Україна в рамках перенесеного матчу 1-го туру групового етапу Ліги націй УЄФА зазнала нищівної поразки від Шотландії (0:3). Звіт читайте на "Футбол 24".
Матч збірної України проти Шотландії на фартовому для нас Хемпден-Парк мав важливе значення для обох команд. "Синьо-жовті" лідирували в групі В1 Ліги націй, випереджаючи "тартанову армію" на одне очко – і в разі перемоги нас би вже навряд чи наздогнали. Крім того, скотти точили на українців зуб через поразку в кваліфікації до ЧС-2022. Публіка вимагала реваншу.
Шотландія – Україна – відео голів
Тренери вдались до невеличких експериментів
Олександр Петраков здивував і не здивував одночасно. З одного боку, він відмовився від свого консерватизму при виборі складу – в запасі залишились Яремчук і Циганков, на лівому фланзі оборони вийшов Міхайліченко, а у в центрі тренер довірився Піхальонку. З іншого боку, на поле вийшли гравці, які перебувають у кращій формі.
Стів Кларк, своєю чергою, перевів Мактоміная з позиції центрбека в опорну зону, а Тірні піднявся вище й став виконувати роль Робертсона (раніше він стартував одним із трьох центральних захисників). Інших несподіванок шотландці не підготували.
Невиразний перший тайм
Україна до перерви намагалася розтягувати оборону збірної Шотландії й надавала перевагу коротким розіграшам. Підопічні Олександра Петракова намагалися реалізувати швидкість Мудрика – типова атака починалася з передачі на фланг, після чого йшло закидання вперед за спини або пас у центр під опускання Довбика. Артем скидував м'яч на ближнього, а далі відбувалося переведення під ривок на фланг.
Ліворуч ця ідея періодично працювала. Кілька разів Мудрик небезпечно вривався у штрафний на дриблінгу, однак частенько бракувало завершення та взаємопорозуміння. На правому ж фланзі були проблеми – Ярмоленко виглядав дуже важко, майже не допомагав в обороні й нічим не запам'ятався попереду. Піхальонок також випадав з гри, не просуваючи м'яч уперед.
Як наслідок, атаки України виглядали досить прогнозовано. Шотландці адаптувались під них в середині першого тайму. Моментів у нас практично не виникало – виключенням була тільки подача Михайліченка в район лінії воротарського, після якої Довбик виконав скидку під удар Піхальонку. В останню мить Мактомінай встиг випередити Олександра й винести м'яч.
Шотландія теж не вразила. Завдяки переведення Мактоміная в центр господарі стали дещо впевненіше працювати з м'ячем, ніж кілька місяців тому в кваліфікації до ЧС-2022, але ідей в атаці вони практично не демонстрували. Все крутилося навколо вищої інтенсивності в перехідних фазах (Україна програвала підбирання) та спроб відкритись за спинами Ярмоленка й Мудрика для подальшого навісу.
Все це не становило аж надто великих проблем для "синьо-жовтих", але два моменти "тартанова армія" провела. Так, на 12-й хвилині Адамс отримав пас на лівому фланзі, легко хитнув Бондара на куті карного майданчика й пробив низом (точно в руки Трубіну), а на 23-й обрізка Караваєва завершилась пострілом Армстронга метрів з 14-ти. Трубін парирував. Крім того, наприкінці першого тайму українці ковтнули контратаку 2-в-2, яку Бондар зірвав дуже грубим фолом проти Адамса. На щастя, все завершилось попередженням.
Другий тайм – біль
По перерві всі очікували на появу Циганкова, адже Ярмоленко відверто провалив перший тайм. Втім, Олександр Петраков вчинив інакше, замінивши Степаненка на Сидорчука.
Початок другого тайму мало відрізнявся від першого. Довбику стали дещо частіше кидати м'яч на хід, а не тільки в недодачу. На 52-й хвилині був навіть шанс забити у порожні ворота після невдалого виносу від Гордона, однак Мудрик з центру поля не влучив.
