. Одним із них є динамівець Міккел Дуелунд, який продовжує працювати над тим, щоб розкрити свій талант в Україні.
Динамо: Вербіч і Дуелунд підказують напрямок для селекціонерів – є нові варіанти підсилення
Окрім цього, є великий інтерес до данського футболу взагалі. Восени Динамо протистояло Копенгагену. У Києві грає один із лідерів команди Беньямін Вербіч, який приїхав саме із Данії. А українські легіонери потроху освоюють Данію. Мені вдалося вбити одним пострілом відразу кількох зайців, адже Ерік Браун – вихованець Мітьюлланда і найкращий друг Дуелунда. З Еріком поговорили не тільки про його кар’єру, але й особливості данського футболу і перспективи Дуелунда.
"Переїхав в Україну 10 місяців тому"
– Еріку, розкажіть про власну футбольну кар’єру.
– Я почав займатися футболом у 10 років. Паралельно займався ще й легкою атлетикою. Біг на 100, 200, 400 метрів. У певний момент довелося робити вибір. Серцю був ближчим футбол. За три роки мене вже помітили. Завдяки заняттям легкою атлетикою мав хорошу фізичну форму. Надходили пропозиції від академій різних клубів. Обрав Мітьюлланд.
– Чому саме Мітьюлланд, а не Брондбю чи Копенгаген?
– У Данії в Мітьюлланда – найкраща академія. Система так побудована, щоб молоді гравці могли розвиватися. До кожного футболіста – максимальна увага та підхід. Клуб хоче продавати, заробляти на трансферах, тому дуже уважний в роботі із молоддю. Крім того, команди із провідних чемпіонатів вже знають, що у Мітьюлланді завжди є цікаві гравці, тому присилають своїх скаутів на матчі.
Для моєї мами було важливо, щоб у клубі існувала можливість не тільки займатися футболом, але й паралельно навчатися. А Мітьюлланд якраз створив всі умови для повноцінного розвитку молодих гравців. В інших командах такої практики немає. Рішення підписати контракт саме із Мітьюлландом було спільним.
– Як складалася ваша кар’єра в цьому клубі?
– Спочатку підписав контракт на 3 роки. Потім продовжував кожного разу ще на рік. Загалом у Мітьюлланді перебував майже 6 років. Дійшов до юнацької команди. Ми були дуже сильною командою, вигравали всі юнацькі чемпіонати. Я двічі виграв чемпіонат U-17 та один раз U-19. Але у мене почалися проблеми з коліном. Через це я трішки відставав від одноліток. Потрібно було наздоганяти, щоб потрапити у першу команду.
Коли у тебе травми, ставлення багато в чому змінюється. Пропонують не такі тривалі угоди. Припиняють довіряти і сподіватися на тебе, розуміючи, що травма може повторитися. Починають робити ставку на інших гравців. Я працював із першою командою рік, але свого шансу так і не отримав. Мене таке становище не влаштовувало.
Побував в одній із команд у Копенгагені, але там у мене стався рецидив. Тому належало знову лікуватися. Переїхав в Україну 10 місяців тому. Зараз набираю форму і перебуваю у пошуках нової команди.
– Яка ваша рідна позиція?
– На юнацькому рівні грав на позиції лівого та правого нападника. Вже у дорослому футболі почав грати лівого захисника.
– Які ваші сильні сторони?
– Швидкісні якості, витривалість. Вмію підключатися до атаки.
"УПЛ сильніша від чемпіонату Данії"
– Як узагалі побудований дитячо-юнацький футбол у Данії?
– Кожна команда має свою школу. Відбуваються постійні перегляди та пошуки талановитих гравців. Кожен юнак, який займається футболом, перебуває під прицілом. Якщо ти себе проявляєш, то маєш шанс потрапити до іменитих клубів.
У Данії існує система чемпіонатів, де юнацькі та молодіжні команди грають між собою. Є вищий рівень, є слабший. Але загалом кожне місто чи селище представлене у цих змаганнях.
– Наскільки сильний чемпіонат Данії?
– Загалом рівень доволі хороший. У першу чергу це пов’язано із тим, що відразу кілька команд борються за чемпіонство. Матчі дуже принципові. Лідер може втратити очки у поєдинках з аутсайдерами. Прохідних ігор немає. Але індивідуально сильних гравців не так вже й багато.
