Український коментатор - про гарячу зустріч непримиренних "Бешикташа" і "Фенербахче".
Єдине, що об’єднало уболівальників «Бешикташа» та «Фенербахче» — виконання Гімну Туреччини перед матчем. Потім почалася звична дуель, що традиційно супроводжує будь-яке дербі. Взагалі фанатична підтримка, енергія, що йде з трибун, цікаво впливають на сприйняття принципових поєдинків турецького чемпіонату. Кожен підкат здається значно жорсткішим, кожна атака значно небезпечнішою, а кожен удар значно точнішим.
Дещо подібне відбувалося і у цьому матчі, який насправді не відзначався якимись тактичними родзинками чи відрізками змістовної гри. Вир боротьби компенсував відсутність глибини у задумах суперників. Для одного з них перемога була особливо бажаною та необхідною. Востаннє «Бешикташ» виграв у когось з інших стамбульських грандів 3 березня 2013 року.
Одже за час роботи Славена Біліча з клубом (хорват очолив команду влітку 2013-го) — жодної перемоги у дербі. Це при тому, що у перший сезон Біліча, «Бешикташ» стартував з чотирьох перемог поспіль і не пропустив у цих матчах жодного м’яча. Потім були 0:3 від «Галатасарая» на своєму полі й про «Бешикташ», як про претендента на титул, можна було забути.
Історя повторилася минулого сезону. Попри одну поразку у перших семи турах «Бешикташ» виходив лідером на домашній матч з «Фенером». Програв 0:2 і одразу відкотився на четверте місце. На перше вдалося повернутися. Щоб втратити його, програвши на своєму полі «Галатасараю».
Банальне «на своєму полі» потребує важливого уточнення. Відтоді як почалася реконструкція «Іненю», домашні матчі команда змушена проводити переважно на стадіоні імені Ататюрка. Попри те, що саме на цій арені відбувся один з найбільш епічних фіналів Кубка Чемпіонів, сказати про неї щось хороше не так вже й легко.
На власному досвіді довелося відчути усі принади й тривалої поїздки на стадіон перед матчем, і несподіваний холод його відкритих вітру трибун. Переїзд збігся у часі ще й із введеням в дію системи Passolig, через яку суттєво знизилася відвідуваність матчів турецького чемпіонату. Винятками залишалися великі дербі, атмосферу яких не придушиш ніякими драконівськими заходами. Якими б не були обставини, будь-які пояснення невдач у дербі не надто втішали шанувальників «Бешикташу».
Цього сезону вони довірили свої надії Шенолу Ґюнешу. Для досвідченого наставника робота у Стамбулі - теж неабиякий виклик. Як тренер він ніколи не піднімався ані у чемпіонаті Туреччини, ані у першості Республіки Корея вище другого місця. У пам’яті залишається третє місце його збірної Туреччини на ЧС-2002. З клубами ж йому бракує аналогічних за масштабом досягнень.
Ґюнеш має репутацію тренера, здатного розкривати найкращі якості своїх футболістів. Те, що для інших коучів залишалося секретом, Ґюнеш міг «витягнути» з підопічного, допомогаючи йому прогресувати. У «Бешикташі» є кілька гравців, яким може допомогти робота з Шенолом. По-перше, воротарі, зокрема Толґа Зенґін. Помилки оберегачів воріт коштували команді важливих очок у двох попередніх сезонах. Сам у минулому чудовий голкіпер (шість чемпіонських титулів у складі «Трабзонспора») Ґюнеш може позитивно вплинути на Зенґіна.
По-друге, є у команді й ті, кого можна називати її лідерами, але при цьому і від них цілком можна очікувати та вимагати кращих показників. Це стосується Оузхана Езьякупа, Ґьокхана Тьоре, Ерсана Ґюлюма.
Перемогу у дещо хаотичному дербі приніс один з новачків — Маріо Ґомес. Прості, робочі голи майстра гри у штрафному майданчику теж вкрай необхідні «Бешикташу» після того, як команду залишив Демба Ба. Сенегалець, до речі, був першим після Ільхана Мансиза (2001/02, 21 точний удар) гравцем «Бешикташу», що забив за чемпіонат більше 15 м’ячів.
Успіх у дербі, та ще й після такої перерви, надихає шанувальників «Бешикташа». Тепер залишається подивитися наскільки важливою у психологічному плані виявиться ця перемога для футболістів. До грудневого матчу з «Галатасараєм» багато що може змінитися, якщо не підкріпити три очки у дербі перемогами у матчах менш принципових.
Дмитро Джулай
Читайте також: