"Футбол 24" зібрав головні цитати легендарного віртуоза "Барселони", "Мілана" і збірної Бразилії.
Без м'яча я мертвий.
Пам'ятаю, дивився чемпіонат світу-1994 і думав: "Хочу бути як Ромаріо".
Знаєте, що мені сподобалося найбільше, коли я в коледжі забив 23 м'ячі в одній грі? Я одразу став популярним.
Безліч своїх рухів я запозичив із футзалу. Там дуже мало простору, тож контроль м'яча кардинально відрізняється.
Я відточував свій дриблінг, пустуючи з собакою. Багато часу проводив з друзями, граючи у футбол, а коли вони втомлювалися і мені хотілося продовжувати, я брав до гри собаку. Чи добре він грав? Він бігав за м'ячем і не втомлювався.
У дитинстві мене завжди називали Роналдінью. Роналдінью – це маленький Роналдо. Коли я подорослішав, став просто Роналдо. Потрапивши в збірну Бразилії, мені знову довелося змінити своє ім'я на Роналдінью, адже один Роналдо в команді вже був.
Я втратив невинність у 13 років. Вона була моєю сусідкою. Ми часто проводили час разом, нам було добре.
Коли грав у "Греміо", моя зарплата була однією з найменших. Вони постійно обіцяли, але ніколи не давали більше грошей. Мені довелося покинути клуб – я хотів, щоб моя робота гідно оплачувалася.
Я вже практично перейшов у МЮ, але мені зателефонував Сандро Россель, і всі сумніви відпали. Я обрав "Барселону", тому що хотів стати наступним великим "Р" для цього клубу – після Ромаріо, Роналдо і Рівалдо.
У "Барселоні" багато хто займався сексом перед грою. Але це не перешкоджало, а робило нас щасливими.
Футбол базується на радості, на дриблінгу. Мені подобається робити гру прекрасною.
Якщо ви граєте по п'ять годин, то не хочете увесь час забивати. Я любив дриблінг і обводив навіть тоді, коли міг забити.
Я люблю винаходити, дивувати. Люблю робити несподівані речі. Несподівані навіть для мене – іноді я сам не знаю, що станеться в найближчі три секунди.
Найголовніше – грати з чистою совістю.
Мені б хотілося, щоб мій батько був живий і бачив, ким я став.
Згадую про батька щодня – він помер, коли мені було 8. Батько казав друзям: "Ви думаєте, мій старший син Роберто – найкращий з моїх дітей? Ні, найкращий – він!" – тато показував на мене. І ще батько повторював: "Одного разу він буде чемпіоном світу". Хіба я міг не мріяти про перемогу, яка прийшла в 2002-му?
Мій брат – справжній герой для мене. Саме він став прикладом батька, брата і футболіста.
Я чемпіон світу – і це моя гордість. Але на тому турнірі молоді гравці, такі як я, дуже страждали. Ми щодня бігали по воду і каву для наших зірок. Зате перемога на тому чемпіонаті – найвеличніше, що було в моїй кар'єрі.
Гвардіола не проганяв мене з "Барселони". Він мій друг. Він хотів, щоб я залишився, але в той час я шукав нову мотивацію. "Мілан" ідеально підійшов мені – це був клуб, яким я завжди захоплювався.
Анрі – чудовий футболіст із досконалою технікою. Обожнюю спостерігати за його грою. Тьєрі мені нагадує мене самого.
Мені радісно спостерігати за успіхами Мессі, і дуже приємно усвідомлювати, що я був поруч, коли він розпочинав свою кар'єру. Але я сам його нічому не вчив, він на той момент вже був обдарованим гравцем.
Напевно, Кріштіану дуже розчарований: важко жити в одну епоху з Мессі.
Коли-небудь Мессі поступиться своїм троном. Потрібно тільки зачекати, щоб побачити, як його замінить Неймар.
Раніше я часто зраджував дівчатам, але тепер веду спокійний спосіб життя і не повторюю тих помилок.
Звісно, я дивлюся Боллівуд. Насправді, всі в Бразилії дивляться індійські фільми.
Раніше я ніколи не думав про те, щоб стати не футболістом, а кимось іншим. Але коли я замислююся про це зараз – напевно, став би музикантом.
Я схиблений на музиці.
Я потворний, але те, що я роблю, має свій шарм.
Знаєте, що я зрозумів? Футбол – це інстинкт.
Відьмак із Порту-Алегрі. Як живе і ким захоплюється Роналдінью?