– На вашу думку, УПЛ сильніша від чемпіонату Данії?
– Я думаю, що так. Рівень футболу в Україні вищий. У Данії багато уваги приділяють фізичній готовності та вмінню вести силову боротьбу. Потрібно робити багато довгих передач на силового форварда. В Україні ліга значно технічніша.
– Чому Вербіч і Дуелунд зацікавили київське Динамо?
– Вони себе дуже добре проявили на рівні національного чемпіонату Данії. Вербіч був одним із провідних гравців Копенгагена, а Дуелунд – одним із найбільших футбольних талантів країни. Вони у місцевому футболі взяли майже все. Тому потрібно було робити наступний крок у кар’єрі. Враховуючи успішну гру Вербіча в Україні, Динамо стежить за футболом у Данії. Тому до команди перейшов і Дуелунд.
– Які справи з відвідуваністю стадіонів у Данії?
– У Копенгагені існують великі традиції ходити на футбол та підтримувати власну команду. Тож на їхніх матчах завжди збирається багато вболівальників. Схожа ситуація із Брондбю, який також має великі традиції. Обидва клуби забезпечені великими стадіонами та серйозним саппортом. Інші команди мають невеликі арени, тому на матч може прийти не так багато людей. Але завдяки тому, що трибуни заповнюються, створюється футбольна атмосфера та гарна підтримка домашній команді.
– Клімат у Данії – особливий. Це не перешкоджає футболу?
– Так, дійсно, із цим є певні проблеми. Погода постійно змінюється. Вранці може бути сонце і тепло, а потім, ближче до обіду, випадає дощ, стає холодно. Все – через близькість моря. До цього просто потрібно звикнути. Якщо ти мешкаєш у Данії понад 2 роки, на це вже не звертаєш увагу.
– Наскільки у Данії популярний футбол?
– Дуже популярний. Думаю, що він посідає перше місце серед усіх видів спорту. Люди самі грають на аматорському рівні, крім того цікавляться професіональним футболом. Ходять на матчі та підтримують свої команди. Також популярним у Данії є гандбол. Матчі відбуваються у критих приміщеннях, тому проблем із кліматом тут немає.
– Скільки заробляють футболісти у Данії?
– Це все індивідуально. Для хорошої зарплати потрібно мати ім'я і талант. У місцевих грандах – Брондбю, Копенгагені, Мітьюлланді – гравці можуть розраховувати на солідну зарплату. В інших командах зарплати доволі скромні за футбольними мірками.
– Розкажіть про Расмуса Анкерсона, який є натхненником створення Мітьюлланда.
– Це багато в чому вже легендарна особистість. Він не тільки придумав філософію розвитку клубу, але і реалізував її на практиці ще в молодому віці. Якщо клуб хоче заробляти, то має інвестувати у власну школу, інфраструктуру, займатися проектами, які дозволяють рухатися вперед. Багато в чому змінилася селекція.
Динамо виглядає цікавіше, або Чому академія Шахтаря – неефективна
У системі із Мітьюлландом працює англійський клуб Брентфорд. Поєднання цих клубів дозволило дуже серйозно підняти рівень у Мітьюлланді. Немає ніяких дрібниць. Усе поставлено на високому рівні. Крім того, у Нігерії є академія, яка займається відбором талантів для команди.
Персона Расмуса Анкерсона є багато в чому прикладом для розвитку інших клубів і особистою мотивацією для людей – якщо у тебе щось не виходить у житті, або ти маєш проблеми зі здоров'ям (Анкерсон завершив із футболом через травму коліна), не варто опускати руки.
– Чому у Данії так багато африканців?
– Рівень життя у моїй країні – доволі високий. Місцеві хлопці не завжди затримуються у футболі. Хтось після перших невдач шукає себе в іншій сфері. Для африканців – це можливість чогось досягти у житті та допомогти власним родинам. Тому вони максимально мотивовані. Якщо у тебе нічого немає, ти прагнеш усе змінити.
"Дуелунд дуже любить Динамо і хоче віддячити"
– Звідки ви знаєте Міккела Дуелунда?
– Ми з ним займалися разом у школі Мітьюлланда. Пройшли всі сходинки юнацьких та молодіжних команд. Стали друзями по життю.
– Яку пресу мав Дуелунд на батьківщині?
