Здобутки Олександра Шуфрича на посту віце-президента клубу УПЛ незаслужено відходять у забуття. Михайло Юхименко виправляє цей недолік.
Зранку 31 липня деякі вболівальники могли натрапити на розгромний тред у твіттері. Дісталося, як завжди, українському футболу.
"Мені шкода наш футбол. Маючи такий потенціал, ми його вбиваємо дилетантським менеджментом. Некваліфіковані кадри просто ґвалтують потенціал футбольної країни. Перший тур чемпіонату за рівнем гри, швидкості та конкурентності не сильно відрізняється від чемпіонату Київської області...
...Ну і договірні матчі. Вже в першому ж турі був як мінімум один ну дуууууже дивний матч".
Одразу уявляєш, як ці слова вимовляють Хуанде Рамос, Роберто Де Дзербі, Пауло Фонсека чи хоча б Руслан Ротань – люди, які бачили і розквіт УПЛ, і Європу, і всі нюанси теперішнього українського футболу. Щось схоже могли б сказати Руслан Маліновський, Віктор Циганков чи Олександр Зінченко – їм є з чим порівнювати.
Навіть у виконанні Євгена Краснікова чи Сергія Палкіна цей сплеск емоцій виглядав би переконливо, однак вчинити розгром першому туру УПЛ вирішив інший фахівець – Олександр Шуфрич. Віце-президент Говерли у 2011-2016 роках.
У своєму твіттері пан Олександр розносить усе й усіх. Дуже часто – по ділу. Не менш часто Шуфрич-молодший пише вкрай суперечливі твіти (наприклад, про свого батька). Незмінним залишається одне: тему феєричного керівництва Говерлою він старається зайвий раз не афішувати – а якщо про неї згадують, то в нього завжди знайдеться відмазка.
Під шефством молодого топ-менеджера Говерла наробила купу боргів, не пройшла атестацію на сезон 2016/17 і втратила професійний статус. І все одно Олександр Шуфрич вирішив заговорити про дилетантство в українському футболі – значить, настав час згадати про його професійні досягнення в Ужгороді.
Як Олександр Шуфрич став віце-президентом Говерли
Пан Олександр вісім років тому в інтерв'ю Tribuna.com розказав, як його призначали у Говерлу. На його думку, такий підхід – цілком у дусі топ-клубів.
У Олександра Шуфрича була дивна стратегія розвитку. Все завершилось перетворенням у фарм-клуб
В інтерв'ю Роману Бебеху колишній віце-президент Говерли вихвалявся стратегічними планами щодо розвитку клубу. На його думку, ужгородці збиралися жити завдяки наявності хорошого бренду – 10-тисячний стадіон мав заповнюватись на 70%, і тоді не було б проблем з фінансуванням.
Ось як виглядала стратегія наповнення "Авангарду" в 2011 році.
На Закарпатті кожен футбольний матч – свято, навіть в Ужгороді не так багато хороших розваг для молоді, не кажучи вже про менші міста. Щодо трансляцій і відвідуваності, то навіть показаний із 16 камер футбол не замінить відчуття присутності на стадіоні, теплої компанії однодумців і давніх друзів.
На щастя, наші вболівальники до того ж уболівають за команду поколіннями – змалку ходять на стадіон, потім дітей, онуків до цього привчають. Я бачу на трибунах знайомі обличчя – тобто групу відданих шанувальників команди – як людей старшого покоління, так і юних, "ультрас".
Наприклад, коли ми грали певний час у Мукачеві, навіть з усією специфікою відносин міста, нашу команду приймали дуже добре – говорив Олександр Шуфрич в інтерв'ю Football.ua
Протягом 2011-2014 років тільки Шахтар і Металіст в середньому заповнювали стадіон на 70+ відсотків. Показник Говерли на піку досягав 42%.
Статистика allplayers.in.ua
На думку пана Олександра, по відвідуваності била погана якість гри. При цьому клуб мало що робив для розвитку свого бренду. Ні колаборацій з селебріті, ні цікавих форм, ні яскравих акцій.
Також Олександр Шуфрич бажав наповнювати бюджет, купуючи азійських футболістів. Мовляв, фани з рідних міст гравців будуть купувати трансляції Говерли дорожче, тому що в Азії дуже топлять за своїх. За п'ять років придбали тільки японця Ясухіро Като, якому вдалося відіграти 125 хвилин у Першій лізі. Загалом, концепція вкрай суперечлива.