Проблеми з правим флангом та низькою інтенсивністю гри залишались. Поступово вони стали виливатись у грубі помилки. Зокрема, на 58-й хвилині обрізка Караваєва завершилась контратакою з прострілом Макгінна – Адамс замкнув його ударом метрів з 13-ти. Че пробив точно в Трубіна. Ще за дві хвилини Мактомінай зачепився за м'яч на нашій половині, віддав красивий проникний пас п'яткою, а Армстронг з меж штрафного пробив над воротами.
Згодом почалася відверта паніка. Так, на 64-й хвилині Адамс замкнув подачу Макгінна з лівого флангу на лінію воротарського ударом головою, влучивши у поперечину, ще за хвилину він знову пробив головою (цього разу Макгінн навісив з правого флангу). Трубін врятував, а Олександр Петраков одразу вдався до замін. Яремчук і Циганков вийшли замість Довбика й Ярмоленка.
Це аж ніяк не оживило атаку збірної України. Шотландці продовжували шалений тиск, швидко повертаючи м'яч після втрат на чужій третині поля й створюючи топ-моменти. Вже на 69-й хвилині Армстронг запоров черговий момент, пробивши головою повз ворота з близької відстані.
На 70-й же скотти дотиснули нашу збірну, відкривши рахунок: Матвієнко заблокував постріл Адамса, Піхальонок програв боротьбу Тірні, а м'яч відскочив на всюдисущого Макгінна – той протиснув Бондара й метрів з 12-ти розстріляв наші ворота. 1:0.
Шотландія добила Україну стандартами
На декілька хвилин господарі взяли перепочинок, знизивши інтенсивність гри, але не втративши ініціативу. Україна не створила нічого до самого фінального свистка, а "тартанова армія" пішла уперед після появи Фрейзера й Дайкса на 76-й хвилині. Знову почалися паніка, виноси абикуди й гострі моменти від скоттів.
На 79-й хвилині Тірні міг забивати завдяки невдалому вибиванню м'яча у виконанні Матвієнка, потужно пробивши з лінії штрафного у лівий нижній кут. Трубін парирував. Подальша подача з кутового завершилась черговим програним підбиранням. Зрештою, на 80-й хвилині господарі добились свого, заробивши ще один корнер – Фрейзер виконав подачу, а Дайкс замкнув ударом головою в дальній кут. 2:0!
На 86-й хвилині ідентичний кутовий завершився третім голом (Дайкс знову забив з подачі Фрейзера). 3:0. Збірна, яка понад 18% своїх голів забиває зі стандартів, добила нас цією зброєю. Команда Олександра Петракова капітулювала.
Не варто все списувати на склад
Усі очікували непростого протистояння з шотландцями. У нас не було Зінченка, Шапаренка, Миколенка, Соболя й Забарного, а Яремчук у поточному сезоні має проблеми з ігровою практикою – у таких умовах футбол за лекалами Малдери з шаленим домінуванням не побудувати. Олександр Петраков списав поразку саме на неможливість замінити лідерів. Логічно.
Втім, ситуація не така вже й страшна. В строю залишались Матвієнко, Маліновський, Ярмоленко, Караваєв, Зубков і Циганков – визнані лідери збірної. Той же Сидорчук має колосальний досвід. Мудрик – головна зірка всього нашого футболу, а Довбика інтегрували в систему гри задовго до Євро-2020.
При цьому на полі простежувались зіграні ланки: Майже вся лінія оборони, голкіпер, опорник і вінгер були представлені основою Шахтаря, Ярмоленко працював на одному фланзі з Караваєвим (згадайте їхню феєрію на Євро), а Піхальнок шикарно взаємодіє з Довбиком у клубі. Цей склад міг допускати якісь помилки через вік футболістів, але не через відсутність досвіду чи незіграність. З цим все було в порядку.