– Він завжди був великим талантом. Свій потенціал ще не розкрив повністю, але робить для цього все можливе. Такого професіонала знайти важко. Міккел працює над собою, щоб показувати свої найкращі якості.
На батьківщині про нього завжди були позитивні відгуки. Він хороший хлопець і талановитий футболіст. Перехід у такий великий клуб, як Динамо, не зміг бути непоміченим. У Данії дуже зраділи, що наш футболіст потрапив у таку імениту команду. Зараз слідкують за його виступами в Україні.
– Наскільки він задоволений, що обрав київське Динамо, а не інший чемпіонат?
– Йому дуже подобається в Україні та Динамо. Ніякого жалю немає. Клуб створив усі умови для того, щоб Міккел розвивався. Залишилося тільки працювати над собою та показувати свої найкращі якості.
– Це правда, що у юнацькому віці вас називали більшим талантом, ніж Дуелунда?
– Я був на такому ж рівні, як і він. На жаль, травми дуже багато змінили у моїй професіональній кар'єрі. Порівнювати нас не став би, бо ми грали на різних позиціях.
– Яка позиція найближча для Міккела?
– Дуелунд доволі різноплановий гравець. Він може зіграти і на фланзі, і на вістрі атаки, або відтягнутого форварда. Я думаю, що найближчою для нього є позиція 10 номера, або так званого атакувального півзахисника. Але на інших позиціях він також може приносити користь команді.
– Чи є перспективи у Дуелунда, щоб потрапити у збірну Данії?
– Звичайно. Але для цього він має стабільно грати за Динамо. На рівні молодіжної збірної Міккел був одним із лідерів команди. Тому в Данії сподіваються, що він допоможе і національній команді.
– Як Міккел пережив травми упродовж півтора сезону?
– Це дуже важко, особливо на початку. Але він знайшов у собі ресурси не тільки повернутися у футбол, але й стати сильнішим. Міккел дуже любить Динамо та хоче віддячити клубу і вболівальникам за довіру.
– Хто ще із гравців вашого покоління пробився у професіональний футбол?
– Багато футболістів залишилися в Данії та грають в командах різного рівня. З тих, хто поїхав у Європу, – Расмус Ніссен Крістенсен. Свого часу його придбав Аякс за 5,5 млн євро. Зараз він грає в Австрії за Ред Булл.
"Україна пережила величезну трагедію"
– Ви вже 10 місяців в Україні. Як вам Київ?
– Мені подобається. Почуваюся тут дуже комфортно. Адаптувався до київського життя. Зовсім не сумую за Данією.
– Яке місце нашої столиці вам найбільше до вподоби?
– Мені дуже подобається місцина біля Батьківщини-матері. Звідти увесь Київ на долоні. Із моїм другом Міккелем Дуелундом любимо робити там пробіжки.
– Чи встигли побувати в якихось інших містах України?
– Ні, особливо нікуди не вибирався. Спочатку потрібно було займатися власною травмою, а потім розпочався карантин. Кілька місяців тому побував у Чорнобилі, як турист. Вражений побаченим. Україна пережила величезну трагедію.
– Ви в Україні шукаєте команду?
– Так. Я зумів вилікуватися від травми. Тепер готовий виходити на футбольне поле. В Україні мені дуже сподобалося. Тому хотілося б залишитися тут і знайти собі команду. Хочу показати свої найкращі якості в Україні.
– Є якість варіанти?
– Зараз тренуюся індивідуально. Є вже кілька варіантів. Сподіваюся, що все вийде. Моя мрія – підписати контракт із українським клубом.
– Як вам УПЛ?
– Я здивований рівнем. В українському футболі є не тільки Динамо та Шахтар. Можна побачити цікаві команди та цікавих гравців. Вважаю, що рівень тут дуже пристойний. Мені імпонує.
– А хто із футболістів імпонує найбільше?
– Динамівці Віталій Миколенко та Віктор Циганков.
– Часто ходите на стадіон у Києві?
– Не пропускав жодного домашнього матчу Динамо, поки не було карантину. Зараз дивлюся УПЛ по телевізору.
– Які у вас смаки серед європейських чемпіонатів?
– Я – великий фанат Ман Сіті. Хороший футбол нікому не завадить. АПЛ – найсильніша ліга у світі.
Сергій Тищенко, спеціально для Футбол 24