Зрештою, Олександр Шуфрич бажав отримувати гроші завдяки грамотним трансферним кампаніям. Хороші підписання дійсно були. Особливо він пишався Дам'єном Ле Таллеком, якого підписали безкоштовно (як і всіх інших гравців) – на думку колишнього віце-президента, якби клуб залишився, то це був би "мільйонний продаж".
От тільки Ле Таллек пішов з клубу за два роки до банкрутства. Безкоштовно. Загалом, спираючись на дані Transfermarkt (а це дуже орієнтовні цифри, враховуючи специфіку УПЛ), проект Олександра Шуфрича заробив нуль євро.
І ось це важко виправдовувати Майданом, війною, падінням долара чи відсутністю фінансування з боку інвесторів. Хороший менеджмент мав розмовляти з гравцями, домовлятись і шукати можливість продати їх хоча б за копійку – Шуфричу-молодшому не вдалося цього зробити. Не факт, що проблема була саме в Олександрі, але відповідальність він точно повинен розділити.
Окей, нехай Transfermarkt помиляється – але ж ми бачимо підсумковий результат. Клуб, який ставив на перепродаж футболістів, у останній сезон перетворився на фарм-клуб Динамо (12 футболістів у складі). І при цьому команда за чотири роки в УПЛ двічі займала місце в зоні вильоту, а ще два рази фінішувала недалеко від неї.
Менеджер, який ставив на 70% відвідуваності стадіону, допустив вирощування грибів прямо на газоні "Авангарду". Нормальних таких грибів. Та і трава явно не кошена.
Фото – травень 2016-го.
Свою роботу в Говерлі пан Шуфрич-молодший оцінює на "чотири з мінусом" або "три з плюсом". У своєму негативному образі в ЗМІ він звинувачує журналістів – мовляв, вони шукали виключно скандали й не хотіли бачити позитив.
Затримки є в різних клубах, в різних країнах. У Пармі були проблеми – але писали про те, як ця команда грає з Кассано. Знаходили позитив хоча б у чомусь. У нас же цікавіше написати, що Саша не платить...
Олександр Шуфрич не зміг розібратися з боргами. Клуб мав проблеми навіть у побуті
Говерла у 2014-2016 роках мала серйозні фінансові труднощі. Звинувачувати Олександра Шуфрича в цьому не дуже справедливо, адже не він був інвестором, а до кінця 2013-го року все ніби-то виглядало нормально – хоча вже тоді виникали "символічні затримки по зарплатні".
Команда літала літаками, вдягалась в Adidas і тренувалась на хорошому газоні, чим дуже пишається колишній віце-президент. Втім, навіть у золоті часи не все було круто. Слово Девіду Одонкору – півзахиснику Говерли у сезоні 2012/13.
Я мусив сам собі прати форму. Щодня. Це мало стати звичкою, адже у кожного гравця був лише один комплект форми. Це нечувано! Особливо після виступів за Борусію та Бетіс. Але я мав залишатися професіоналом, тому сумлінно прав свої речі.
Олександр Севідов у коментарі Footboom теж заявив, що не все було в порядку навіть у сезоні 2012/13.
Коли ми запрошували Одонкора, розуміли, що це піар-хід. І ми не помилилися. Він не міг повноцінно тренуватися і грати через своє хворе коліно. Оскільки умов для тренувань у нас не було, поле взагалі не поливали, то Давід практично не тренувався.
Окей, Севідову нині важко вірити, однак одноклубник Одонкора – Дам'єн Ла Таллєк (виступав у 2012-2014 роках) – теж говорив про безлад. Він заявляв, що в Говерлі не було навіть базових речей – таких, як пляшки з водою.
Форвард Максим Фещук в інтерв'ю Football.ua взагалі розгромив стиль керівництва Олександра Шуфрича. На дворі стояв червень 2015-го.
Зі слів Олександра Несторовича, клуб йому потрібен, йому потрібна команда, він її любить, любить футбол узагалі, і в Говерлі від нього залежить усе. А коли доходить до конкретних запитань до нього, він завжди говорить: "Від мене нічого не залежить, є ж батько, який і фінансує клуб".