Олександр Петраков провалився
Провал кваліфікації до ЧС-2022 і непереконливі матчі в Лізі націй були пов'язані з кількома важливими проблемами, які лежали в ідейно-тактичній площині. По-перше, збірній України бракувало цікавих рішень на останній третині поля – темп гри падав, дотиків у штрафному виникало обмаль, а значить і кількість моментів просідала.
По-друге, спостерігались дуже великі труднощі із виходом з-під інтенсивного пресингу. По-третє, сама структура гри дуже часто виглядала нераціонально. Крім того, Україна регулярно втрачала контроль над матчем в середині другого тайму, а заміни майже ніколи не допомагали покращити ситуацію – а от шкодили регулярно. Матч проти Шотландії мав показати, які висновки зробив тренерський штаб за літо і що новенького з'явилось у нашому футболі.
На жаль, нових "родзинок" Олександр Петраков не запропонував. Ідея з відкриваннями центрхавів у широких позиціях і позиційна ротація у флангових трикутниках з'явилась ще при Шеві. Шикарні закидання Маліновського за спину високій лінії оборони шотландців читались, як і важлива роль центрбеків у просуванні м'яча та опускання Довбика.
В першому таймі це хоч якось працювало, однак у підсумку ми награли на 3 удари, 0 влучань у площину й 0,07 очікуваних голів. Здається, це антирекорд збірної.
Чому нічого не спрацювало? Частково варто говорити про відсутність Зінченка, на якому трималась левова частина позиційної роботи. Та і Яремчук у праймовій формі надзвичайно корисний у підігруванні. Без них темп просів – та і взагалі наша команда виглядала важкувато в плані динаміки.
Після відходу Степаненка кількість перехідних фаз зросла, бігати довелося більше, і все почало розвалюватись. Показовою є кількість високих повернень володіння – Шотландія знищила нас з рахунком 15:2. Таких цифр навіть у Баварії не кожен день можна побачити. Ця статистика демонструє, наскільки часто "тартанова армія" вигравала нічийні м'ячі в 40 метрах від наших воріт.
Втім, ключовою проблемою збірної України здається позиційна структура гри. Вона виглядала надзвичайно дивно. Мудрик, маючи реактивну швидкість, більшу частину матчу провозився у глибині поля в першій фазі атак, хоча він мав діяти високо, тікаючи за спини.
Разом з тим, на правому фланзі, в ізоляції, у високій позиції перебував Ярмоленко, який майже 70 хвилин проходив пішки.
В глибині він постійно залишався зайвим гравцем. Степаненка, Маліновського й Михайліченка вистачало для організації білд-апу (а їм ще й центрбеки допомагали) – Мудрик же часто просто стояв поруч, дивлячись футбол.
Крім того, на карті передач помітно, що Піхальонок у загальній структурі не так активно просував м'яч правим флангом. На карті основних кластерів передач в останню третину поля стає очевидним, наскільки однобоким був футбол України на Хемпден-Парк.
Україна – праворуч
Шотландці швидко зрозуміли, що Україна працює тільки одним флангом. Карта активності гравців "тартанової армії" при грі з м'ячем і без нього яскраво демонструє, чому Маліновському і Ко не вдалося створити щось цікаве. Ліву половину нашої команди душили великою кількістю футболістів.
Якби замість Ярмоленка бігав Циганков, то можна було б запускати діагоналі йому на хід і виконувати різкі переведення з флангу на фланг. Крім того, Віктор прекрасно відчуває себе у плеймейкінгу в напівфлангах. У підсумку, він вийшов разом з Яремчуком на 67-й хвилині, але в той момент вся структура гри "синьо-жовтих" вже була розгромлена.
