Андреа Пірло дав велике інтерв'ю британському The Athletic. "Футбол 24" вибрав найцікавіше з того, про що говорив колишній головний тренер Ювентуса.
Перший тренерський досвід Андреа Пірло вийшов суперечливим. Він мав тренувати резервну команду Ювентуса, але дуже швидко довелося очолити основу. У підсумку туринці вперше за останнє десятиліття не стали чемпіонами. "Маестро" виграв Кубок і пішов. Зрештою, літо було доволі насиченим, щоб відволіктися від неприємних думок. Серед іншого Пірло уважно стежив за чемпіонатом Європи.
Італія врятувала футбол, або Чому перемога Англії була б великим соромом
"Це було чудове літо. Ми відчули смак перемоги на великому турнірі вперше за тривалий час. Немає більшої радості, ніж перемога зі збірною. Роберто Манчіні виконав велику роботу. Команда має чітку ідентичність і грає майже як клуб. Вони знали, що робити з самого початку.
Це правда – в Англії ніколи не було гравця, схожого на мене. Протягом багатьох років були хороші півзахисники з різними навичками. У Лідсі є хлопець (Калвін Філліпс – прим.), який до певної міри реджіста. Але ми трохи різні. У нього немає тих характеристик, які були у мене. У англійців завжди були півзахисники, які працюють між штрафними майданчиками, як Френк Лемпард".
Невдача на старті тренерського шляху не похитнула віру Пірло у власні принципи. Молодий аленатторе готовий аналізувати і робити висновки, але не буде відштовхуватися від результату. Ігрова філософія для Андреа куди важливіша.
"Футбол не змінюється. Є ще парочка голів, яким потрібно запобігти і які забити. Це ніколи не зміниться. Але те, як ви граєте, змінюється. Спосіб інтерпретації гри – те, як гравці рухаються, ось що змінилося. Сьогодні вам потрібні швидкі виконавці, які технічно чудово грають у високому темпі, сильні в грі сам на сам. Раніше було трохи інакше. Щороку може відбуватися щось, що може змінити те, як грають у футбол.
Молоді тренери хочуть володіти ініціативою. Футбол рухається саме в цьому напрямку. Все почалося з Гвардіоли. Якщо ви не контролюєте гру, важко розраховувати, що ви її виграєте. Звичайно, бувають випадки, коли ви володієте м'ячем 90% часу і пропускаєте з єдиного удару, який ваш опонент завдає по воротах. Однак я віддаю перевагу програти таким чином, ніж проводити всю гру, захищаючи свій штрафний майданчик, намагаючись забити гол у контратаці.
Я не збираюся змінювати своє бачення футболу, тому що деякі результати були не дуже добрими. Я, як і раніше, саме так думаю про гру – розігрувати від своїх воріт, намагатися утримувати м'яч, якомога швидше повертати володіння. Багато що залежить від гравців, які у вас є, і від того, що вони дозволяють вам робити. Гравці набагато важливіші за тренерів. Пристосовуватися повинні тренери".
Пірло не боїться відповідальності. А ще усвідомлює, що необхідно продовжувати навчання. Андреа готовий переймати досвід титулованих колег та готовий до нових кар'єрних викликів.
"Я багато чому навчився за рік у Ювентусі. Це був мій перший досвід роботи тренером, але він був дуже напруженим, тому що ми почали сезон лише після одного товариського матчу. Все відбувалося дуже швидко. Ми грали кожні три дні, без уболівальників, без можливості відновитися і без можливості тренуватися і готуватися до наступної гри. Було складно пробувати щось нове на тренуваннях. Відновлення було важливішим.
Я міг би зробити більше, і коли ви не досягаєте необхідних результатів, першою відповідальною особою стає тренер. Я повинен працювати, щоб стати кращим. Це був рік стрімкого особистісного зростання. Що далі? Я б хотів поїхати за кордон. Я провів три роки в США, тому у мене немає проблем з англійською, і я також розмовляю французькою. Відчуваю, що можу піти, куди завгодно.
Я стежу за багатьма різними тренерами. Можна вчитися у кого завгодно. Я дивлюся матчі і тренування команд. Коли стане легше подорожувати, я планую поїхати, щоб переглянути дещо. Під час відпустки на Ібіці вдалося зустрітися з Маурісіо Почеттіно, і він запросив мене якось заїхати до нього в Париж. Якщо буде можливість, хотів би також поїхати у Манчестер, щоб поспостерігати за роботою Пепа Гвардіоли. Я готовий вирушити у нову подорож".
Два сезони в американській MLS не минули безслідно. Пірло дуже сподобалося жити й грати у штатах. Розвиток тамтешнього футболу дозволяє розглядати американську лігу як потенційне місце роботи.
"Я не дивлюся всі матчі, але вмикаю, коли є можливість. Знаю, що в цю пору року там дуже спекотно. Пам'ятаю, як грав у таку спеку. Гравцям складно підтримувати високу інтенсивність. Я дивлюся всі команди. Звісно, люблю Нью-Йорк – у мене там було житло ще до того, як я переїхав у США. Однак мені подобається вся MLS. Мені дуже сподобалося час, проведений там. Я добре ладнав з клубом, моїми товаришами по команді, персоналом та тренерами, які у мене були. Це був чудовий життєвий досвід, прекрасний футбольний досвід. Двоє моїх дітей народилися в Америці, тому ці спогади завжди залишиться із нами.
Я нічого не виключаю. Я бачу багато тренерів, які приїжджають в MLS з інших країн. Мені пощастило грати там. Ви бачили, що збірна США зробила в Золотому Кубку, тому я б сказав, що американський футбол набирає обертів. Багато американців зараз грають за найкращі клуби світу – Ювентус, Барселону, Челсі.. Якщо вони грають на такому рівні, це говорить про їхній потенціал".