Батько, мабуть, звертає увагу хіба на результати команди, але я не можу сказати, що він любить футбол, бо за півтора роки жодного разу не бачив його на наших матчах. Розмовляючи ж із Олександром Несторовичем, висновки інші: він футбол любить. Але, розумієте, дуже багато розмов та обіцянок, а нічого не виконується. За півтора роки я не пам’ятаю жодного випадку, коли б Олександр Шуфрич щось сказав, а потім зробив. Жодного разу не було, щоби він відповів за свої слова.
Реальність така, що харчування в клубі немає – їжте, де хочете, і я, чесно кажучи, не знаю, де їли молоді хлопці, в котрих немає сімей. Останні два місяці, а то й більше, ігрову форму ми носили прати додому. Бази в Говерли немає. Тобто, виокремити якісь позитивні процеси неможливо".
Коли почалися проблеми з фінансуванням, то футболісти скаржились на відсутність зв'язку з керівництвом. Ось що розказував захисник Александру Тудосе в 2015-му, в коментарі для SportArena.
Я готовий розмовляти щодо реструктуризації боргу, однак ніхто з Говерли зі мною на контакт не виходив. Я готовий навіть знизити свої фінансові вимоги, якщо будуть реальні виплати, однак реакції з Ужгорода поки немає. Я не хочу створити проблеми клубу і тренеру, але 8 місяців без зарплати – це багато
Максим Шацьких, 2016-й рік. Скаржиться SportArena на відсутність зарплатні за рік.
Нехай вирішать хоча б щось. Компроміс можна знайти – ми теж люди. Але немає жодного діалогу, нічого. Воно просто йде і йде своєю чергою. Скільки можна вже? Я готовий поговорити з ними. Відразу ж першим дам інтерв'ю у всі видання, якщо Говерла розпочне розплачуватися.
Мірко Райчевіч, хавбек Говерли, у ефірі ТК Футбол в квівітні 2016-го:
Клуб мені винен за весь чемпіонат-2014/15, а це 12 місяців. Мені дали якийсь папір про закриття боргів, але ні копійки так і не заплатили. До цього часу так ніхто не дзвонив і ніхто нічого не зробив. Якщо хтось за мене розписався, що я отримав гроші – це кримінальна справа! Я нічого не підписував і не отримував
З низкою футболістів і тренерів керівництво Говерли намагалося домовитись про фінансові поступки. Багатьом футболістам нібито навіть заплатили за якийсь проміжок часу, але точно не всім – як наслідок, справа дійшла до трансферного бану й зняття очок. Перемовини при цьому виглядали специфічно.
Ось як Віталій Лисицький розказав про спроби Говерли укласти мирову.
На зустрічі були присутні Шуфрич-молодший і Величко (помічник Грозного). У Говерли є заборона на трансфери через мою справу, і вони хотіли зі мною домовитися на мирову, щоб вони могли когось заявити. На що я сказав: "Якщо ви мені за півтора року нічого не віддали, то ось так просто підписувати я нічого не буду. Дайте хоча б частину грошей і тоді ми можемо сідати і про щось говорити". Мені сказали, мовляв, грошей немає, але ти підпиши мирову, а ми тобі коли-небудь віддамо. Я відмовився це робити, і після цього розмов із Говерлою в мене не було.
Вони навіть тоді мені говорили: "Якщо ти не підпишеш мирову, то клубу не буде". Розумієте, у Говерлі не говорять про те, що можуть заплатити якісь гроші і вирішити питання, а просто хочуть звалити все на мене і сказати, що "Лисицький закрив клуб". Самі борги закривати не хочуть, а клуб може зникнути саме через мене.
А це – історія Максима Шацьких.
Я вів переговори з серпня по жовтень 2015 року і з Говерлою ні про що не домовився. Угода, по якій вони повинні частково виплатити гроші, не стримана. Вони нічого не заплатили. Як можна стільки років людей дурити? Не можете фінансувати – віддайте тому, хто може. Але Шуфричі чомусь не віддають.
Наприклад, Шуфрич винен мені 20 рублів, а пропонує 1. Це навіть не 5 до 1, а 20 до 1! Є різниця? На які угоди я повинен піти? Вони пропонують такі умови, але це ж ні в які ворота не лізе.
Сам Олександр Шуфрич давав вельми агресивні коментарі щодо відмов йти на поступки. Виглядає, як справжній шантаж.