Втім, тренерському штабу краще видно, хто готовий зіграти і чому когось треба залишити в запасі. Критикувати ж за заміну Степаненка вигідно пост-фактум, але в реальності залишити Тараса на полі із жовтою карткою було не менш ризиковано. Тим паче, що ідеальною його гру в обороні не назвати (програв усі три єдиноборства на землі). Та і Сидорчук не так вже й жахливо зіграв – не набагато гірше за інших.
Статистика єдиноборств по кожному гравцю
Інша справа, що опорна зона навіть у першому таймі трималася з великими труднощами – шотландці там домінували. Заміна по позиції в тих умовах навряд чи щось могла змінити глобально. В цих умовах цікаво було б подивитись на зміну схеми (наприклад, на 3-5-2, яку вже награвали у Лізі націй), але Олександр Петраков вирішив інакше.
Тож що ми маємо у підсумку? Відверто невдалу структуру гри, непереконливі заміни, відсутність помітного коригування ігрового плану, позиційні провали, програну боротьбу за нічийні м'ячі, втрату контролю над матчем у середині другого тайму й антирекордні цифри в атаці. В наборі – ті ж проблеми, які були у червні та минулої осені.
Ось тут вже виникають серйозні питання до Олександра Петракова. Його аргументи про відсутність кількох лідерів (зокрема, голкіпера і футболістів ротації) варто брати до уваги, але списувати на них розгром – це вже якось so much.
Ключові проблеми криються в ідейно-тактичному плані – і вони не змінюються. Після виносу на Хемпден-Парк зовсім не віриться, що у відборі до Євро-2024 збірна України постане в кращому образі.
Футболісти теж провели неідеальний матч
Списувати все на дивну структуру й ризиковану заміну Степаненка неправильно. Знову доводиться говорити про індивідуальні помилки – вільні зони й своєчасні вмикання почасти ігнорувались, а розташування на полі не було раціональним. Для прикладу, візьмемо момент на початку другого тайму – Караваєв відкривається за спини захисникам на протилежному фланзі, однак Сидорчук грає вузько, втрачаючи м'яч.
Перший момент шотландців у другому таймі також виник через необдумані рішення, які не можна списати на тренера. Спочатку Ярмоленко віддав пас на Сидорчука, хоча того могли запресингувати кілька гравців, а потім Сергій за відсутності тиску, не думаючи, одразу відкотив м'яч назад Караваєву – хоча можна було розвернутись і щось вигадати. У підсумку маємо обрізку під високим тиском шотландців.
Сидорчук – розумний футболіст, який вміє підчищати за партнерами, розвантажувати тиск і створювати канали для передач. Навіть вчора у цій роботі динамівець виглядав відносно нормально. Втім, сканування простору під пресингом у нього не настільки розвинене, як у Степаненка. Сергій менше крутить головою і частіше помиляється у подібних ситуаціях.
Мудрик знову проявив свою неоднозначність. Михайло не завжди грамотно оцінює ситуацію – ось, наприклад, Маліновський відкривається у широкій позиції й розганяє атаку...
... однак варіанту пасу за спину прудконогому Мудрику немає. Міша не прискорився і йшов паралельно Руслану, хоча мав би стартувати ще до прийому м'яча Маліновським. Як наслідок, поперечний пас завершився обрізкою.
І знову Мудрик не забігає, хоча передумова є. Так, його б контролював Мактомінай, але ривок розтягнув би оборону (не кажучи вже про шанс пройти Скотта на дриблінгу). У підсумку, все завершилось пасом назад.
Стягування Мудрика в зону м'яча одного разу призвело до натурального зіткнення з Піхальонком. Ситуація дещо випадкова, але символічна.
Втім, цей же епізод продемонстрував потенціал Михайла – загальмувавши атаку, він втримав м'яч під контролем, обігрався з Маліновським і відкрився під передачу за спину в штрафний, спричинивши невеличку паніку
Виникають питання і до Степаненка. Який був сенс у подібному підкаті в центрі поля? Контратакою тут і не пахло. Макгінн був один в оточенні українців. Між тим, такий футбол є типовим для Тараса – необдумана жовта картка в опорній зоні у збірній з'являється ледве не в кожному матчі.
Подібні помилки виникають регулярно. Частково на це повинен звертати увагу тренерський штаб – особливо в тих ситуаціях, коли гравці не створюють ширину і не атакують глибину. Втім, від загального рівня футболістів тут все одно не втечеш. Хтось старий, хтось занадто молодий, десь є проблеми з ігровою практикою, а десь на якість підготовки тисне низький рівень спротиву в УПЛ.
От що дійсно здивувало, так це програш боротьби. В червні ми знищили шотландців у цьому компоненті, але зараз "тартанова армія" переїхала українську збірну. 52-39 за єдиноборствами, 14-10 за верховими дуелями, 7-4 за вдалими обіграшами на дриблінгу (39% проти 25% успішності), 15-2 за високими поверненнями м'яча за невиразної інтенсивності пресингу господарів (аж 12,6 PPDA).
Особливо дивує провал "синьо-жовтих" у повітрі – шотландці до матчу з нами в Лізі націй мали всього 6 ударів головою із 47, а успішність у дуелях на другому поверсі склала 48%. Лише один із шести попередніх кутових завершився взяттям воріт. Вчора ж підопічні Стіва Кларка провели 8 ударів головою й двічі забили після корнерів.
Проблема з контролем кросів і подач характерна для всього українського футболу, однак конкретно у поєдинку проти Шотландії все мало бути добре. Замість цього маємо паніку й розгром.
Чи було щось хороше?
Епізодично класно проявляв себе все той же Мудрик. Його ривки були ефективними й змушували шотландців нервувати – так, це вдавалося нечасто, а загальна статистика невдала, однак в першому таймі Михайло реально змушував скоттів діяти обережніше.
Разом з ним варто виділити і Маліновського. В другому таймі на Руслана суттєво виросло навантаження і той почав губитись, як і вся команда – втім, до перерви він класно відкривався й запускав дуже хороші передачі, та і сам тягав м'яч доволі ефективно. За просуваннями на дриблінгу хавбек Аталанти входить у топ-3 гравців збірної в цьому жахливому матчі.
Carry – просування на дриблінгу, pass – через передачі
Непогано відпрацював Довбик. Форвард СК Дніпра-1 став лідером збірної України за кількістю прийнятих передач з просуванням – чіплявся за м'яч він блискуче, та і за спину відкривався якісно. Є певні питання до використання Артема тренерським штабом, адже він вміє значно більше, ніж просто робити скидки та бігти за лонгболами. Тим не менш, у наданій ролі Довбик проявив себе пристойно.
Не дивно, що обидва наших напівмоменти пройшли саме за його безпосередньої участі. Взагалі, Артем увійшов у топ-3 футболістів на полі за показником гостроти прийнятих передач.
Найбільше ж аналітичні портали вразив Матвієнко. Так, він знову провалив верхову боротьбу й не був ідеальним у захисті, однак Микола жодного разу не дав пройти себе на дриблінгу й не програв жодного з двох єдиноборств. Головною ж його чеснотою була робота з м'ячем – центрбек став лідером за просуванням через передачі, а за показником просування на дриблінгу кращим був тільки Тірні.
І Бондар. Крім того, у Валерія досить потужна статистика в обороні – 9 виносів, 2 блокування, 1 перехоплення, 4 виграних єдиноборства з 5-ти. На жаль, це не завадило Макгінну забити з-під центрбека Шахтаря, а в першому таймі Бондар міг і вилучення отримати.
Взагалі, у кожного з футболістів можна знайти якісь позитивні проблески. Не поговорити про них було б несправедливо, але сенсу в цьому немає. Збірна провела один із найгірших матчів в історії – тільки це має значення.
Як Петраков і Ротань гравців ділили, або Мудрик та ще два таланти – кому вони потрібніші?