Дивіться, завжди є два шляхи в такій ситуації. Перший – футболіст іде до суду. І може програти – таке теж було, наприклад, із Бабирем. Якщо він виграє, з'являється ще два варіанти. Ми можемо подавати апеляції, і їх буде дуже багато – це затягнеться надовго. Ті, хто йде до кінця за будь-яку ціну, найближчими роками можуть навіть не побачити своїх грошей.
Тому що нагинати і ламати через коліно в такій важкій ситуації не має права жоден футболіст. Краще піти на поступки – домовитися про розстрочку або зменшення суми боргу. Знаходиться золота середина, і тоді клуб теж іде назустріч футболісту.
Екс-гравець і тренер Говерли – Василь Турянчик – в інтерв'ю для ua-football взагалі заявив, що Шуфрич-молодший вболіває проти своїх.
На мій погляд, таким діячам як Шуфрич треба заборонити займатися футбольною діяльністю. Що ж то за керівник клубу, який радіє, коли його команда програє, бо не доведеться платити преміальних?
Можливо, футболісти щось недоговорили. Можливо, тут взагалі немає жодного слова правди, хоча по тегу Говерли кожна друга новина – це коментар футболіста / тренера про багаторічні борги ужгородців.
Тим не менш, маємо факти – Говерла під керівництвом Олександра Шуфрича отримувала трансфері бани (і не один), їй знімали очки (неодноразово), а в 2016-му клуб втратив професійний статус. І після цього колишній віце-президент закарпатців говорить про дилетантів, які розвалюють український чемпіонат?
Говерла грала договірні матчі
Колеги з Профутболу в 2015 році підготували короткий, але вкрай яскравий сюжет про договірні матчі за участі Говерли. Іронічно, що в цей же період Олександр Шуфрич був одним із експертів "Рейтингу Букмекерів".
Інформацію підтверджували букмекерські контори Favbet і Марафон, проект Рейтинг Букмекерів і незалежна бельгійська організація Federbet. Остання викотила звіт за сезон 2015/16, у якому підозрілими визнали чотири матчі Говерли в рамках УПЛ, U-21 та U-19. Тодішній очільник Комітету з етики і чесної гри у 2016 році додав до цього списку ще три матчі.
Кочетов: Матеріали щодо 4-х матчів "Говерли" передані в прокуратуру і КДК ФФУ
Інфографіка Tribuna.com
Олександр Шуфрич у 2020 році визнав існування цієї проблеми. Ба більше – саме на неї він і списав зникнення Говерли.
Договірні матчі були останнім цвяхом, забитим у проект. Коли ми дізналися, що незважаючи на те, що знаходимо кошти, фінансуємо виїзди і молодіжні команди, а футболісти грають із порушенням спортивних принципів, ми не знайшли аргументів для існуючих і потенційних інвесторів для вкладення коштів у футбольний клуб.
У середині нульових дійсно була епідемія матчів, у яких "рішали" через футболістів організовували договірняки. Можна навіть повірити, що керівництво дійсно довгий час нічого не знало – але це все одно удар по репутації людини, яка в 2023 році говорить про договірняки в УПЛ.
Замість висновку
Пан Олександр любить нагадати про себе, коли говорить про щось хороше в Говерлі. Перехід Ле Таллека – "мій проект", Євген Макаренко – "був у мене капітаном", ідеальне поле "ми створили". Так, клуб з майже 100-річною історією розвалили, але залишили місту стадіон!
Зате в усіх проблемах винен хтось інший. "Гравці не пішли на поступки", "ФІФА приймала неадекватні рішення", "ФФУ вставляло палки в колеса", "УПЛ хотіла скоротити чемпіонат", "клуб був незручним для купи людей, та і загалом були важкі часи". Зникла ж Говерла через гравців, які катали договірняки – ось справжня причина!
Кажуть, що в процесі пошуку винних важливо не вийти на самого себе. Олександр Шуфрич вміло з цим справляється.
Але давайте відверто. Стільки гравців, тренерів і журналістів не можуть брехати одразу в усьому. Говерла дійсно була типовим регіональним олігархічним клубом – без сучасного менеджменту, без роботи з фанами, без наміру віддавати борги. Вона існувала доти, доки це було вигідно Нестору Шуфричу та його друзям.
Таких клубів і зараз вдосталь. І дійсно, їх багато в УПЛ – але Олександр Шуфрич має бути останньою людиною, якій слід говорити про некваліфіковані кадри, ґвалтування українського футболу й контроль за договірними матчами.